| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
КРИТИКА ПЕРЕДУМОВИ ПРО ДВОХ ВИМІРУ ТОВАРУ | ||
|
Купівля апельсинів. Прицінюючись до апельсинів та приймаючи рішення їх купити, ми бачимо, що апельсин круглий, в пупиришках, ціною 20 руб. Однак нас не цікавить апельсин сам по собі як фізичний об'єкт. Ми прагнемо придбати деяку сукупність його споживчих властивостей. Кожен з нас купує апельсин для своїх специфічних потреб: один - щоб вичавити з нього сік, другий - щоб з'їсти його. І того, й іншого цікавитиме смак апельсина, його калорійність, свіжість, хоча швидше за все вони оцінять його якість досить поверхово. Купівля освіти. Ви витрачаєте свої ресурси на придбання вищої освіти. Навіть ті, хто навчаються безкоштовно, теж витрачають певні ресурси (вони витрачали гроші і час на підготовку до вступних іспитів, а тепер витрачають час на навчання). При покупці освіти ви будете оцінювати кваліфікацію педагогів, наявність спортивних споруд в інституті, якість їжі в студентській їдальні, перспективи працевлаштування за отриманою спеціальністю і пр. Приймаючи рішення про придбання освіти, люди куди детальніше, ніж при покупці апельсинів, цікавляться позитивними властивостями цього товару. Для них важливо не освіта сама по собі, а якийсь набір споживчих цінностей, якостей цього товару, який дозволить задовольнити їх бажання. Купівля пасажирського літака. Це велике вкладення капіталу. У даному випадку для покупця будуть важливі льотні характеристики (дальність польоту, швидкість польоту і пр.), комфортабельність, складність технічного обслуговування, необхідний рівень кваліфікації пілотів, гарантійний термін служби літака, стійкість фірми, що продає літак (покупець зацікавлений в тому, щоб вона не зазнала краху і продовжувала надавати йому технічну підтримку), і т.д. Чим складніше товар, тим більше явно він постає як сукупність якихось якостей, деяких споживчих властивостей. Дуглас Норт сказав з цього приводу, що цінність акту обміну для його учасників полягає в цінності різних властивостей, що з'єднуються воєдино предметом або послугою. Це і є перехід до якісної характеристиці товару. Вимірювання якості пов'язано з великими витратами, ніж вимір ціни. Можна уявити, що ринок, на якому ви торгуєте сталлю, одномоментний, організований. Ви купуєте сталь певної марки (довіряючи Держстандарту) в певній кількості з ф'ючерсної оплатою. Працюючи на організованому ринку, вам не треба витрачатися на дослідження, яка сталь насправді, бо організований ринок бере на себе якісь гарантії вимірювання якості. Точно так само і фондова біржа не допустить до операцій з цінними паперами людей, які заздалегідь не внесли застави, що гарантує, що вони розплатяться за своїми зобов'язаннями. Тобто фондова біржа гарантує інвесторам якість дилерів і брокерів, що працюють на цій біржі. Проте в реальності 90-95% ринків неорганізовані, і, працюючи на таких ринках, вам доводиться витрачатися на вимірювання якості. В акті обміну боку спочатку оцінюють саме вагу обмінюваних корисних властивостей. Треба сказати, що якісна оцінка, по-перше, затратна. Бажаючи купити квартиру, ви підете її дивитися, спробуєте дізнатися, чи не алкоголіки чи - ваші майбутні сусіди, не призначений чи будинок, в який ви зібралися заселятися, під знос, і пр. На все це ви витратите багато часу і навіть грошей. По-друге, якісна оцінка завжди неповна. З одного боку, вона неповна через неможливість перевірити всі якісні характеристики товару до укладення контракту. Частина їх виявляється вже після того, як ви почали цим товаром користуватися. Попередньо обстеживши квартиру вздовж і поперек, ви, тим не менш, не почуєте, як під підлогою шкребуться щури. Якби ви облазили кожен міліметр своєї майбутньої квартири, найняли б купу людей, щоб ті простукали всі стіни, ви, напевно, дізналися б про щурів заздалегідь. Але такі ваші дії підвищили б для вас ціну квартири рази в 1,5, а у вас навряд чи є зайві 20-30 тис. $, тому ви віддасте перевагу боротися з щурами на місці. Ці витрати суть витрати вимірювання якості, додаткові витрати, які є частиною трансакційних витрат. Вони часто призводять до неповноти якісної оцінки товару, бо, коли вони надмірно високі, така оцінка стає невигідною, і люди відмовляються її виробляти. В силу асиметричності інформації виникає цілий ряд явищ, що розглядаються інституційної економікою. Це ситуація моральної загрози (moral hazard), коли людина формально виконує контракт, але йому відомо, що контракт цей неповний, що в ньому є лакуна, яка дозволить йому реально протидіяти його виконанню, хоча формально з нього нічого не візьмеш. Будь-яке формальне виконання контракту є якась ситуація моральної загрози. Найчастіше така ситуація виникає при страхуванні, коли невиліковно хворі люди, явно знаючи про стан свого здоров'я, але зберігаючи цю інформацію в секреті при складанні контракту, страхують себе на дуже велику суму. Це ситуація т.зв. несприятливого відбору (adverse selection), вперше описана Джорджем А. Акерлофом (George A. Akerlof) стосовно ринку «лимонів», тобто дуже поганих старих автомобілів (див. Додаток до Лекції 6). Ідея Акерлофа полягала в тому, що в умовах асиметрії інформації між продавцем і покупцем та ще й при прагненні покупця максимально знизити свої витрати при купівлі вживаного автомобіля, хороші автомобілі повністю або майже повністю йдуть з масового ринку, і там залишаються лише погані. Дійсно, даний факт емпірично встановлений. Наприклад, в США існує величезний ринок уживаних автомобілів - через Інтернет торгується відразу близько двох мільйонів одиниць. Однак відбір проводиться за обмеженою кількістю параметрів (модель, пробіг і т.д.). І хоча ці параметри гарантовані (в США, скажімо, ніхто не скручує спідометри, тому ви можете точно визначити пробіг зацікавив вас автомобіля), але є цілий ряд параметрів, не обумовлених стандартними вимогами. Наприклад, в США дуже багато автомобілів-"потопельників", які під час повені пробули якийсь час під водою. Їх потім просушили, з вигляду вони, як нові, але якщо ви такий автомобіль купите, він то і справа буде зупинятися через окислення в електричних ланцюгах, і вам доведеться їх перебрати. Класична ситуація несприятливого відбору - відбір людей на роботу. Якщо ваша фірма вирішить брати на роботу тільки випускників ВШЕ і МГУ, вона закономірно отримає гіршу їх частину. Адже інші фірми будуть вибирати співробітників з інших якісними параметрами (продуктивність праці, попередній досвід роботи і т.д.), а на частку вашої фірми залишаться люди, відкинуті ними за цими параметрами, - ви ж обмежили ваш відбір лише одним або двома параметрами! Та ж проблема виникає у відносинах між принципалом і агентом. Людина знає про себе набагато більше, ніж його наймач. Наприклад, він знає, що у нього диплом про закінчення економічного факультету МДУ, але він також знає, що останні 10 років наукою не займався. Це ситуація опортунізму, про який дуже багато пише Олівер Вільямсон (Oliver E. Williamson). Він визначає його, як «переслідування особистого інтересу з використанням підступності», коли ти, займаючи позицію індивідуаліста, за відсутності контролю за собою використовуєш діри в тексті контракту для досягнення своїх цілей за рахунок свого контрагента. Буває трудової опортунізм або т.зв. «Ухиляння від роботи» («shirking»). Скажімо, людина, найнятий сторожем, йде під час роботи зі своєї посади, що буває часто-густо, оскільки ніхто не стане наймати сторожа і його контролювати. Буває опортунізм і на рівні менеджерів. Його класичний приклад - розширене споживання менеджерів (overconsumption), коли останні кажуть, що для іміджу компанії їм обов'язково потрібно проводити відпустку на Багамах, і проводять його там, користуючись тим, що акціонери компанії не можуть їх контролювати. Неокласики керувалися положенням про повної та досконалої інформації, про автоматизмі угод на ринку. Але інституціоналістів говорять, що ринок принципово інформаційно недосконалий, і що операція коштує певних грошей, які ми витрачаємо на придбання інформації. Це придбання інформації іноді настільки дорого, що ми або відмовляємося мати всю інформацію і тим самим здійснюємо помилку в плануванні своєї угоди; або дуже сильно витрачатися на інформацію і отримуємо свідомо менший прибуток. У будь-якому випадку ми маємо справу з трансакційними витратами з придбання інформації, або позитивними (якщо ми вклалися в придбання інформації), або негативними (якщо ми відмовилися придбати інформацію і через це несемо збитки). Які шляхи придбання інформації і яку частину загальних витрат вони складають? Відомо, що періодично оновлюється інформація про стан фондового ринку, необхідна професіоналу, коштує близько 10 тис. $, а найбільш повна інформація - близько 60-70 тис. $. Витрати на придбання інформації - витрати трансакційні. Непрофесіонал може обійтися річною передплатою «Financial Times» за 100 $ і з запізненням в один день отримувати всі потрібні йому індикатори, однак це загрожує можливістю зробити велику помилку. Нарешті, можна без всяких витрат, просто дивлячись телевізор (який купувався, щоб дивитися бойовики), довідатися з ТВ-реклами про можливість вкласти гроші в чудову фірму «МММ». Кожен інформаційний рівень передбачає певний рівень відповідальності перед своїми грошима, певний рівень міркувань. Тобто досконалість ринку не безкоштовно. Воно оплачується всякий раз трансакційними витратами з придбання інформації, а також, що важливо, трансакційні витрати по специфікації і охорону прав власності. Адже кожен учасник господарського життя витрачається на адвокатів, платить податки державі, щоб існували суди, в т.ч. і арбітражні, а коли суди працюють погано, їде в Люберці і наймає «братків», щоб ті охороняли його права власності. Саме на цій небезкоштовного ринку, небезкоштовного трансакцій, що формують ринок, базувалася коректування неокласичної парадигми з боку институционалистов. Новий інституціоналізм виростає з мікроекономічного аналізу і ускладнює його передумови, вводячи положення про витратності як збору інформації, так і специфікації та охорони прав власності, супроводжуючих підготовку та реалізацію трансакції. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||