|
З другої половини 1942 промислове виробництво стало збільшуватися. До 1945 провідні галузі важкої промисловості збільшили виробництво, порівняно з 1942 р. (але не з 1940 р.!), В 1,5-2 рази. Звичайно, в основному росла військова промисловість. Вже зазначено, що навіть в 1942 р. з виробництва танків, літаків, артилерійських знарядь СРСР обігнав Німеччину. За роки війни ви пуск військової продукції збільшився в 2,5 рази, втом числі танків і літаків - в 3 рази. Якщо на початку війни СРСР мав втричі менше танків і літаків, ніж Німеччина, то спочатку 1945 танків у нас було в 2,8 рази більше, ніж у Німеччині, артилерійських знарядь - в 3,2 рази, а літаків - у 7, 5 рази. Такі цифри і співвідношення наведені в 5-му томі «Історії соціалістичної економіки СРСР». А німецький генерал Типпельскирх у своїй «Історії світової війни» писав, що до кінця війни на кожен німецький танк доводилося 7 радянських і на кожне німецьке знаряддя - 20 радянських. З виробництва зброї до кінця війни СРСР обігнав не тільки Німеччину, але і своїх союзників - Англію і США.
Якість радянського озброєння також сильно зросла. У надзвичайно короткі терміни були сконструйовані і запущені у виробництво нові марки озброєння, які переважали німець-куютехніку. Винищувачі Лавочкіна та Яковлєва, реактивні артилерійські установки, танки Т-34 та інші військово-технічні новинки з'явилися на фронті у великій кількості і визначили не тільки кількісне, а й якісне перевага радянської техніки.
Отже, наростання кількості і якості озброєння почалося з 1942 р. і визначило перелом вході війни. Але, природно, оскільки всі кошти були кинуті на військове виробництво, оскільки тепер озброєння готували і мирні підприємства, невійськові галузі скоротили виробництво. У 1942 р. військова продукція становила до 80% всієї промислової продукції, а товарів народного споживання навіть до кінця війни, коли вже відновлювалися мирні галузі, вироблялося вдвічі менше, ніж передвойной. Гострий дефіцит споживчих товарів викликав пожвавлення кустарно-ремісничого виробництва, і значна частина потреб населення у воєнні роки задовольнялася кустарями і ремісниками. Таким чином, військове виробництво зростало в значній мірі за рахунок невійськового, і загальний обсяг промислового виробництва в 1945 р. склав 91% від довоєнного рівня.
Військова економіка - це не тільки верстати та заводи. Це насамперед люди, промислові кадри. У період другої світової війни на одного солдата на фронті працювали 6-7 чоловік в тилу. Вони-то і складали військово-промисловий потенціал. Війна вимагала збільшення кількості робітників у промисловості, причому робочих кваліфікованих. До 1943 чисельність робітників і службовців скоротилася на 40% порівняно з довоєнної.
У СРСР це протиріччя переборювалося, в основному, «заходами військової дисципліни», тобто адміністративним примусом. Робочий деньувелпчпвалеядо I 1:00, були ліквідпрова-
? ни відпустки. Була проведена мобілізації i »cm ip \ нктнноИтт населення, тобто жінок, підлітків і людей похилого віку Асншіни склали У промисловості більше ПОЛОВИНИ ВССХ I.IIIMI и \. а в сільському господарстві - навіть 80%.
Але ці заходи не сприймалися тоді як примус. Але закону робочий день продовжувався до 11 годин, а люди добровільно не йшли з цехів цілодобово. Розгорнувся рух «двухсоші-ков» і «трехсотников», регулярно виконували але 2-3 норми. На місця досвідчених робітників прийшли жінки, діти і ст Аріка, до того ж голодні і погано одягнені, а продуктивність праці зростала. Подвиг народу в тилу був реальністю.
|