5.6. Оцінка ефективності лізингових операцій
Лізингом визнається специфічна операція, що передбачає інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових ресурсів у придбання майна з подальшою передачею його клієнту на умовах оренди.
У структурі орендних операцій лізинг займає особливе місце, оскільки являє собою, як правило, цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність по здачі майна в оренду. Водночас оренда в своєму класичному, повсякденному розумінні нерідко розглядається як, в певному сенсі, вимушений захід - майно здається в оренду, оскільки воно не знаходить належного застосування у його власника.
Відомі дві форми лізингу - операційний і фінансовий; ініціатива вибору тієї чи іншої форми належить зазвичай лізингоодержувачу. Ці форми різняться цільовими установками суб'єктів лізингової операції, об'ємом їх обов'язків, строком використання майна.
Операційний лізинг укладається на термін, менший ніж амортизаційний період орендованого майна, і передбачає повернення об'єкта лізингу власнику після закінчення терміну дії контракту. Як правило, технічне обслуговування, ремонт, страхування та інші зобов'язання у цьому випадку приймає на себе лізингодавець. Теоретично в цьому випадку загальна сума виплат орендаря за орендоване майно не покриває витрат орендодавця щодо його придбання, тому, як правило, таке майно здається в операційний лізинг неодноразово. Нерідко операційний лізинг передбачає можливість дострокового повернення орендованого майна за бажанням орендаря з виплатою визначеного штрафу за розірвання лізингового контракту. Розрізняють дві основні причини, що зумовлюють вибір орендаря на користь операційного лізингу:
(а) орендарю необхідно орендоване майно лише на час, наприклад, для реалізації якогось проекту (роботи), що має разовий характер; після закінчення проекту потреба в даному типі майна повністю відпадає;
(б) орендоване майно схильне порівняно швидкому моральному старінню, тобто орендар вважає, що після закінчення певного часу, зокрема, терміну оренди, на ринку можуть з'явитися нові, більш ефективні аналоги даного майна; як найбільш поширеного приклад можна привести обчислювальну техніку.
Фінансовий лізинг укладається на весь амортизаційний період орендованого майна і, як правило, не передбачає дострокового розірвання лізингового контракту. Таким чином, платежі орендаря в цьому випадку перевищують витрати орендодавця з придбання даного майна.
На сучасному етапі саме фінансовий лізинг розглядається як один з варіантів придбання майна. Очевидно, що капітальні вкладення можуть бути профінансовані за рахунок двох джерел - власного і позикового капіталів. До основних джерел власних коштів відносяться статутний капітал і реінвестований прибуток. Оскільки ці джерела або обмежені в обсязі (прибуток), або важко мобілізуються (наприклад, емісія супроводжується відносно високими витратами, достатньої тривалістю періоду мобілізації, певними обмеженнями правового характеру тощо), невід'ємно притаманне ринкових відносин вимога динамічності прийнятих рішень фінансового характеру, в тому числі і в області стратегії розвитку підприємства, з необхідністю підвищує значущість позикового капіталу. У найбільш загальному вигляді позиковий капітал як довгостроковий джерело фінансування поділяється на банківські кредити, облігаційні позики, а також фінансовий лізинг.
Типова схема фінансування придбання об'єкта за допомогою лізингу може бути представлена наступною схемою (рис. 5.6). Лізингова угода складається з декількох послідовних операцій.
1.
Рис. 5.6. Загальна схема лізингової угоди
потребує деякої майні потенційний лізингоодержувач, що віддає перевагу в силу ряду обставин придбати це майно шляхом лізингової угоди, визначає його продавця; як правило, продавець вибирається ним самостійно (операція 1). Після цього він укладає договір з лізинговою компанією (операція 2), згідно з яким вона набуває у власність вказане майно (операція 3) і здає його в оренду лізингоодержувачу (операція 4). Для фінансування операції лізингова компанія звертається за необхідними засобами в банк або інша кредитна установа (операція 5), однак може використовувати і власні кошти (у цьому випадку, як правило, крім комісійної винагороди в структуру лізингового, платежу включаються відсотки за користування грошовими коштами лізингодавця - аналог банківського відсотка). Об'єкт лізингової угоди страхується від ризиків втрати (загибелі), недостачі або пошкодження, причому як страхувальника можуть виступати як лізингодавець (операція 6), так і лізингоотримувач (операція 7). Вигодонабувачем за договором страхування виступає власник майна - лізингодавець або банк, який фінансує операцію.
Можливі й різні модифікації типової лізингової угоди, а, значить, і наведеної схеми; зокрема, досить поширена ситуація, коли лізингова компанія і, виробник майна об'єднуються в одній особі або виробник має підконтрольну йому спеціалізовану лізингову компанію.
Як видно зі схеми, в банківську установу за кредитом звертається безпосередньо не лізингоотримувач (набувач майна), а лізингодавець. З економічної точки зору той факт, що позичальником виступає не набувач майна, а інша особа, не змінює суті даного явища. Лізингодавець здійснює виплати по кредиту банку з тих коштів, які надійшли до нього в якості лізингових платежів; по суті саме у лізингоодержувача і відбувається відтік грошових коштів по кредиту, тільки цей відтік представлений у вигляді лізингових платежів. У цьому випадку зако-номер питання, для якої мети в комплекс угод з узяття кредиту та придбання на нього майна вводиться третя особа - лізингодавець?
В принципі, набувач майна міг би самостійно звернутися в банк за кредитом, минаючи лізингову компанію, і в разі позитивного рішення банку самостійно придбати необхідний йому актив. Відповідно це призвело б до зменшення абсолютної ціни угоди, оскільки у набувача будуть відсутні витрати, пов'язані з виплатою комісійної винагороди лізингодавцю (за інших рівних умов - однакових термінах кредитування і ставках по кредиту - ціна лізингової угоди вище, оскільки в ній присутній комісійну винагороду лізингодавця). Проте, придбанням майна через лізинг досить активно користуються багато компаній, у тому числі й вітчизняні.
Справа тут навіть не в особливих відносинах, що складаються між лізинговими компаніями та банківськими установами, хоча, як правило, лізингові компанії функціонують у складі фінансових груп, завдяки чому деякі технічні питання при укладанні та оформленні кредитних договорів можуть бути вирішені, наприклад, в більш короткі терміни. Ситуація пояснюється іншими обставинами - лізингові компанії мають можливість скористатися податковими пільгами, які в додатку до операції з купівлі майна та здачі його в лізинг можуть істотно зменшити вартість операції для лізингоодержувача (набувача) порівняно з придбанням майна за рахунок кредиту. В даний час при списанні об'єктів лізингової угоди вітчизняним законодавством передбачена можливість застосування коеффіціен-та прискореної амортизації (до ^ 3). Дана обставина по-зволяет списати вартість об'єкта лізингу на витрати в сущест-венно короткі терміни і, таким чином, «окупити» інвестицію у майно в істотно більш короткі терміни.
Крім більш високої оборотності засобів, що використовуються при лізингових операціях, можна виділити й інші переваги лізингу для набувача майна, що зачіпають швидше теоретичне обгрунтування і технічну сторону даної операції; ключові положення фінансового аналізу та техніко-економічного обгрунтування ефективності лізингу якраз і викладаються в даній роботі.
Серед переваг лізингової угоди можна виділити наступні.
По-перше, лізингова операція передбачає 100% кредитування угоди (набувачеві поставляється майно), в той час як банківський кредит видається, як правило, на 70-80% вартості придбаного обладнання, решту набувач майна повинен виплатити за рахунок власних коштів.
По-третє, договір лізингу часто містить в собі умови про технічну підтримку обладнання лізингодавцем - на-приклад, здійснення ремонту, оновлення в разі появи більш досконалих зразків та ін, в результаті чого ли-зінгополучатель , по суті, набуває додаткових пре-майна, зокрема, зменшується ризик морального зносу орендованого майна. У тому випадку, якщо обладнання при-обрітається у власність шляхом його покупки, зазначені рас-ходи організація повинна нести самостійно.
По-четверте, в деяких випадках об'єкт лізингу може і не значитися на балансі лізингоодержувача, у зв'язку з цим він не платить по цьому обладнанню податок на майно; крім того, поліпшуються показники, що характеризують його фінансове становище , оскільки ступінь фінансової залежності вуалі-руется - в балансі показується тільки поточна заборгованість за лізинговими платежами. З іншого боку, кредитні зобов'язання відображаються в балансі позичальника повністю.
По-п'яте, при класичній схемі фінансового лізингу термін договору лізингу збігається з терміном списання майна на витрати за допомогою нарахування амортизації. Таким чином, лізингоодержувачу після закінчення договору у власність дістається майно з нульовою залишковою вартістю, в той час як реальна ціна об'єкта істотно вище. Подорожчання угоди з придбання об'єкта, з одного боку, компенсується більш високою оборотністю засобів. Навіть звичайна продаж майна лізингоодержувачем, у разі, якщо відповідно до умов договору по закінченні його об'єкт переходить у власність лізингоодержувача, може істотно зменшити сукупні витрати лізингоодержувача за лізинговою операцією.
Однак не тільки перераховані обставини беруться до уваги при згадці про достоїнства лізингу. Будь-який факт господарського життя може оцінюватися економічним суб'єктом не з позиції абсолютної ціни (вартість об'єкта або величина витрати - в цьому відношенні лізинг буде, безумовно, дорожче для набувача), а з позиції реального руху коштів у даного суб'єкта в результаті здійснення угоди. Наприклад, лізинговий платіж, з одного боку, тягне відтік відповідної суми грошових коштів, а з іншого боку, податок на додану вартість, що входить до складу платежу, в повному обсязі пред'являється бюджету, і, тим самим, платник зменшує на суму «вхідного» податку реальні виплати в бюджет. Як бачимо, даний підхід при зіставленні різних операцій, насамперед, орієнтується на особливості їх оподаткування.
Наведемо методику розрахунку і зіставлення сукупних витрат лізингоодержувача (набувача) на фінансування операції з придбання майна. Для прийняття рішення про метод фінансування інвестицій пропонується порівняти три можливих варіанти: (1) придбання майна через лізинг (лізинг); (2) закупка майна безпосередньо набувачем за рахунок кредитних ресурсів (кредит), (3) закупівля майна набувачем за рахунок власних коштів (купівля). Сукупні витрати набувача при відповідних варіантах фінансування представлені в табл. 5.1.
1. Лізинг. Для даного варіанту угоди припустимо, що умовами договору лізингу передбачено, що лізингове иму-суспільством враховується на балансі лізингодавця - власника майна. Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі по майну, які він відносить на собівартість у зменшення оподатковуваного прибутку.
Податкова економія визначається як добуток ставки податку на прибуток на суму лізингового платежу без ПДВ (суму витрати, що списується на собівартість). Зміст даного показника полягає в наступному: якби даного витрати не існувало, оподатковуваний прибуток збільшився б на величину витрати і, відповідно, збільшився б податок на прибуток. Нарешті, лізингоодержувачем - платником податок на додану вартість у лізинговому платежі пред'являється бюджету до заліку.
2. Кредит. Визначимо грошові потоки у набувача у випадку, якщо закупівля майна здійснюється за рахунок кредитних ресурсів (безпосередньо операції з надходження кредитних коштів на розрахунковий рахунок позичальника і списання їх в оплату майна при аналізі потоків можна виключити). Сукупні витрати у позичальника представлені виплатами в погашення кредиту, а також відсотками по ньому. Придбане за рахунок кредиту майно, як правило, знаходиться в заставі щодо забезпечення повернення кредиту, проте, власником його виступає позичальник і, відповідно, враховує його на своєму балансі. У цьому випадку з'являється додатковий рядок витрат, а саме, податок на майно.
Наступний елемент сукупних витрат - втрати позичальника на відсотках по кредиту - пов'язаний з особливостями порядку на-даткування операцій з кредитування. Відповідно до діючих норм оподаткування, відсотки по креди-там, взятими на придбання основних засобів, до введення послід-них в експлуатацію включаються до первісної вартості об'єкта, а після введення відносяться на фінансовий результат, але не враховуються при обчисленні бази оподаткування з податку на прибуток. Таким чином, фактично відсотки за кредит в нашій ситуації сплачуються позичальником за рахунок власних коштів. Для цілей аналізу в розрахунки вводиться новий показник - втрати на відсотках по кредиту. Він визначається як величина податку на прибуток, яку повинна заплатити організація, перш ніж у неї з'являється можливість із зазначених коштів провести виплати відсотків.
З іншого боку, набуваючи майна у власність (з постановкою на баланс) податок на додану вартість пред'являється покупцем до заліку з бюджету. Крім того, за даним майну нараховується амортизація, що списується на собівартість із зменшенням оподатковуваної бази. На собівартість також списується і податок на майно. Це призводить до виникнення податкової економії в розмірі зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету.
3. Купівля за рахунок власних коштів. У цьому випадку у покупця-відбувається негайний відтік грошових коштів у розмірі вартості майна. За аналогією з банківськими відсотками в систему аналізу вводиться показник втрат набувача при купівлі за рахунок власних коштів - як сума податку на прибуток, яку повинен заплатити покупець, для того, щоб здійснити покупку.
Відносно вирахувань з сукупних витрат виникає ситуація, аналогічна з варіантом придбання майна за рахунок кредиту, оскільки і в тому, і в іншому випадку наслідки, пов'язані з постановкою майна на баланс, нарахуванням амортизації та податку на майно, а також списанням їх на собівартість, ідентичні.
Скористаємося даною системою аналізу на конкретному прикладі при закупівлі майна.
Приклад.
Вартість придбаного майна становить 1200 тис. дол США (у тому числі ПДВ - 200 тис. дол.)
Нормативний термін служби майна - 15 років.
В умовах лізингу використовується коефіцієнт прискореної амортизації (к-3), тому термін списання об'єкта зменшується до п'яти років. Термін дії договору лізингу збігається з терміном амортизації майна. Для придбання майна лізингодавець використовує кредит, взятий на термін договору лізингу. Процентна ставка становить 10% річних. Для спрощення розрахунків вважається, що повернення кредиту здійснюється рівними частинами в кінці чергового року протягом п'яти років.
Договором лізингу обговорений порядок розрахунку комісійної винагороди в розмірі 5% від загальної суми лізингових платежів без ПДВ.
Набувач має можливість використовувати банківський кредит на придбання майна. Терміни, процентні ставки, а також інші умови кредитування, в цілях порівнянності аналізу збігаються умовами кредиту, взятого лізингодавцем для купівлі майна та здачі в лізинг.
Ставка податку на прибуток 24%. Податок на додану вартість в повному обсязі-пред'являється бюджету.
Відповідні розрахунки наведені в таблицях 5.2-5.7. Зробимо короткий аналітичний коментар до цих розрахунків, якраз і пояснює ефективність лізингових операцій.
Зауважимо насамперед, що в кінцевому рахунку критерієм вибору варіанта фінансування за результатами розрахунків буде мінімум сукупних витрат при однакових розмірах і умови кредитування та за умови забезпечення порівнянності варіантів за масштабами, часом і рівнем ризиків.
Лізинг. Визначимо сукупні витрати набувача майна у разі, якщо він вирішує скористатися лізінгбвой схемою для придбання ак-тива. У цьому випадку набувач майна (лізингоодержувач) здійснює періодичні лізингові платежі, якими повністю відшкодовує вартість майна (після закінчення договору лізингу майно переходить у власність лізингоотримувача). У структуру лізингового платежу входять;
щорічна сума виплат по кредиту, взятому лізингодавцем на купівлю обладнання;
відсотки за кредит (процентна ставка 10%);
сума податку на майно 2% (обладнання враховується на балансі лізингодавця);
З лізингового платежу виключається сума податку на додану вартість в ціні майна, яку лізингодавець в повному обсязі пред'являє бюджету.
Порядок розрахунку лізингових платежів представлений в табл. 5.2. Загальна сума лізингових платежів, яку протягом п'яти років має заплатити лізингоодержувач, становить згідно з розрахунками 1789200 дол, що фактично на 49% більше ціни майна (1 200 000 дол). Водночас сума податку на додану вартість у лізингових платежах становить 298 200 дол (на цю суму лізингоодержувач зменшує реальні виплати податку на додану вартість до бюджету). Крім того, загальна сума лізингових платежів без податку на додану вартість списується в повному обсязі на собівартість, що в підсумку при ставці податку на прибуток 24% дає податкову економію в розмірі 357 840 дол Таким чином, чистий грошовий потік у лізингоодержувача за весь період договору лізингу становить 1133160 дол (див. табл. 5.3). Дану суму можна трактувати як величину безпосередніх витрат набувача майна у разі, якщо він вирішує скористатися лізинговою схемою для при-набуття активу.
Кредит. При визначенні умов проведення порівняльного аналізу варіантів фінансування придбання майна ми зробили припущення про порівнянність кредитних взаємин між лізингодавцем і банком (у разі, якщо лізингодавець бере в банку кредит для фінансування покупки майна), та набувачем і банком (у разі, якщо набувач майна звертається самостійно в банк за кредитом для покупки).
в нашому прикладі графік повернення і сума відсотків за кредит в обох випадках однакові, проте фінансові наслідки для кінцевого набувача майна при лізингу і при самостійній купівлі за рахунок кредиту раз-особистими. При використанні лізингової схеми сума відсотків за кредит, взятий лізингодавцем для фінансування операції, у повному обсязі пред'являється лізингоодержувачу, тобто входить до складу лізингових платежів, які списуються иа собівартість із зменшенням бази оподаткування з податку на прибуток. При купівлі майна за рахунок кредиту, як ми вже відзначали, після введення об'єкта в експлуатацію відсотки за кредит відносяться фактично за рахунок власних джерел у набувача. Таким чином, при сплаті набувачем майна банку 360 ТОВ дол у вигляді відсотків втрати з податку на прибуток складуть 113684 дол при ставці 24%. Ця величина виражає суму податку на прибуток, яку повинна заплатити організація, перш ніж у неї з'являється можливість провести витрата в розмірі 360 ТОВ дол
Нарахована амортизація протягом розглянутих п'яти років складе 333 333 дол, а загальна сума податку на майно - 86666 дол При списанні зазначених сум на собівартість організація зменшує відтік грошових коштів з податку на прибуток сумарно на 100 800 долл. Таким чином, ідентифікувавши всі прямі і непрямі грошові потоки у набувача, в табл. 3 визначаємо величину сукупних витрат, яка складає 1459550 дол, що на 28,8% більше, ніж сукупні витрати набувача у випадку, коли використовується лізингова схема.
3. Купівля за рахунок власних коштів. При купівлі майна за рахунок обстоювання коштів у набувача відсутні кредитні взаємовідносини з банком. У покупця визнається відтік грошових коштів у розмірі вартості майна (при аналізі покупки за рахунок кредиту сума перерахування продавцю майна у набувача не бралася до уваги, так як, відповідно, компенсувалася надійшли від банку сумами за кредитним договором). Порядок нарахування амортизації, податку на майно, а також повернення «вхідного» податку на додану вартість аналогічний варіанту придбання об'єкта за рахунок кредитних ресурсів. Дійсно, джерело фінансування по-купки (власні кошти або банківські кредити) не робить вплив на актив бухгалтерського балансу в частині обліку оприбуткування майна (право власності в обох варіантах переходить до покупця).
коштів у розмірі 1 200000 дол (вартість майна) організація повинна заплатити податок на прибуток за ставкою 24% в сумі 378 947 дол Таким чином, сукупні витрати покупця в цьому випадку складуть 1743761 дол, що на 53,88% вище сукупних витрат у набувача майна, у разі, якщо він вирішує скористатися лізинговою схемою для придбання активу.
Порівняння варіантів дозволяє зробити висновок про те, що кращим за критерієм мінімуму сукупних витрат на реалізацію проекту виявляється перший варіант - придбання майна на умовах лізингу. Економія коштів набувача у цьому випадку така:
в порівнянні з варіантом, при якому набувач закуповує майно за рахунок кредиту: 326390,88 дол, т. з. 28,8%;
в порівнянні з варіантом, при якому набувач закуповує майно за рахунок власних коштів: 610 601,40 дол, т. з. 53,88%.
Слід звернути вннманпе, що в даних розрахунках не враховується той факт, що після закінчення лізингового договору до лізингоодержувача переходить повністю амортизоване майно, тобто майно, залишкова вартість якого дорівнює нулю. Відповідно лізингоодержувач надалі не платить податок на майно (немає бази для оподаткування). У разі купівлі майна як за рахунок кредиту, так п за рахунок власних коштів, майно має більш тривалі терміни списання, так як коефіцієнт прискорення (к-3) не застосовується.
У нашому прикладі при самостійній купівлі майна набувачем (тобто покупці без використання лізингової схеми) майно буде амортизуватися ще протягом десяти років після періоду, взятого нами для аналізу. Відповідно, протягом усього цього терміну на дане майно буде нараховуватися податок на майно. Нескладно прорахувати залишкову вартість иму-вин на кожен рік протягом терміну списання і, відповідно, визначити суму податку на майно, яку заплатить організація, яка бажає купити його прямо, - ця величина складе 160 ТОВ дол (в умовах лізингу загальна сума податку на майно складає 60 000 дол).
На закінчення відзначимо, що наведений варіант аналізу, використовуваний для порівняння економічної ефективності способів придбання майна, не є єдино можливим. У нашому прикладі ми використовували досить просту господарську ситуацію (одномоментна поставка майна з єдиною нормою амортизації). На практиці умови придбання майна у тому числі і через лізинг, як правило, істотно ускладнюються. Наприклад, в економічно розвинених країнах дуже поширений фінансовий лізинг зі змішаним фінансуванням, коли частково витрати лізингодавця з придбання майна бере на себе третя сторона (в окремих випадках і лізингоодержувач). У цьому випадку аналітичні розрахунки істотно ускладнюються через наявність різних процентних та податкових ставок, а також специфічних нормативів ефективності, застосовуваних учасниками угоди.
Наведені в цьому розділі процедура оцінки ефективності здійснення лізингових операцій в певній мірі носить теоретичний характер. Справді, досить складно на момент початку договору передбачити можливі грошові потоки, а також, в силу ряду об'єктивних причин, зміна законодавства, непередбачені обставини і т. д. Крім того, у наведеному прикладі не враховується фактор ризику (ми зробили умовне допущення про порівнянності всіх варіантів фінансування з даного фактору). Проте, зазначений підхід - зіставлення еквівалентних по відношенню один до одного платежів - з певною часткою умовності застосуємо на практиці. Велика реальність досягається ускладненням сукупності варійованих параметрів лізингової угоди.