Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Під ред. проф. A.C. Булатова. СВІТОВА ЕКОНОМІКA (Підручник), 2005 - перейти до змісту підручника

6.7. Легка промисловість

У легкій промисловості можна виділити дві категорії 'виробництв. До першої категорії належить виробництво відносно дешевої масової продукції, для виготовлення якої потрібна робоча сила середньої та низької кваліфікації. Для галузей, орієнтованих на продукцію широкого вжитку, характерна швидка змінюваність асортименту з урахуванням з-трансформаційних змін моди. У цих галузях вирішальну роль грає дешевизна праці, а не рівень технології. Саме тому трудомісткі виробництва легкої промисловості все більше переміщуються в нові індустріальні та інші країни, що розвиваються. За 60 - 80-і рр.. їх частка зросла у виробництві бавовняних тканин з 20 до 40%, а у виробництві взуття - з 10 до 45%. Причому в 90-і рр.. в них діє «ефект більярду»: виробництва, що вимагають великої кількості робочих рук, переміщаються з нових ін-індустріальних країн, де робоча сила помітно дорожчає, в бідніші країни Південної та Південно-Східної Азії і в Китай. Так, виробництво спортивного взуття переміщалося з Південної Кореї і Тайваню спочатку в Індонезію, а потім у Китай, В'єтнам і Бангладеш, де робоча сила - одна з найдешевших.
Друга категорія орієнтована на випуск дорогих товарів, виробництво яких вимагає високої кваліфікації працівників і досить складної техніки. Такі галузі зосереджені в основному в розвинених країнах: евьше 80% виробництва меблів, 75% - хутра, близько 70% - ювелірних виробів.
Традиційними галузями легкої промисловості є текстильна, швейна і взуттєва, Ці галузі відігравали провідну роль на початкових етапах промислового розвитку постіндустріальних та індустріальних країн, проте в даний час вони або перебувають у цих країнах в застої, або розвиваються
вкрай повільними темпами. Зважаючи калиткою конкуренції товарів з країн, що розвиваються дані галузі Б розвинених країнах можуть вижити лише під захистом протекціоністських заходів.
У 90-і рр.. змінилася сировинна база текстильної промисловості в результаті зростання частки синтетичних волокон. У техніки і технології текстильної промисловості відбулися зрушення у бік комплексної автоматизації виробництва, підвищення його гнучкості з метою забезпечення швидкого переналагодження обладнання та оперативного реагування на зміни моди. Текстильна промисловість перетворюється з трудомісткою галузі в ка-піталоемкую. Разом із зростанням технічної оснащеності підвищуються і вимоги до кваліфікації робочої сили. Швидке зростання продуктивності праці в текстильній промисловості розвинених країн зміцнював їх конкурентні переваги і послаблював позиції країн з низькою вартістю робочої сили. У другій половині 90-х рр.. виникла тенденція до переміщення текстильного і швейного виробництв з країн розвинені, що викликано прагненням до розширення виробництва особливо модних виробів поблизу від ринків збуту,
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz