| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Кредитне (позикове) фінансування інвестиційних проектів | ||
|
Крім банків ссудное фінансування інвестиційних проектів здійснюють і інші фінансові інститути. Зокрема, у розвинених в економічному відношенні країнах довгострокове інвестування широко практикують страхові компанії. Для них строкові позики являють собою інвестиції. Так як страхові компанії зацікавлені в безперервне обороті своїх грошових коштів, вони стягують плату за дострокове погашення позики позичальником. Крім того, у зв'язку з тим, що позики страху-вих компаній видаються на більш тривалий термін, ніж позики банків, процентна ставка страхових компаній більш висока. Враховуючи різні терміни погашення, позики банків і страхових компаній не є конкурентними, скоріше вони доповнюють один одного. Кредити, за допомогою яких фінансуються інвестиційні проекти, відрізняються великою різноманітністю - їх можна групувати за різними ознаками і, зокрема, по типу кредитора, за призначенням, за формою надання, по терміну надання. За типом кредитора кредити поділяються на такі види: банківський кредит; державний кредит; іноземний кредит; комерційний кредит (кредит, що надається товарній формі). За призначенням кредити включають: інвестиційний кредит; іпотечний кредит (під заставу нерухомого майна); митний кредит (відстрочка платежу митних зборів). За формою надання кредити, призначені для фінансу-вання інвестиційних проектів, класифікуються на два типи: фінансовий кредит; товарний кредит . По терміну надання кредити поділяються на такі типи: короткостроковий кредит (до 12 місяців); довгостроковий кредит (від 1 року до 5 років). Основою кредитних відносин і застосовуваних форм фінансування інвестиційних проектів на основі кредитування інвесторів є кредитний договір, тобто юридична угода, що визначає основні параметри кредиту і зобов'язання як позичальника, так і кредитора. У ньому передбачаються обсяги та терміни надання кредитів, терміни їх повернення, процентні ставки за користування кредитними коштами і т.д. У кредитному договорі встановлюються різного роду обмеження. Одним з обмежень є обмеження на решту суми боргу, тобто позичальникові забороняється отримувати іншу довгострокову позику у нового кредитора. Ці обмеження захищають кредитора від можливих майнових претензій до позичальника з боку інших кредиторів. Поряд із загальними обмеженнями існують так звані стан-дротяні обмеження, які можна зустріти в тексті більшості кредитних договорів. До числа таких обмежень належить стаття відмови від застави, тобто вона передбачає гарантійне умова, згідно кото-рому позичальник зобов'язується не закладати ніяке майно в період дії кредитного договору. Усі спори між учасниками кредитного договору вирішуються відповідно до чинного законодавства та в рамках визначених у договорі зобов'язань сторін одна перед одною. Довгострокове кредитування як форма фінансового забезпечення інвестиційних проектів передбачає такі особливості в кредитному договорі. Пріоритет при складанні кредитного договору в цьому випадку віддається обліку можливих варіантів розвитку подій - як в частині безпосередньої реалізації інвестиційних проектів, так і в частині з-трансформаційних змін загального економічного становища і загальної економічної кон'-юнктури в країні. При цьому складання кредитного договору не передбачає встановлення жорстко певних розмірів процентних ставок по кредиту, термінів і умов повернення кредитів. У зв'язку з цим в кредитних договорах передбачається деякий допустимий інтервал за термінами повернення кредитів, можливість уточнення процентних ставок за користування ними відповідно з інфляційними процесами та ін Одночасно кредитор і позичальник визначають заходи з мінімізації ризику інвестиційних вкладень, які відображаються в кредитному договорі. Умови кредитування, що визначають доцільність кредитування інвестора (для фінансування інвестиційного проекту), полягають у наступному. 1. Банківський кредит повинен бути наданий на термін, достатній для його погашення за рахунок реалізації проекту. Можливий пільговий режим погашення, тобто такий режим, при якому погашення основної суми та відсотків починається після завершення проекту. Залежно від розмірів прогнозованих доходів від проекту вибирається графік погашення кредиту (рівними частками, нерівними частками, всією сумою наприкінці строку або за обумовленим графіком). Необхідно узгодження відсоткової ставки по кредиту з реальною вартістю грошей, відповідної очікуваному рівню інфляції та ступеня ризику. Вибір між кредитами з змінної або фіксованою відсоток-ної ставкою проводиться у відповідності з наступним правилом: в умо-вах нестабільності та інфляції і кредитори, і позичальники віддають припускає-читання позиках з змінною процентною ставкою, користуючись якої віз-можна більш адекватно і коректно врахувати прогнозовану залежність вартості грошей від часу. При постійній кредитної процентної ставки ситуація наступна: при стабільному підвищенні інфляції постійна ставка за кредитами вигідна позичальникам, а при зниженні - кредиторам. Необхідна оцінка ризиків по видаваних кредитах. У разі надання кредиту в іноземній валюті необхідно враховувати валютний ризик, оскільки при значному підвищенні обмінного курсу іноземних валют по відношенню до рубля відповідно зростає сума повернення платежу в рублевому вираженні в порівнянні з планованою на початку кредитного періоду. можливість почати проект відразу, виконати весь обсяг робіт у стислі терміни, розплачуючись потім по кредиту протягом декількох років; платежі за кредитами носять більш рівномірний характер, ніж витра-ти здійснення інвестиційного проекту; боргове (кредитне) фінансування забезпечує більш справедливий розподіл боргового тягаря порівняно з бюджетним фінансуванням, коли одне покоління користувачів інвестиційного проекту оплачує інвестиційні витрати іншого (попереднього) покоління; розмір витрат на залучення позикових коштів для фінансування інвестиційного проекту істотно менше додаткових витрат, що виникають в результаті недостатнього фінансування інве-стіціонного проекту. До недоліків фінансування інвестиційних проектів за рахунок кредитів відносяться: негайна потреба в коштах для сплати боргу і виплат відсотків по кредиту, необхідність виплат у валюті іноземним кредиторам. Отримання банківського кредиту вимагає від одержувача предоставле-ня відповідних гарантій повернення коштів. У ряді випадків гарантом повернення коштів організацією можуть виступати органи місцевого само-врядування, адміністрації регіонів. Забезпечення повернення коштів, виданих банком, можливо у формах: надання у якості забезпечення за кредитом дохідних надходжень, отриманих від реалізації проекту; передачі в заставу фінансових активів; передачі в заставу нерухомості (іпотечне кредитування) або іншої власності, якщо це допускається законодавством; передачі в заставу трансфертів від вищих бюджетів (у випадку, якщо позичальником коштів виступають органи місцевого самоврядування). Отримання банківського кредиту для будівництва нового або розширення діючого підприємства широко практикується для фінансування відносно невеликих проектів з невеликим терміном окупності. При недостатній стабільної економічної ситуації в Росії отримання кредитів для будівництва великих об'єктів практично неможливо. У цих умовах застосовується спосіб розбиття інвестиційного проекту на етапи по пускових об'єктах. При значних величинах витрат і термінів здійснення великих проектів реалізація такої схеми пов'язана з необхідністю вкладення грошей кредитором на великий термін при неможливості впливати на хід проекту. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||