| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Міф 8 Криза в Росії закінчиться тим же, що і в 1998 р. | ||
|
Осінь 2008 р. Нагадаємо про серпень 1998 р. - черги в обмінних пунктах, запевнення керівників країни про те, що девальвації не буде, крах фондового ринку. Чи означає це, що нас чекає ще один 1998? Як писав Лев Толстой, «кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму». Так і з кризами: сьогоднішня ситуація в Росії багато в чому протилежна тій, що склалася десятьма роками раніше. Те, що відбулося в серпні 1998 р. в Росії, траплялося і в інших країнах: винні були бюджетний дефіцит і переоцінений рубль. Сьогодні рубль теж переоцінений, але його можна без краху послабити до рівноважного рівня, а дефіцит бюджету - покрити за рахунок Резервного фонду і зовнішніх запозичень. Ще в січні 2000 року Ларрі Саммерс (якого Барак Обама призначив головою Національної економічної ради) прочитав лекцію «Міжнародні фінансові кризи» на щорічній конференції Американського економічного суспільства. Для економістів ця лекція стала однією з подій року. Саммерс виступав тоді не тільки як професор економіки, але і як один з високопоставлених економічних чиновників. Разом з Аланом Грінспеном, головою ФРС, і Робертом Рубіном, міністром фінансів США, він уже побував на обкладинці журналу Times, який опублікував статтю під заголовком «Комітет з порятунку світу». Саммерс вважає, що фінансові кризи, що вразили в той час Південну Корею, Індонезію, Таїланд, Бразилію і Росію, незважаючи на деякі відмінності, були дуже схожі і з причин, і по впливу на економіку. Фінансова криза призвела до значного падіння ВВП (у Бразилії - на 2,6%, в Росії-на 4,3%, в Південній Кореї - на 7,9%, в Таїланді - на 13,6%, а в Індонезії - на 1,9% в квартал, на який припав пік кризи) і курсу національної валюти. Що ж знають економісти про причини і механізми валютних криз? Відповіді постаралися підсумовувати Крейг Бернсайд з Університету Дьюка, Мартін Ейкенбаум і Серхіо Ребель з Північно-Західного університету в статті Currency crises models («Моделі валютних криз»), яка в 2008 р. увійшла до словника New Palgrave Dictionary of Economics. Кризи першого типу пов'язані з фундаментальними економічними проблемами, наприклад з дефіцитом або очікуванням дефіциту бюджету, зі зростаючим боргом і падаючим рівнем резервів. Економісти описують такі причини, використовуючи «моделі криз першого покоління», і говорять про те, що подібні кризи, в принципі, передбачувані. Не всі економісти згодні, що валютні кризи можна пояснити з точки зору концепції «неодиничності рівноваг». Для виникнення в моделі з одними і тими ж фундаментальними характеристиками декількох спекулятивних рівноваг потрібно, щоб ринкові гравці могли точно вгадувати поведінку один одного: тільки скоординована атака великого числа спекулянтів призводить до кризи. Однак спекулятивні атаки, засновані на здогадках про те, як себе ведуть інші гравці, занадто ризиковані. Саме тому інвесторам доводиться враховувати насамперед фундаментальні характеристики, а не дивитися на поведінку інших спекулянтів, говориться в одній з найвпливовіших статей з міжнародної економіки останніх років, опублікованій в American Economic Review (AER) Стівом Морісом і Хьюн Сон Шином з Прінстона Unique Equilibrium in a Model of Self-Fulfilling Currency Attacks («Єдине рівновагу в моделі самооправдиваться прогнозів валютних криз»). Втім, у статті, опублікованій в тому ж AER, Арідж Мукерджі, Крістіан Хелвіг і Олег Цивінський писали, що неєдиним рівноваги таки превалюють. Адже падаючий валютний курс дає додатковий сигнал про поведінку інших гравців, підказуючи, що спекулянти продають валюту, і як би координуючи їх дії. Чи можна було йому запобігти? Якби МВФ прийшов на допомогу з достатньою кількістю грошей, криза, швидше за все, вдалося б віддалити. Однак фундаментальні проблеми - бюджетний дефіцит, слабкість фінансової та банківської систем, політична нестабільність - зрештою привели б до кризи, можливо, навіть більш серйозного і тривалого. Адже, наприклад, боргову піраміду можна було б і продовжувати будувати. Та й вливання дешевих кредитів МВФ не врятувало б від хронічного бюджетного дефіциту. Згадаймо про Аргентину, яку МВФ витягав з кризи практично всі 1990-ті, що так і не допомогло вирішити фундаментальні економічні та політичні проблеми країни. А в Росії, якій МВФ не встиг надати масштабну допомогу, криза виявилася глибоким, але недовгим - після різкої девальвації зіграли свою роль і зростання економіки за рахунок заміщення імпорту, і дуже своєчасне підвищення цін на нафту. Наскільки Росія може постраждати сьогодні від стадної поведінки інвесторів? Фондовий ринок зруйнований, але фінансова система в цілому має всі шанси встояти, і головна гарантія успіху - відповідальна макроекономічна політика в роки достатку. Для потенційних спекулянтів накопичені резерви і виплачені борги - це кращий координуючий сигнал, що спекулятивна атака не увінчається успіхом. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||