5.5. Лізинг як джерело фінансування
Як показує практика, реалізація солідної інвестиційної програми нерідко стримується недоліком джерел фінансування; крім того, всі джерела істотно розрізняються в плані швидкості їх мобілізації та вартості. Привабливість оренди якраз і полягає в тому, що це один з порівняно швидко мобілізуються і вигідних у фінансовому плані джерел. Орендні відносини мають давню історію, однак саме останнім часом їх розвитку було надано новий імпульс, зокрема з'явився принципово новий вид оренди, стимулюючий інвестиційну діяльність, - фінансова оренда, або лізинг.
Лізингом визнається специфічна операція, що передбачає інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових ресурсів у придбання майна з подальшою передачею його клієнту на умовах оренди. У структурі орендних операцій лізинг займає особливе місце, оскільки перед-ставлять собою цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність по здачі майна в оренду. Водночас оренда в своєму класичному, повсякденному розумінні нерідко розглядається як в деякому сенсі вимушений захід - майно здається в оренду, оскільки воно не знаходить належного застосування у його власника.
За своїм економічним змістом договір лізингу близький до операцій з кредитування. Лізингодавець (орендодавець) прагне отримати певний відсоток на здійснену ним інвестицію - придбання майна і подальша передача його лізингоотримувачу (орендарю); тоді як для останнього операція лізингу є однією з форм фінансування придбання активів. Зокрема, в результаті угоди фінансового лізингу в активі балансу орендаря з'являється великий об'єкт, а в пасиві - довгострокова заборгованість перед лізингодавцем у сумі майбутніх платежів. (Зазначимо, що згідно з Федеральним законом від 29 жовтня 1998 р. № 164-ФЗ «Про лізинг» балансоутримувачем об'єкта фінансової оренди може виступати як лізингодавець, так і лізингоотримувач, тоді як у міжнародній практиці об'єкти фінансового лізингу прийнято відображати на балансі лізингоодержувача - такий підхід рекомендований і Міжнародних стандартів фінансової звітності.)
Будучи специфічним видом орендних операцій, лізинг має ряд особливостей, які відрізняють його від загальноприйнятого порядку регулювання договорів оренди. Наприклад, ризик втрати і псування майна при лізингу несе-лізингоотримувач (орендар), в той час як загальні правила орендних операцій покладають вказаний ризик на власника майна, але не на орендаря. Крім того, договір лізингу, як правило, зобов'язує лізингодавця здійснювати технічну підтримку об'єкта у клієнта, проводити заміну морально застарілого обладнання, а також здійснювати інші дії, часто не властиві звичайному порядку взаємовідносин між орендарем та орендодавцем. Специфіка лізингу полягає ще і в тому, що лізингоодержувачу передається майно, вбрання і придбане за його бажанням.
Рис. 5.4. Загальна схема лізингової угоди
Можливі різні модифікації типової лізингової угоди; так, досить широко поширена ситуація, коли лізингова компанія і виробник майна об'єднуються в одній особі або виробник має підконтрольну йому спеціалізовану лізингову компанію. Зокрема, подібна практика поширена, наприклад, при виробництві дорогого і унікального обладнання, можливості збуту якого досить обмежені. Загальноприйнятим у світовій практиці є виділення в структурі лізингових відносин операцій фінансового та операційного лізингу. Критерії віднесення лізингової угоди до тієї чи іншої категорії в різних країнах різні, але в цілому можна сказати, що фінансовий лізинг - це вид орендних відносин, які, як правило, закінчуються пе-реходу права власності на предмет лізингу до лізінгопо одержувачі. Цей критерій виступає в ролі основного при класифікації лізингових операцій, але не є достатнім. Строго кажучи, економічна суть фінансового лізингу полягає в тому, що лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю всі його інвестиційні витрати, а також комісійну винагороду, причому робить це не одномоментним платежем, а протягом певного терміну, порівнянного з терміном корисної експлуатації предмета лізингу. Саме термін договору і відшкодування інвестиційних витрат лізингодавця є достатніми ознаками фінансового лізингу.
До категорії операційного лізингу відноситься практично будь інший вид лізингової угоди, що не підпадає під визначення лізингу фінансового. Основними ознаками операційного лізингу є досить короткі строки договору (не порівнянні з терміном повної амортизації майна), а також повернення майна лізингодавцю після закінчення угоди.
В економічно розвинених країнах велике поширення одержали угоди зворотного лізингу (рис. 5.5). За договором про зворотному лізингу компанія, що володіє будь-яким майном, продає право власності на цей об'єкт лізингової компанії (операція 1). Одночасно оформляється договір про його оренду на певний термін з виконанням деяких умов (операція 2). Фірмою, що надає капітал, може бути, зокрема, страхова компанія, банк, спеціалізована лізингова компанія і т. д. (операція 3)
Рис. 5.5. Схема зворотного лізингу
Жоден з видів діяльності не знайде широкого при-трансформаційних змін, якщо він не буде приносити вигод всім учасникам договірних відносин. Серед переваг, які дає лізинг учасникам угоди, виділимо наступні.
Інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, предмет лізингу протягом всього договору залишається власністю лізингодавця.
Банківський кредит видається, як правило, на 70-80% вартості придбаного обладнання, в той час як його лізинг передбачає відповідно 100%-ве кредитування і не вимагає негайного початку платежу, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати матеріально-технічну базу підприємства.
Умови договору лізингу по-своєму більш варіабельні, ніж кредитні відносини, так як дозволяють учасникам виробити зручну для них схему виплат.
Договір лізингу часто містить в собі умови про технічну підтримку обладнання лізингодавцем, наприклад здійснення ремонту, оновлення в разі появи більш досконалих зразків, в результаті чого зменшується ризик морального зносу, і т. д. У тому випадку , якщо обладнання купується у власність шляхом його покупки, зазначені витрати організація повинна нести самостійно.
У деяких випадках об'єкт лізингу може і не значитися на балансі лізингоодержувача, у зв'язку з цим він не платить по цьому обладнанню податок на майно; крім того, поліпшуються показники, що характеризують його фінансове становище, оскільки, з одного боку, ступінь фінансової залежності вуалюється - в балансі показується тільки поточна заборгованість за лізинговими платежами, а з іншого боку, кредитні зобов'язання відображаються в балансі позичальника повністю. .
За кордоном при здійсненні лізингових операцій учасники мають можливість скористатися досить гнучкими амортизаційними і податковими пільгами. Наприклад, американська корпорація «Boeing Aircraft» практикує продаж своїх літаків спеціалізованим лізинговим фірмам, які в свою чергу здають літаки в оренду авіакомпаніям. У цьому випадку виграють всі: «Boeing
Aircraft» реалізує свої літаки, авіакомпанії набувають можливість використовувати їх без великих одноразових фінансових витрат, а лізингові фірми - користуються податковими пільгами при фінансуванні капітальних вкладень (придбання майна для здачі в оренду). У Росії, на жаль, спостерігається прямо протилежна ситуація: згідно з чинним податковим законодавством лізингові компанії при придбанні майна та подальшої здачі його в оренду пільгою з податку на прибуток, пов'язаної з фінансуванням капітальних вкладень, скористатися не можуть.
Нарешті, виробник майна отримує додаткові можливості збуту своєї продукції, що представляється досить важливим чинником в умовах жорсткої конкурентної боротьби.
Привабливість лізингу за кордоном визначається ще й особливими взаємовідносинами між лізингодавцем і лізингоодержувачем при банкрутстві останнього. З початком процедури банкрутства майно, передане на умовах лізингу, не бере участі в формуванні конкурсної маси, таким чином, лізингодавець має незаперечні переваги перед іншими кредиторами.