2.2. Логіка побудови концептуальних основ фінансового менеджменту
Саме опис цієї логіки являє собою змістовне наповнення фінансового менеджменту як наукового напрямку; разом з тим існує й інша його сторона - практична реалізація методів і прийомів управління фінансами. Іншими словами, фінансовий менеджмент може характеризуватися як в науковому, так і в практичному аспектах. У першому випадку мова йде про опис концептуальних основ цього наукового напрямку, у другому - про конкретні способи та методи управління фінансами господарюючого суб'єкта.
Під концептуальними основами фінансового менеджменту (conceptual framework of financial management) будемо розуміти сукупність теоретичних побудов, що визначають логіку, структуру та принципи функціонування системи управління фінансовою діяльністю господарюючого суб'єкта в контексті навколишнього політичної та економіко-правового середовища. З деякою часткою умовності можна стверджувати, що робота по формулюванню концептуальних основ була розпочата на початку 60-х рр.. XX в. і базувалася на відповідних розробках, розвинених в рамках неокласичної теорії фінансів, бухгалтерського обліку та загальної теорії управління.
З формальних позицій і в найбільш загальному вигляді концептуальні основи (CFfm) доцільно представити у вигляді моделі, що складається з восьми взаємопов'язаних елементів:
Інтереси учасників. Господарюючий суб'єкт являє собою соціально-економічну систему, яка визначається як сукупність ресурсів з обов'язковим і домінуючим участю людського фактора. Ця система функціонує не ізольовано, а перебуваючи під впливом навколишнього її середовища. В тій чи іншій мірі в діяльності конкретної компанії зацікавлені численні особи - учасники. Це можуть бути держави, владні органи країни, в якій базується штаб-квартира компанії, її власники, Лендер, потенційні інвестори, контрагенти, конкуруючі фірми, працівники компанії та ін Умовно їх можна розділити на п'ять великих груп:
постачальники капіталу - це інвестори, тобто власники компанії і Лендер;
учасники поточної діяльності - це контрагенти компанії, тобто її постачальники і покупці, а також кредитні установи, що фінансують його поточні операції;
державні та суспільні органи - головним чином це податкові органи;
працівники компанії - це управлінський персонал (особливо топ-менеджери) і рядові працівники;
інші зацікавлені особи - це потенційні інвестори, фінансові спекулянти, аналітики, конкуренти та ін
Кожній з відокремлених груп притаманні специфічні інтереси, що зв'язуються нею з участю в діяльності фірми . Для досягнення своїх цілей група надає певний вплив на фірму. Оскільки інтереси груп як мінімум не обов'язково збігаються, виникає проблема їх гармонізації. Система фінансового менеджменту значною мірою якраз і призначена для того, щоб зняти гостроту можливих протиріч; досягається це розробкою системи фінансових стимулів, стабільністю і передбачуваністю відносин фірми з кожною з відокремлених груп, моніторингом фінансовим-во-господарської діяльності, наданням регулярної інформації фінансового характеру та ін
Рис. 2.1. Ієрархія цілей зацікавлених осіб
Взаимоувязка цільових фінансових індикаторів дозволяє досягти конгруентності (відповідності, згоди) цільових установок, тобто си-туації, коли можливі протиріччя між зацікавленими ли-цями вже не носять критичного для функціонування фірми характе-тера. Узгодження цільових установок фірми в тимчасовому аспекті досягається шляхом побудови системи фінансових планів, відображаю щих стратегічний, тактичний і оперативний аспекти роботи фір-ми. Істотну роль в системі цілепокладання грає узгодження цільових установок фірми щодо структурної складової. Справа в тому, що чим більше фірма, тим складніше її оргструктура управління. У значній мірі загальний успіх досягається в разі збалансовано-сті зусиль кожного з підрозділів, узгодженості їх інтересів, усвідомлення їх керівниками взаємозумовленості цільових устано-вок і їх підпорядкованості генеральної мети. Один з варіантів вирішення даної проблеми знайшов відображення в системі управління, подразуме-вающей виділення центрів відповідальності.
Категорії фінансового менеджменту - це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. У їх числі - фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт, фінансовий інструмент, денежний'поток, ризик, прибутковість (віддача), гудвіл, леверидж та ін Особливість розвитку наукових знань на сучасному етапі проявляється в переплетенні категорій-ного апарату та інструментарію суміжних наукових напрямків. Це призводить до того, що, з одного боку, відособити базові поняття, що належать виключно цій галузі знань, практично неможливо, а з іншого боку, можна говорити про деяке банку універсальних категорій, які є базовими у рівній мірі для різних наукових напрямків, які кваліфікуються як відносно са-мостоятельние. Оскільки фінансовий менеджмент за історичними мірками являє собою виключно юне напрям у науці, саме цим пояснюється та обставина, що багато базові поняття запозичені ним з цього банку універсальних категорій.
Фундаментальні (базові) концепції визначають логіку фі-нансового менеджменту та використання його прикладних методів і прийомів на практиці. Справа в тому, що багато фінансові операції, особливо операції, пов'язані з рухом значущих обсягів грошових коштів, не є єдино можливими і жорстко предопре-редньо - навпаки, вони варіабельні за багатьма параметрами. По-цьому необхідний розумний компроміс між цілком природним бажанням досягти найбільшого ефекту від обраної операції і віз-тю фактичного отримання найменш бажаного результату. Усвідомлення необхідності подібного компромісу та його обгрунтування за допомогою кількісних оцінок чи неформалізованих критеріїв стає можливим лише в тому випадку, якщо фінансовий менеджер чітко уявляє логіку закономірностей, передумов і допу-щений, супроводжуючих будь-які фінансові операції.
Ідеє відокремлення елементарних типових фінансових процесів притаманні два виміри. По-перше, деталізація складного проекту на типові процеси дозволяє оптимізувати його реалізацію в тимчасовому, ресурсному та інструментальному аспектах. По-друге, мобілізація та інвестування завжди мають логічну і матеріально-фі-нансових основу, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку різних регіонів, країн, суб'єктів та осіб. Завжди знаходяться суб'єкти, що мають тимчасово вільні фінансові ресурси, і завжди існують суб'єкти, які потребують подібних ресурсах. Розуміння цієї обставини дозволяє оптимізувати відносини фірми з постачальниками фінансових ресурсів.
Науково-практичний інструментарій (апарат) - це сукупність загальнонаукових і конкретно наукових методів управління фінансовою діяльністю господарюючих суб'єктів. У практичній площині науковий інструментарій являє собою сукупність фінансових інструментів, прийомів, методів і моделей, що дозволяють здійснювати ефективне управління фінансами підприємства.
Фінансові механізми. Існують різні інтерпретації поняття «фінансовий механізм». У даній роботі цей термін буде означати деяку конструкцію, призначену для більш ефективної реалізації фінансових процесів (мобілізації та інвестування). У ринковій економіці основними видами фінансових механізмів є фінансові ринки та інститути.
Забезпечуючі системи. Цей елемент концептуальних основ фінансового менеджменту визначає можливості її практичної реалізації. Справа в тому, що фінансовий менеджмент як підсистема управління підприємством може успішно функціонувати лише за наявності певних видів забезпечення (або забезпечують підсистем): законодавчого, нормативного, організаційного, кадрового, фінансового, методичного, інформаційного, технічного, програмного та ін Окремі види забезпечення (наприклад, законодавче) задаються централізовано, однак наповнюваність більшості забезпечують підсистем визначається керівництвом підприємства.