Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку (норми прибутковості) інвестиційного проекту
Дане рівняння є трансцендентним і в явному вигляді вирішено бути не може (крім випадку, коли проект є, наприклад, однорічним, тобто сума грошових потоків по роках вироджується в єдине доданок).
Найбільш наочне уявлення про суть критерію IRR (і одночасно є одним із способів вирішення задачі) дає графічний метод. Розглянемо деякі очевидні властивості функції NPV (г).
При г = 0 вираз в правій частині формули (8.1) перетворюється на суму компонентів вихідного (недисконтований) грошового потоку, включаючи величину інвестицій, при цьому величина чистої поточної вартості приймає максимальне значення.
Для інвестиційного проекту, грошовий потік якого можна назвати класичним (у тому сенсі, що відтік (вкладення капіталу) змінюється притоками, у сумі переважаючими цей відтік), відповідна функція NPV (г) є спадною, т . е. із зростанням г графік функції прагне до осі абсцис і перетинає її в деякій точці, якраз і є IRR (рис. 8.2).
Економічний зміст використання критерію внутрішньої норми прибутковості IRR полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат за проектом. У той же час підприємство може реалізовувати будь-які інвестиційні проекти, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника ціни капіталу (cost of capital, СС). Під останнім розуміється WACC або ціна цільового джерела, якщо такий є. Саме з показником СС порівнюється критерій IRR, розрахований для конкретного проекту. При цьому якщо: IRR> СС, то проект варто прийняти; IRR <СС, то проект варто відкинути, оскільки ціна капіталу занадто велика для такого інвестиційного процесу; IRR = СС, то проект не є ні прибутковим, ні збитковим. За інших рівних умов більше значення IRR вважається кращим.
Точність ітерацій обернено пропорційна ширині інтервалу (гь г2). Якщо точність обчислень недостатня, їх повторюють з новими більш близькими значеннями коефіцієнта дисконтування.