| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.3. Податок на доходи фізичних осіб | ||
|
Вперше в історії Росії прибутковий податок був встановлений на початку 1916 р. і повинен був бути введений в дію з 1917 р. Але Лютнева, а потім і Жовтнева революції скасували раніше ухвалені закони, і закон від 6 Квітень 1916 про прибутковий податок фактично не набув чинності. У СРСР прибутковий податок не мав особливого фіскального значення, оскільки основна маса надходжень до бюджетів усіх рівнів забезпечувалася за рахунок жорстко регламентованих сум відрахувань від доходів підприємств і організацій. Основи сучасного прибуткового оподаткування фізичних осіб були закладені в Росії з прийняттям Федерального закону від 07.12.91 р. № 1998-1 «Про прибутковий податок з фізичних осіб». З введенням цього закону в дію з 1 січня 1992 р. в Росії була створена принципово інша, ніж діяла до того в Радянському Союзі система прибуткового оподаткування фізичних осіб. Вона стала базуватися на певних принципах, відмінних від діяли в системі централізованого державного регулювання-вання економіки, які з часом змінювалися й уточнювалися, поки, нако-нец, не набули відносно закінчений вигляд в Податковому кодексі РФ . Найважливішим принципом нині діючої системи оподаткування фізичних осіб є рівність платників податків незалежно від соціальної чи іншої приналежності. Це означає, що всі платники податків рівні перед законом. Відсутні категорії платників податків, які були б звільнені від оподаткування за отриманими ними доходів. Ставки податку єдині для всіх платників податків, які отримали дохід. З 2001 р. в Російській Федерації з прийняттям ч. II Податкового кодексу РФ введена абсолютно нова система оподаткування доходів фізичних осіб. Вона значно відрізняється від раніше чинної системи прибуткового оподаткування. Відмінність полягає не тільки в новій назві податку, але і в новій концепції оподаткування доходів. Нова система оподаткування орієнтована на зниження податкового тягаря шляхом розширення податкових пільг, відмови від прогресивного оподаткування сукупного річного доходу і введення мінімальної податкової ставки до великої частини доходів платників податків. Різні особливості встановлені як у визначенні податкової бази, так і в обчисленні суми підлягає сплаті податкового платежу. Як і раніше зберігаються два способи сплати податку з доходів, одержуваних фізичною особою: у джерела отримання доходу - шляхом утримання з доходу платника податків належної до сплати суми податку; на підставі декларації про доходи, що подається платником податків до податкового органу. Податок на доходи фізичних осіб регламентується гл. 23 НК РФ (з ізм. Та доп. Від 29.05.2002 р., від 07.07.2003 № 117-ФЗ, від 08.12.2003 р. № 163-ФЗ, від 29.06.2004 р. № 58-ФЗ від 20.08. 2004 р., від 29.12.2004 № 204-ФЗ). Платниками податків визнаються: фізичні особи, які є податковими резидентами Росії; фізичні особи, які отримують доходи від джерел у РФ, які не є податковими резидентами. Об'єктом оподаткування є дохід, отриманий платниками податків як від джерел у Росії, так і від джерел за її межами. Податкова база включає в себе всі отримані платником податку доходи за мінусом передбачених законом відрахувань. При цьому для правильного формування оподатковуваної бази важливо знати і враховувати чотири принципово важливих моменти. Під оподаткування підпадають види доходів залежно від їх форми, а саме: всі доходи як у грошовій, так і в натуральній формах, або право на розпорядження якими в нього виникло; доходи у вигляді матеріальної вигоди (економія на відсотках за користування позиковими засобами, вигода від придбання товарів або послуг у осіб, які є взаємозалежними відповідно до цивільно-правовим договором, вигода, отримана від придбання цінних паперів). Податкова база визначається по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні податкові ставки: 6,13, 30 і 35%. При визначенні податкової бази тільки для доходів, щодо яких передбачена ставка 13%, допускається використання основних пільг, перелічених у ст. 217 НК РФ «Доходи, що не підлягають оподаткуванню (звільняються від оподаткування)». Для доходів, щодо яких передбачена ставка 13%, податкова база визначається як сума таких доходів, зменшених на суму податкових відрахувань. Для інших видів доходів, що мають ставки податку 30 і 35%, податкові відрахування не застосовуються. При отриманні платником податку доходу від організацій і індивідуальних підприємців в натуральній формі у вигляді товарів (робіт, послуг), іншого майна, податкова база визначається як їх вартість, обчислена виходячи з ринкових цін, що склалися при взаємодії попиту і пропозиції на ринку в порівнянних економічних умовах. перевищення суми відсотків за користування позиковими засобами, обчисленої виходячи трьох четвертих діючої ставки рефінансування, встановленої Банком Росії на дату отримання таких коштів, над сумою відсотків, обчислених виходячи з умов договору; перевищення суми відсотків за користування позиковими засобами, вираженими в іноземній валюті, обчисленої виходячи з 9% річних, над сумою відсотків, обчисленої виходячи з умов договору. При отриманні доходу у вигляді матеріальної вигоди, отриманої від придбання товарів, відповідно до цивільно-правовим договором у фізичних осіб, організацій і індивідуальних підприємців, які є взаємозалежними по відношенню до платника податків, податкова база визначається як перевищення ціни однорідних товарів над цінами реалізації таких товарів платнику податку. При отриманні доходу у вигляді матеріальної вигоди, отриманої від придбання цінних паперів, податкова база визначається як перевищення їх ринкової вартості, яка визначається з урахуванням граничної межі коливань ринкової ціни цінних паперів, над сумою фактичних витрат на їх придбання . Визначено особливості визначення податкової бази за договорами страхування, а також недержавного пенсійного забезпечення та договорами обов'язкового пенсійного страхування, що укладаються з недержавним пенсійними фондами з 01.01.2005 р. Законодавчо визначені звільнення (вилучення) від сплати податку. До складу звільнень входять: державні допомоги та пенсії, стипендії студентів та аспірантів; компенсаційні виплати в межах норм, встановлених законодавством; винагороду донорам, аліменти; доходи від продажу вирощених в підсобних господарствах птиці, овочів; доходи, одержувані від фізичних осіб у порядку спадкування і дарування; обов'язкове страхування та ряд інших. Пільги надаються у формі податкових відрахувань. Їх чотири види: стандартні (ст.218 НК РФ), соціальні (ст. 219 НК РФ), майнові (ст. 220 НК РФ) і професійні (ст. 221 НК РФ). Стандартні податкові відрахування надаються громадянам тільки з тих доходів, які підлягають оподаткуванню за ставкою 13%, вони зменшують податкову базу щомісяця на: 3000 руб. (У осіб, які отримали променеву хворобу внаслідок Чорнобильської катастрофи; інвалідів Великої Вітчизняної війни та ін.); 500 руб. (Герої СРСР і РФ, особи, нагороджені орденами Слави 3 ступенів; ветерани Великої Вітчизняної війни, інваліди з дитинства та ін.); 400 руб. - У працюючих громадян, дохід яких протягом року не перевищив 20 000 руб. (Надається за одним місцем роботи); якщо платник податку має право на кілька з вище зазначений-них трьох вирахувань, йому надається один максимальний вирахування; 600 руб. у фізичної особи на кожну дитину віком до 18 років, а також на кожного учня, студента або аспіранта денної форми навчання у віці до 24 років до того місяця, в якому дохід платника податку не перевищив 40 000 руб. Крім того, право на таке вирахування тепер мають також і прийомні батьки. В соціальні податкові відрахування входять три види вироблених платником податку витрат соціального характеру: суми, перераховані фізичними особами на благодійні цілі у вигляді грошової допомоги бюджетним організаціям науки, культури, охорони здоров'я ; суми, сплачені за навчання в освітніх установах за своє навчання і навчання дітей до 24 років на денному відділенні, але не більше 38 тис. руб.; суми , сплачені за лікування (своє, чоловіка, батьків або дітей), а також на придбання медикаментів, призначених лікуючим лікарем, але не більше 38 тис. руб. Група «Майнові податкові відрахування» передбачає наступні відрахування: при продажу житлових будинків, дач, квартир, садових будиночків чи земельних ділянок, які перебували у власності менше 3 років, - у сумі, отриманої платником податку, але не більше 1 млн руб., і при продажу майна, що перебувало у власності менше трьох років, у сумі отриманого доходу, але не більше 125 тис. руб. Якщо майно перебувало у власності більше зазначених термінів, відрахування надається в повній сумі отриманого доходу; при покупці (будівництві) житлового будинку або квартири - у розмірі фактично зроблених витрат, але не більше 1 млн руб., не включаючи відсотки за іпотечними кредитами, отриманими на придбання (будівництво). Повторне надання платнику податків зазначеного майнового податкового відрахування не допускається. «Професійні податкові відрахування» надаються: індивідуальним підприємцям та особам, які займаються приватною практикою, - в сумі фактично виготовлених й документально підтверджених витрат (за відсутності документів - у розмірі 20% загальної суми доходів); особам, які отримують дохід від виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, - в сумі фактично виготовлених й документально підтверджених витрат; Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони приймаються до відрахування за затвердженими нормативами витрат від 20 до 30% до суми нарахованого доходу. Податковий період - календарний рік. Причому лише після закінчення податкового періоду платнику податків, задекларувати свої доходи, можуть бути надані соціальні та майнові податкові відрахування. Податкові ставки: 35% - у відношенні наступних доходів: виграші і призи, отримані на конкурсах з метою реклами, в частині перевищення 2000 руб.; Страхові виплати по договорами добровільного страхування в частині перевищення нормативу; відсотки по внесках в банках в частині перевищення суми, розрахованої виходячи із ставки рефінансування Банку Росії по рублевих вкладами і 9% річних за вкладами у валюті; суми економії на відсотках за позиковими коштами в частині перевищення 3 / 4 ставки рефінансування БР за вкладами в рублях і 9% в іноземній валюті; 30% у відношенні доходів фізичних осіб, які не є податковими резидентами РФ; 9% - відносно дивідендів, отриманих фізичними особами; 9% - у відношенні доходів у вигляді відсотків за облігаціями з іпотечним покриттям, емітованими до 01.01.2007р., а також за доходами засновників довірчого управління іпотечним покриттям, отриманим на підставі придбання іпотечних сертифікатів участі, виданих керуючим іпотечним покриттям до 01.01.2007 р.; 13% - у відношенні інших видів доходів. Порядок обчислення і сплати податку Податковий агент обчислює податок наростаючим підсумком з початку календарного року за підсумками кожного місяця з заліком раніше нарахованих сум податку у попередніх місяцях. Загальна сума обчислюється стосовно всіх доходів, отриманим платником податку. Величина податку залежить від податкової бази та розміру податкових ставок. Сума податку визначається в рублях, сума менше 50 коп. відкидається, а 50 коп. і вище округлюється до повного рубля. Організації та індивідуальні підприємці, від яких платник податків одержав доходи, зобов'язані обчислити, утримати та сплатити до бюджету суму податку. Обчислення сум податку проводиться податковими агентами наростаючим підсумком з початку податкового періоду після закінчення кожного місяця окремо але кожному виду доходу. Утримання нарахованої суми податку здійснюється при фактичній виплаті доходу, при цьому утримувана сума податку не може перевищувати 50% суми доходу. Податок перераховується до бюджету в день отримання грошей в банку на заробітну плату або в день перерахування доходу одержувачу з рахунків у банку податкового агента. При виплаті доходів у натуральній формі або у вигляді матеріальної вигоди податок сплачується на наступний день після його утримання з суми доходу. Індивідуальні підприємці та інші особи, які займаються приватною практикою, обчислюють податок самостійно і перераховують до бюджету з урахуванням авансових платежів у встановлені терміни. На зазначені особи покладено обов'язок заповнення та подання до податкового органу декларації. Обчислення суми авансових платежів проводиться в податковому органі на підставі податкової декларації, в якій платником податку зазначається сума передбачуваного доходу. Розрахунок податку проводиться від зазначеної суми за діючими податковими ставками. Податкову декларацію, крім зазначених вище індивідуальних підприємців та осіб, що займаються приватною практикою, зобов'язані подати особи (не пізніше 30 квітня року, наступного за минулим податковим періодом): які отримали дохід від інших фізичних осіб (наприклад, від здачі приміщень в найм, від продажу майна або здачі його в оренду); які отримали дохід від джерел за межами РФ; особи, у яких податок не було утримано податковими агентами; особи, які претендують на отримання соціальних та майнових податкових відрахувань. Всі підприємства, що виплачують доходи громадян не за місцем їх основної роботи, зобов'язані не рідше 1 разу на квартал подавати до податкового органу за місцем свого знаходження довідки про виплачені доходи конкретним особам і утримані з них податки, а також щорічно не пізніше 1 квітня - відомості про доходи, виплачені працівникам за місцем основної роботи. Відомості про доходи фізичних осіб представляються податковими агентами до податкового органу на магнітних носіях або з використанням телекомунікацій в порядку, визначеному ИФНС. Повернення надміру утриманих податковим агентом з доходу платника податку сум податку здійснюється лише на підставі заяви платника податків у письмовій формі. Суми податку, не стягнені в результаті ухилення платника податків від оподаткування, стягуються за весь час ухилення від сплати податку (раніше було не більше ніж за три роки). | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||