| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Міф 19 Фондовий ринок годі й регулювати. Він сам вирішить свої проблеми за допомогою ринкових механізмів | ||
|
Фондовий ринок - один з ключових інститутів ринкової економіки. Більше того, він перетворився на її уособлення. Проте, всупереч поширеній точці зору, сучасний розвинений фондовий ринок немислимий без регулювання, і в першу чергу - без регулювання розкриття інформації та боротьби з інсайдерською торгівлею. Кому потрібен фондовий ринок? Ні в одній економіці світу фондовий ринок не є головним джерелом грошей для інвестицій. Навіть у США, де він найбільш розвинений, переважна більшість інвестицій фінансується з власних коштів компаній, 20-30% - за рахунок позикових коштів або випуску облігацій і лише менше 10% - за рахунок випуску акцій. Це не дивно - зовнішнє фінансування коштує дорожче внутрішнього через проблеми асиметричної інформації, тому компанії звертаються за зовнішніми ресурсами лише тоді, коли не вистачає власних. Крім того, якщо компанія випускає акції, а не облігації, то ринок сприймає це як негативний сигнал про перспективи її розвитку. Якщо власники компанії готові розлучитися з частиною прибутку, значить, вони вважають, що вона буде не дуже високою. З одного боку, випуск акцій більшою мірою, ніж випуск облігацій, розмиває стимули контролюючого власника до максимізації прибутку. Тому ринок відповідним чином дисконтує ціну придбання акцій; акціонерне фінансування, як правило, обходиться дорожче позикового. Так що акції випускають тільки ті компанії, у яких і так багато боргів, або ті, яким важко отримати позику, наприклад, компанії з нематеріальними активами. З іншого боку, якщо для економіки в цілому ринок акцій не так важливий в інвестиційному плані, то для компаній молодих, які виробляють нові послуги та ідеї, він служить єдиним джерелом фінансування. Існують цілі сектори економіки - в тому числі і самі високотехнологічні, - засновані на акціонерному фінансуванні. У таких компаній немає ні власних коштів, ні матеріальних активів, які можна було б використовувати як заставу для отримання кредиту. Для них навіть дорогий акціонерний капітал - єдина можливість зростання. Саме тому російський фондовий ринок не так важливий для сировинних корпорацій (їм легше отримати кредит або випустити облігації), але життєво необхідний для диверсифікації економіки. Звичайно, тільки створені високотехнологічні компанії не відразу потрапляють на фондову біржу. Спочатку вони отримують фінансування від венчурних капіталістів, віддаючи їм пакети акцій і деякі права контролю. Однак таке фінансування можливе тільки тоді, коли у венчурних фондів існує можливість «виходу» з капіталу компанії - шляхом продажу акцій інвесторам на ліквідному та ефективному фондовому ринку. Втім, навіть якщо в країні діють правильні закони, не можна однозначно сказати, чи потрібні для їх виконання регулятори. Якщо немає сумнівів в якості судової системи, досить дозволити зовнішнім акціонерам подавати позови і карати інсайдерів за порушення правил. Проте суди недосконалі, тому іноді регулятори - хоча вони й бувають часом занадто запопадливим - можуть домогтися кращого результату. У статті «Коуз проти своїх послідовників» Едвард Глейзер, Саймон Джонсон та Андрій Шлейфер аналізують порівняльні переваги і недоліки судової системи та регулювання. Для країн з перехідною економікою регулювання виглядає краще. Приміром, саме активними діями польського регулятора автори пояснюють різницю у розвитку фондових ринків Чехії та Польщі. Якщо на початку 1990-х рр.. польський ринок був на порядок менше чеського, то в 1999 р. він став в 4 рази більше. Наскільки дорого фондовим ринкам обходиться відсутність законів і їх виконання? У статті професора бізнес-школи Університету Індіани Утпал Бхаттачарья і Хазем Даук розглянули регулювання інсайдерської торгівлі у всіх 103 країнах з фондовими ринками. У 1990-і рр.. багато з цих держав ухвалили закони про боротьбу з інсайдерською торгівлею. Однак у більшості даних країн це законодавство жодного разу не застосували. Не дивно, що саме по собі прийняття законів не було сприйнято інвесторами з ентузіазмом і не вплинуло ні на ліквідність ринку, ні на ціни акцій. Зате початок застосування закону (хоча б в одному випадку в кожній країні!) Призвело і до підвищення ліквідності, і до істотного зростання цін акцій. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||