| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6. Кредитні установи за царювання Миколи II | ||
|
На правління Миколи II випало дві війни - російсько-японська й перша світова війна. У царювання Миколи II постійно розвивалася діяльність Державного Банку. Міністерство фінансів в 1897 р. прийняло новий наказ по облікової операції Держбанку. Було зроблено прагнути Госбанку до того, щоб установи банку були доступні як капіталістам, так і середнім і дрібним торговцям. З цією метою була введена операція з надання позичок кустарям і ремісникам. Інший формою розвитку дрібного кредиту було кредитування Держбанком ощадно-позичкових товариств і нових установ дрібного креди-та - кредитних товариств. 1 жовтня 1902 кількість кредитних товариств було 157, з сумою основного капіталу в 257,9 тис. руб. При організації облікової операції необхідно було обережно підходити до видачі кредитів. Справа з обліку векселів вимагало зменшення термінів обліку та поетапне звільнення портфеля Банку від векселів не товарного характеру. Держбанк, крім комерційних операцій, продовжував здійснювати масові операції за рахунок казни та інших казенних установ. До таких операцій відносяться: випуск кредитних квитків, продаж нових держпозик, конверсія приватних і державних процентних паперів, поточні рахунки державного казначейства та інші. Істотний розвиток ощадної справи в період царювання Олександра III призвело до необхідності всього перегляду законодавчих постанов. Для цієї мети був перес-мотрен статут ощадних кас, а 1 червня 1895 видається новий статут ощадних кас. Основні відмінності нового статуту від раніше діючого: ощадкасам присвоюється найменування державних; створений особливий відділ, з точно визначеною компетенцією з завідуванню касами, який є частиною центрального управління Держбанком; засновані певні правила про розмір ощадкас, витратах, резервному їхньому капіталі, звітності та контролі; розширення мережі ощадкас було полегшено владою Міністра фінансів без затвердження законодавчим порядком; вкладники користуються багатьма значимими зручностями, які раніше не надавалися. А саме, не розголошується інформація про рахунки за вкладами; скасовані раніше існуючі обмеження сум внесків за один раз; можна було робити внески в будь-якій касі Імперії за наявними книжками; збільшені права юридичних осіб та неповнолітніх; останні могли самостійно робити вклади і розпоряджатися ними на загальних підставах; вкладник тепер мав право на випадок смерті робити при внеску вкладів заповідальні розпорядження. На каси покладено обов'язок звертати частку вкладів своїм розпорядженням у відсоткові папери, коли розмір вкладів досягає ліміту, встановленого Статутом (3000 руб. Для юридичних осіб та 1000 руб. Для одиничних вкладників), і якщо вкладник не зробить заявку на зменшення вкладу - припиняти виплату відсотків за вкладами; забезпечувати для вкладників придбання процентних паперів через касу за рахунок вкладів. У зв'язку із змінами Статуту були вжиті заходи пов'язані з розширенням мережі ощадкас і полегшенням користування ними. Наприклад, утворювалися (після введення для самих дрібних вкладів ощадних марок ціною в 1,5 і 10 коп.) Шкільні ощадкаси для формування у населення звички до заощаджень. За новим законом від 4 червня 1901 ощадними касами завідують їхні управляючі, що складаються під загальним наглядом Керуючої Держбанком. У Росії до початку 1902 р. загальне стан ощадної справи було таким: всього було відкрито 5629 ощадних кас, кількість вкладників цих кас становило 3936000, сума вкладів - близько 832 млн руб. Порівняно з 1892 р. було 2326 ощадкас і 999 тис. вкладників, при загальній сумі внесків 200 млн руб. Під час царювання Миколи II здійснюється концентрація і централізація банків, що було невластиво попереднім рокам. Система місцевих банків в провінції починає втрачати свої позиції. Важливе місце займає діяльність великих банків, причому центрами правління цих банків стають столиця і міста торгівлі та промисловості. Одночасно з цим відбувається зникнення багатьох провінційних банків. Початок XX в. стало періодом їх вимирання. Причиною зникнення банків з'явилася сильна конкуренція з боку великих банків, які відкривали свої філії в тих містах, де були провінційні; більшість з них закривалися, деякі ставали філіями великих банків. Поряд з процесом централізації банківської справи в Петербурзі розгортається процес концентрації, тобто злиття двох і більше банків в один. Період концентрації - 1903-1914 рр.. У Росії акціонер-ні комерційні банки за порівняно короткі терміни свого існування виросли в гігантські установи, які взяли в свої руки всю промисловість і торгівлю країни. Незважаючи на кризи, у них був помітний істотне зростання капіталів, вкладів, мережі відділень і активних операцій. У зв'язку з концентрацією банків їх число з 34 в 1885 р. досягло 46 до початку 1914 р., тобто зросла всього на 35%. А капітали банків зі 120 100 000 руб. збільшилися до величезного числа - 836300000 руб., тобто майже на 700%. Істотно збільшилася кількість відділень, які з 39 в 1885 р. досягли 822 до 1914 і виросли, таким чином, в 21 разів. В цей час також відбувається різке збільшення припливу чужих капіталів в банки, що очевидно сприяє зростанню могутності банків і у зв'язку із збільшенням активних операцій все більше пов'язує їх з промисловістю країни З 1885 р. по 1 січня 1914 р. величина вкладів зросла майже в 12 разів і в стільки ж активні операції. Між банками по закінченню деякого часу відбувається поділ галузі впливу на народне господарство. Найголовніші організації діляться між кількома невеликими групами осіб, сконцентровані навколо великих банків. Просходит формування великої фінансової буржуазії, в ру-ках якої знаходиться управління народним господарством. До 1913 р. в Росії було 19 великих акціонерних комерційних банків. Їх можна поділити на дві групи: з іноземними капіталами; що працюють тільки на російські капітали. За звітами за кінець 1913 перших банків налічувалося 11 банків з активами в 3054200000 руб. У складі цих банків було 4 банку з німецьким впливом, 5 - з французьким і 2 - з англійською. Істотний вплив іноземних капіталів поширюється на петербурзькі банки. Вони належали московським банкам, склад їх активів припадав на кошти російських капіталістів. Таким чином, за царювання Миколи II концентрація комерційних банків в Росії здійснювалася за межами Росії, в основному на Заході. За час світової війни 1914-1917 рр.. значно виріс приплив вкладів у комерційні Банки. Це пов'язано з переходом Росії з початку війни на систему паперово-грошового обігу, в результаті чого в країні був величезний надлишок паперових грошей, що надходили в основному в комерційні банки. Комерційні банки протягом 1915-1916 рр.. ще більше підсилюють свою участь у промислових підприємствах, за рахунок продажу нових акцій і іншими способами. У 1916 р. і початку 1917 р. просіходіт найсильніший біржовий ажіотаж і спекуляція цінностями, в основному золотом і золотими монетами. На початку війни відтік коштів з акціонерних комерційних банків, у зв'язку з мобілізацією до армії, послужив їх зверненням в Держбанк за збільшенням позик. Держбанк пішов назустріч і в більшій частині задовольнив прохання акціонерних комерційних банків. Потім після перших місяців відтоку знову пішов приплив грошових коштів в комерційні банки. За період кінця 1915 - початку 1917 рр.. Комерційні Банки поступово гасили свої борги Держбанку і, крім того, за період війни понад 2 млрд вони позичили казні. До 1 січня 1917 перед Жовтневою революцією в Росії діяло 52 акціонерних комерційних банку; з них 15 - Петроградських, 7 - Московських і 30 - провінційних. Величезне участь у розвитку російських комерційних банків прийняли іноземні капітали. Всі іноземні акціонерні та облігаційні капітали, вкладені в наші кредитні, торговельні та промислові підприємства до 1 січня 1917 становили - близько 2242970000 руб. На частку наших комерційних банків припадало 232 710 000 руб., Тобто 10,5% від усієї суми іноземних капіталів (виключно в якості акціонерних капіталів). Порівнюючи загальну суму іноземних капіталів із загальною сумою основних капіталів наших комерційних банків (883500000 руб.), Омета, що іноземні капітали на 1 січня 1917 становили 26,3%. За національністю капіталів на першому місці стояла Фран-ція - 48%, а решта 5 держав розташовувалися в наступному порядку: Німеччина - 35%, Англія - 10,8%, Голландія - 3,9% , Бельгія - 2%, Австрія - 0,5%. Ми завершуємо огляд історії становлення та розвитку кредитної системи Росії в період від XVIII в. до початку ХХ ст. Зі сказаного без сумніву можна зробити висновок про те, що протягом 200 років була створена ефективна кредитна система Росії, яка постійно вдосконалювалася залежно від економічних умов в країні. Створена кредитна система на завер-шує стадії стала відігравати домінуючу роль у народному господарстві, направляла все виробництво країни. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||