| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Кредитні установи за царювання Олександра III | ||
|
Законодавча діяльність при цьому правлінні у сфері кредитних установ була дуже різноманітною. Існуючі кредитні установи піддалися великим змінам, виникали нові державні кредитні установи. Відносно громадських і приватних кредитних установ вжито заходів, спрямованих на відповідність діяльності цих установ економічним потребам країни. Можна відзначити наступні перетворення Державного Банку. За статутом 1860 Держбанк мав вирішувати дві головні завдання: посилення торговельних оборотів і стабілізацію грошово-ної кредитної системи. Ці завдання були слабо вирішені Держбанком. Головною причиною такого ситуації був недолік коштів. Тому, ще за правління Олександра II, були вжиті заходи для розвитку комерційної діяльності банку, з одного боку, збільшенням операцій його і допустимих до них кола осіб, а з іншого - забезпеченням його для цього необхідними оборотними кошти і, головним чином, відшкодуванням йому сум , витрачених на потреби скарбниці в колишнє час з його коштів. 1 січня 1881 велено було припинити запозичення грошей на потреби скарбниці з Держбанку, вживши заходів збільшення коштів Держбанку, щоб він мав можливість робити як платежі за розпорядженням державного казначейства, так і позички для розвитку промисловості і торгівлі. Не вдаючись до емісії, тобто подальшому випуску кредитних квитків, і з тим, щоб число вже випущених кредитних квитків мало можли-ність скорочення. 4 червня 1893 було прийнято високого дозволу про тимчасові заходи щодо забезпечення діяльності Керуючого Держбанком і Правлінням банку, яке допоможе полегшити управління Держбанком безпосереднім завідуванням поточними справами і операціями банку в Санкт-Петербурзі. Завідування поточними справами і операціями доручали особливому особі, з наділенням його тими ж правами, що і Керуючих конторами банку; залишити у віданні Керуючої Держбанком та Правління банку загальне завідування справами Держбанку в Санкт-Петербурзі і в його провінційних установах, а також безпосереднє завідування особливими операціями, що не належать відомству контор - це завідування металевим фондом і фондом кредитних квитків, розпорядження портфелем процентних паперів, особливі операції з закордоном та інші. Міністру фінансів давалося право в інструкційна порядку визначати коло справ, які підлягають тимчасовому вилученню з безпосереднього відома Керуючої Держбанком «Правління банку». Статут Держбанку 1860 піддавався ретельному перегляду. Були здійснені лише зміни та доповнення до деяких подробицях другорядного характеру. Досвід свідчив, що Статут і заснована на ній діяльність Держбанку не повністю відповідають умовам сучасної банківської політики і зміненим за 35 років економічним умовам країни. Тому міністр фінансів С. Ю. Вітте (надалі голова Ради Міністрів у царювання Миколи II) порахував терміновою необхідністю піддати переробці Статут Держбанку. 21 вересня 1892 була сформована особлива комісія з переробки Статуту Держбанку під головуванням Міністра фінансів. На основі нового статуту Держбанку з 1 вересня 1884 засновується Центральне Управління на чолі з Радою і Керуючим Банком. Склад Центрального управління: керуючий банком; відділ кредитних квитків, що завідував випуском в обіг квитків, обміном і знищенням квитків (вилучених з обігу); для зберігання разменного капіталу квитків і металевого фонду; суддівський відділ, здійснює спостереження за виробництвом стягнень за простроченими боргами Банка і за що залишилися за Банком заставами і заставами. Відділ відав складанням договорів та інших цивільних актів і документів; центральна бухгалтерія, в якій здійснюється загальне рахівництво по Банку; бухгалтерія складає періодичні баланси і торгові звіти; інспекція - для нагляду за операціями місцевих установ Банку і для виробництва ревізій цих установ; канцелярія - для перепису і діловодства з адміністративних питань; управління ощадними касами. Зазначені установи існували і раніше, а Судовий відділ був створений вперше. У 1885 р. були утворені місцеві установи Держбанку. Спочатку передбачалося, що до місцевих установам Держбанку будуть належить контори, відділення та агентства. Але надалі, побоюючись зайвої децентралізації управління, Держбанк вирішив не засновувати агентства. До кінця правління Олександра III діяло 94 відділення і 10 контор. Контори утворювалися в найбільш великих торгово-промислових центрах і безпосередньо підпорядковувалися Центральному Управлінню Держбанку. У порядку управління звітності в кожній конторі формувалося певне число відділень. За статутом 1894 основний капітал Держбанку заснований величиною 50 млн руб., А запасний (резервний) - 5 млн руб. Держбанком здійснювалися наступні операції: відкриття кредитів за спеціальними поточними рахунками; облік векселів; видача позичок на різні потреби; купівля та продаж процентних паперів за свій рахунок; купівля та продаж іноземних тратт; прийом вкладів - строкових і безстрокових; розрахунок між залізницями; переказ сум між пунктами, в яких є установи Держбанку. З 1881 р. уряд загострює свою увагу на розвитку ощадної справи. Відсоток по вкладах був збільшений з 3 до 4. Постійно відкритому-вають нові ощадкаси. До 1 січня 1889 кількість ощадкас дорівнювало 622, сума вкладів яких була близько 93 млн руб. по 523 736 ощадкнижках. До 1 січня 1881р. в Росії було всього 76 ощадкас, вкладів прийнято на суму близько 9 млн руб., ощадкнижок видано 104072 штук. З цього видно, що ощадна справа за 8 років досяг помітного розвитку. 20 травня 1881 імператором затверджується положення про Селянський поземельний банк, яке перебувало у віданні Міністерства фінансів. Кредити цей банк видавав для покупки земель. У 1883 р. установи банку були створені в 11 місцевих відділеннях, а до 1894 відкрилося вже 43 відділення. У період з 1883 р. по 1894 р. селяни придбали за 98400000 руб. за сприяння Банку 2228 тис. десятин землі. Положення про Державний Дворянському Земельному Банку було затверджено 3 червня 1885 Банк створювався для видачі кредитів потомственими дворянам під заставу їх землі. Дії Банку були поширені на Європейську Росію, винятком були Фінляндія, Прибалтійських губерній і губернії Царства Польського. У 1890 р. в інтересах грузинського дворянства положення Банку була поширена на Закавказький край. Виданим Законом від 5 квітня 1883 в існуючі правила про відкриття нових акціонерних комерційних банків вносяться зміни і доповнення і діяли під контролем уряду. До 1895р. діяльність акціонерних комерційних банків в Росії значно розширилася. На той момент існувало 34 акціонерних комерційних банків. Основні капітали банків зросли більш, ніж на 35 млн руб., Резервні - на 25 млн руб., А їхня сума збільшилася на 100 млн руб. Продовжували діяти у великій кількості громадські міські банки. У 1883 р. новим положенням їх діяльність була впорядкована. Проводилась ревізія банків. За її результатами було вжито відповідних заходів. В результаті цілковитого розлади діяльності банків було їх масове закриття (1883-1894 рр.. Припинило свою діяль-ність 44 банку). Таким чином, період царювання Олександра III був відзначений дуже активною і різносторонньою урядовою діяльністю у сфері поліпшення кредитної системи Російської держави: видано новий Статут Держбанку, відкриті нові Державні банки - Селянський і Дворянський, створені периферійні установи банків , зростала кількість ощадних кас, засновані міські ломбарди, впорядковано діяльність громадських міських банків. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||