4.2 МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ОЦІНКИ "ВАРТОСТІ ПІД РИЗИКОМ" [VАLUЕ-АT-RISК]
У зв'язку з цим в останнє десятиліття отримала роз-виток нова методологія оцінки міри фінансового ризику на основі використання показника "вартість ризику" або "вартість під ризиком". Початок впровадження цієї нової методології оцінки міри ризику в практику зв'язується з директивою Європейської Ради від 1993 р. (ЕЕС-6-93), що пропонує фінансовим інститутам (в першу чергу банкам, інвестиційним і страховим компаніям) встановлювати обов'язкове резервування капіталу для забезпечення ринкових (систематичних) фінансових ризиків на основі розрахунку показника УАЯ за запропонованою ним методикою. Згодом (в 1995 р.) Базельський комітет з нагляду за банками дозволив комерційним банкам застосовувати власний методичний інструментарій розрахунку показника УАЯ.
За минуле десятиліття оцінка міри фінансового ризику на основі показника УАЯ отримала розвиток в США і Західній Європі не тільки в середовищі фінансових інститутів, але й у значному числі компаній, що функціонують у реальному секторі економіки. Крім того методичний інструментарій оцінки "вартості під ризиком" [УА11] почав використовуватися західними компаніями для дослідження не тільки ринкового (систематичного) ризику, а й ризику несистематического (зокрема, для оцінки кредитного ризику). В останні роки використання цього показника одержує розвиток і в нашій країні.
Розглянемо основний зміст концепції та методичний інструментарій оцінки міри фінансового ризику на основі показника УАЯ.
"Вартість під ризиком" [УАИ] являє собою показник статистичної оцінки вираженого в грошовій формі максимально можливого розміру фінансових втрат при встановленому вигляді розподілу ймовірності факторів, що впливають на вартість активів (інструментів), а також заданому рівні ймовірності виникнення цих втрат протягом розрахункового періоду часу.
З наведеного визначення видно, що основу методології розрахунку показника "вартість під ризиком" [УАИ! складають три основних елементи.
Одним з таких елементів є встановлений ризик-менеджером вид розподілу ймовірностей ризикових факторів, що впливають на вартість активів (інструментів) або їх сукупного портфеля. Такими видами можуть бути нормальний розподіл, розподіл Лапласа, Стью-дента та інші. Тому для визначення використовуваного виду розподілу ймовірностей попередньо має бути проведене статистичне дослідження впливу з-трансформаційних змін ризикового фактора на зміну вартості від-ділового активу або всього їх портфеля. На основі такого статистичного дослідження повинна бути побудована функція ціноутворення активу (або портфеля) залежно від конкретного фактора (виду) фінансового ризику. Якщо ж показник VAR визначається по всій сукупності факторів ризику (наприклад, при оцінці систематичного ризику в цілому), то в цьому випадку слід визначити форми і тісноту кореляційних зв'язків між різними факторами ризику. Коректність встановлюваного виду розподілу ймовірностей у моделі розрахунку показника VAR прямо визначає правильність його значень.
Наочне уявлення про формування показника УЛК з урахуванням розглянутих трьох елементів його розрахункової моделі дає графік, представлений на рис. 4.4.
Малюнок 4.4. Графічний метод визначення значення показника
"вартість під ризиком" [VAR].
Як видно з наведеного графіка, крива ABC іл-люстрірует нормальний вигляд розподілу ймовірностей прибутку і збитків з даного фінансового інструменту в заданому розрахунковому періоді часу. За-штрихованої поле всередині цього графіка (EFBC) відпо-ствует обраному довірчого рівню (95% площі під кривою), а незаштриховані поле (AFE) - характе-ризует значення можливих збитків,, що виходять за рамки довірчого рівня (5%). На графіку показник VAR визначено у сумі 15 ум. ден. од., що відповідає мак симально розміром можливих фінансових втрат по розглянутому фінансовому інструменту при заданих довірчому рівні і розрахунковому періоді оцінки.
Сучасний методичний інструментарій оцінки "вартість під ризиком" [VAR] використовує ряд методів конкретних обчислень цього показника. Основними їх цих методів є:
Аналітичний (або параметричний метод). Він виходить з припущення про нормальний розподіл ймовірностей розглянутих факторів ризику і вимагає в процесі побудови моделі розрахунку VAR тільки оцінки параметрів цього розподілу. Після такої оцінки, заснованої на результатах статистичного дослідження, обчислення показника VAR здійснюється шляхом множення отриманих стандартних відхилень на відповідний обраному довірчого рівню розрахунковий коефіцієнт (система таких коефіцієнтів для кожного довірчого рівня визначена математичним шляхом і представлена у вигляді певної таблиці обчислень). При визначенні на основі цього методу VAR для визна-діленого портфеля фінансових інструментів необхідно додатково досліджувати характер кореляційних зв'язків між окремими інструментами. Хоча цей метод і є найбільш простим, ареал його використання дуже обмежений, тому що в реальній практиці параметричне розподіл ймовірностей факторів фінансового ризику зустрічається досить рідко.
3. Метод імітаційного моделювання (або метод Монте-Карло). В основі цього методу лежить багаторазова (яка доходила при достатності комп'ютерних ресурсів до десятків тисяч варіантів) імітація умов генерування факторів ризику та їх відображенні на зміну вартості окремих фінансових інструментів або їх сукупного портфеля. Така імітація носить випадковий характер, але в межах заданих параметрів. Таке штучне моделювання факторів ризику дозволяє обирати будь-який вид розподілу їх ймовірностей і дозволяє досягти найбільшої точності розрахунків вартості під ризиком [УАЯ]. Крім того, на відміну від методу історичного моделювання цей метод не пов'язаний з вибором конкретної ретроспективи.
Серед інших методів оцінки вартості під ризиком [УАЯ ], що використовуються в останні роки в практиці фінансового ризик-менеджменту, слід виділити також метод аналізу сценаріїв, метод дерева ймовірностей і деякі інші. Конкретні приклади використання всіх перерахованих методів у процесі оцінки міри фінансового ризику розглядаються в наступних розділах.
На закінчення слід помститися, що оцінка вартості фінансових ризиків на основі методології розрахунку показника УА11 дозволяє не тільки повніше визначати міру цих ризиків, але і використовувати її для нейтралізації та контролю цих ризиків на підприємстві.