| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Мобілізація та евакуація промисловості | ||
|
Наслідком непідготовленості став відступ і окупація. У зв'язку з цим одним з головних господарських завдань першого року війни стала евакуація на схід підприємств із західних районів. На окупованій території знаходилася 1/3 нашої промисловості, в тому числі тут видобувалося 60% вугілля, виплавлялося 60% сталі та алюмінію. І справа була не тільки в кількості продукції. Наприклад, високоякісні марки стали, необхідної для військового виробництва, виплавлялося, в основному, на заході країни, а на сході металургія давала «рядовий» метал. Тому виявилося, що в 1942 р. країна отримала лише 8 млн. т. стали, а Німеччина - 32 млн. т., тобто в 4 рази більше. Але евакуювати можна було не все: не можна евакуювати вугільні шахти, залізні рудники, доменні і мартенівські печі, електростанції і т.д. Перебазіруясь на нове місце, підприємства втрачали колишні господарські зв'язки, джерела сировини, палива, енергії. А на нових місцях металургійні заводи, шахти й електростанції були розраховані тільки на обслуговування місцевих потреб. Це викликало додаткові труднощі і вело до скорочення випуску продукції. Евакуація завантажила залізні дороги, а це на час перервало економічні зв'язки між різними районами країни. Для розміщення робітників «ущільнювалися» квартири місцевих жителів, використовувалися клуби, кінотеатри та інші приміщення. Будувалися бараки. Приїхавши до Сибіру та на Урал жителі півдня в рідних місцях не носили валянок, їх одяг не пристосована до морозів. Потрібно було цих людей одягнути, нагодувати, обігріти. Слід відзначити і позитивні сторони евакуації. Підприємства перебазувалися в основному на Урал і до Західного Сибіру. Урал став центром військової промисловості. Істотно було те, що ці райони були недосяжні для противника. Крім того, тут були металургійні заводи, сировина, паливо. Тут були незакінчені будівництва, які тепер спішно завершувалися, але вже по іншому профілю. Відновлення підприємств на нових місцях іноді відбувалося з незвичайною швидкістю - за два-три місяці. Бував-ло так, що останні ешелони підприємства ще були в дорозі, а доставлення раніше цеху вже починали роботу. Другий господарської завданням першого року війни стала мобілізація промисловості, переведення її на військові рейки. Це ви - ражаем в скороченні мирного і розширенні військового виробництва. Тракторні заводи стали випускати танки (втім, їх потужності були частково переведені на випуск танків ще до війни), металургія перейшла на виробництво тих марок металу, які були потрібні для виробництва озброєння; текстильні і взуттєві підприємства стали готувати обмундирування для солдатів, харчові налагодили випуск концентратів. Був використаний досвід першої світової війни з кооперування підприємств для виконання військових замовлень. До кожного військового заводу прикріплялися невійськові заводи-постачальники для виконання доступних їм робіт. Наприклад, для одного з авіаційних заводів 60% всіх робіт виконували такі заводи-постачальники. Він отримував від них мотори, гвинти, шасі, радіо-і електроапаратуру, бензобаки і т.д. У 1942 р. чавуну в СРСР було виплавлено в. I рази менше, ніж у 1940 р., сталі - в 2,2 рази менше. У СРСР ви пускалася до 5 pa s менше металорізальних верстатів, ніж у Німеччині, домагалося в 4 рази менше вугілля, вироблялося в 2,5 рази менше електроенергії. Але вже в тому ж 1942 р. в СРСР було випущено 25 тис. танків, тоді як у Німеччині - тільки 9тис., Літаків радянські заводи випустили 25 тис., а німецькі - 15 тис., у Німеччині було виготовлено 19 тис. артилерійських знарядь , в СРСР - 29 тис. Вкрай важке становище з початку війни склалося на транспорті. Залізниці були забиті військовими ешелонами. Досить сказати, що для проведення Сталінградської операції щодня розвантажуються 40 поїздів, а під час літнього на ступления 1944 для військ одного тільки 3-го Білоруського фронту - 25 поїздів на добу. На це накладалася евакуація промисло-лінощів, коли на схід рухалися одночасно десятки і сотні підприємств, кожне з яких займало багато ешелонів. Крім того, у зв'язку з перебазированием підприємств на схід набагато збільшилася довжина перевезень. Продукцію доводилося везти до фронту через всю країну. У 1942 р. перевезення вантажів залізницею скоротилася вдвічі, в порівнянні з довоєнної. Це включаючи військові та евакуаційні перевезення. У стільки ж разів скоротилася перевезення невійськових вантажів? Лише після 1942 залізничні перевезення стали збільшуватися? і до кінця війни залізні дороги перевозили вантажів уже на 40% більше, ніж у 1942 р. Порівняно з довоєнним періодом, все ж пропускна спроможність залізниць до кінця війни складала лише 76%. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||