| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Оподатковуваний прибуток та особливості її визначення | ||
|
Якщо у звітному (податковому) періоді отримано збиток, то в цьому періоді база визнається рівною нулю, а збитки переносяться на майбутнє в наступному порядку. Платник має право здійснювати перенесення збитку на майбутнє протягом десяти наступних років. Він може перенести на поточний податковий період суму отриманого у попередньому періоді збитку. Збиток, що не перенесений на найближчий наступний рік, може бути перенесений цілком або частково на наступний рік з наступних дев'яти років. Якщо платник зазнав збитків більш ніж в одному податковому періоді, перенесення таких збитків на майбутнє проводиться в тій черговості, в якій вони понесені. Документи, що підтверджують збитки, зберігаються протягом всього терміну, коли зменшується податкова база. Платники при обчисленні податкової бази в складі доходів і витрат не повинні враховувати доходи і витрати, пов'язані: до їх діяльності в гральному бізнесі; до застосування ними спеціальних податкових режимів. Аналогічний порядок поширюється на організації, перейшли на сплату податку на поставлений дохід, а також на організації, які отримують прибуток (збиток) від сільськогоспо-жавної діяльності. НК РФ встановлює особливості визначення податкової бази в таких випадках: по доходах, отриманих від пайової участі в інших організаціях; по доходам платників, які здійснюють діяльність, пов'язану з використанням об'єктів обслуговуючих виробництв і господарств; учасниками договору довірчого управління майном; щодо доходів, одержуваних при передачі майна до статутного (складеного) капітал (фонд, майно фонду); по доходах, отриманих учасниками договору простого товариства; при поступку (переуступку) права вимоги; за операціями з цінними паперами; за операціями з державними і муніципальними цінними паперами; по операціях РЕПО з цінними паперами. Розглянемо деякі з перерахованих випадків. Податкова база за доходами, отриманими від пайової участі в інших організаціях, визначається по-різному залежно від того, ким є джерело виплати доходів для російської організації - іноземної або російською організацією; особливий порядок визначення бази передбачений і для випадку, коли іноземна організація отримує дивіденди від російського емітента. Якщо російська організація отримує дивіденди по акціях іноземного емітента, сума податку визначається організацією самостійно за ставкою 15%. При цьому російській організації не зачитується податок, сплачений за місцем знаходження емітента, тобто він не має право зменшити суму податку, обчислену в Росії, на суму податку, обчислену та сплачену за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування. Якщо ж російська організація отримує дивіденди від російської організації, остання визнається податковим агентом і визначає суму податку. Загальна сума податку визначається як добуток ставки податку (9%) і різниці між сумою дивідендів, що підлягають розподілу між акціонерами в поточному податковому періоді, зменшеної на суми дивідендів, що підлягають виплаті податковим агентом іноземним акціонерам в поточному періоді, та сумою дивідендів, отриманих самим податковим агентом в поточному звітному (податковому) періоді і попередньому звітному (податковому) періоді, якщо дані суми дивідендів раніше не брали участь в розрахунку при визначенні оподатковуваного доходу у вигляді дивідендів. Якщо отримана різниця негативна, обов'язок по сплаті податку не виникає і відшкодування з бюджету не здійснюється. Якщо російська організація - податковий агент виплачує дивіденди іноземної організації або фізичній особі - нерезиденту РФ, податкова база одержувача дивідендів по кожній такій виплаті визначається як сума виплачуваних дивідендів і до неї застосовується ставка відповідно 15% і 30% . Особливості визначення податкової бази щодо доходів, одержуваних при передачі майна до статутного (складеного) капіталу, зводяться до наступного. Як відомо, акції розміщуються на фондовому ринку за ринковою ціною, яка може бути, залежно від кон'юнктури - співвідношення пропозиції і попиту на них, як вище, так і нижче номінальної їх вартості. Для емітента реалізація акцій за ціною вище номіналу відбивається для цілей бухгалтерського обліку як збільшення додаткового капіталу; і навпаки - реалізація акцій за ціною нижче номіналу приводить до скорочення цього капіталу. Однак для цілей оподаткування отримані при цьому прибутки (збитки) такими не визнаються. Акціонер, придбавши акції за ціною вище номіналу, зменшує свій додатковий капітал, а купуючи їх за ціною нижче номіналу - збільшує. Так відбивається ця операція для цілей бухгалтерського обліку, але виникли при цьому збитки і отримані прибутки не визнаються такими для цілей оподаткування. Сказане про акції повною мірою відноситься і до випадків, коли статутного (складеного) капітал формується за рахунок часток і паїв. При цьому вартість придбаних акцій (часток, паїв) визнається рівною вартості (залишкової вартості) внесеного майна (майнових прав чи немайнових прав, що мають грошову оцінку), яка визначається за даними податкового обліку на дату переходу права власності на них, з урахуванням додаткових витрат, які для цілей оподаткування визнаються у передавальної сторони. При цьому майно (майнові права), отримане у вигляді внеску (вкладу) до капіталу організації, приймається за вартістю (залишкової вартості) отриманого як внеску (вкладу) до капіталу майна (прав). Вартість (залишкова вартість) визначається за даними податкового обліку у передавальної сторони на дату переходу права власності на зазначене майно (майнові права) з урахуванням додаткових витрат, які здійснюються передавальною стороною за умови, що ці витрати визначені як внеску (вкладу) до капіталу. Якщо яка отримує сторона не може документально підтвердити вартість внесеного майна (прав) або якоїсь його частини, то його вартість або його частини визнається рівною нулю. При внесенні майна (прав) фізичними особами та іноземними організаціями його вартістю (залишковою вартістю) визнаються документально підтверджені витрати на його придбання (створення) з урахуванням амортизації, нарахованої з метою оподаткування прибутку в державі, податковим резидентом якого є передає сторона, але не вище ринкової його вартості, підтвердженої незалежним оціню-щиком, чинним за законодавством цієї держави. Вартість майна (майнових прав), отриманого в порядку приватизації державного або муніципального майна у вигляді внеску в капітал організацій, визнається за вартістю (залишкової вартості), яка визначається на дату при-ватизації за правилами бухгалтерського обліку. При ліквідації організації і розподілі її майна доходи учасників визначаються виходячи з ринкової ціни одержуваного ними майна (прав) на момент отримання даного майна за вирахуванням фактично оплаченої (незалежно від форми оплати) відповідними учасниками вартості акцій (часток, паїв). - При реорганізації організації незалежно від форми реор-ганізації в учасників не утворюється оподатковуваного прибутку (збитку). В аналогічному порядку здійснюється оцінка вартості часток (паїв), отриманих в результаті обміну часток (паїв) реорганізується організації. У разі реорганізації у формі виділення, поділу, передбачати конвертацію або розподіл акцій новостворюваних організацій серед акціонерів реорганізується організації, сукупна вартість отриманих акціонером в результаті реорганізації акцій кожної зі створених органі-зацій і реорганізованої організації визнається рівною вартості належали акціонеру акцій реорганізується організації, визначається за даними податкового обліку акціонера. Вартість акцій кожної з створеної і реорганізованої організації, отриманих акціонером в результаті реорганізації, визначається в наступному порядку. Вартість акцій кожної створюваної організації визнається рівною частини вартості належних акціонеру акцій реорганізується організації, пропорційної відношенню вартості чистих активів створеної організації до вартості чистих активів реорганізується організації. Вартість акцій реорганізується організації (реорганізованої після завершення реорганізації), що належать акціонеру, визначається як різниця між вартістю придбання ним акцій реорганізується організації і вартістю акцій всіх новостворених організацій, що належать акціонеру. Вартість чистих активів реорганізується і новостворених організацій визначається за даними розподільчого балансу на дату його затвердження акціонерами. В аналогічному порядку здійснюється оцінка вартості часток (паїв), отриманих в результаті обміну часток (паїв) реорганізується організації. У разі реорганізації у формі виділення, що передбачає придбання реорганизуемой організацією акцій (частки, паю) виділяється організації, їх вартість визнається рівною вартості чистих активів виділеної організації на дату її реєстрації. Якщо вартість чистих активів однієї або декількох створених (реорганізованої) за участю акціонерів організацій є негативною, вартість придбання отриманих акціонером в результаті реорганізації акцій кожної зі створених (реорганізованої) організацій визнається рівною частини вартості належали акціонеру акцій реорганізується організації, пропорційної відношенню величини статутного капіталу кожної зі створених організацій до величини статутного капіталу реорганізується організації на останню звітну дату, що передує реорганізації. Податкова база за доходами, отриманими учасниками договору простого товариства (договору про спільну діяльність), визначається в наступному порядку. Слід зауважити, що оскільки спільна діяльність не призводить до утворення юридичної особи, то просте товариство не є платником податку на прибуток організацій. Друге попереднє зауваження: передача учасником майна (майнових прав) в якості внесків у спільну діяльність не визнається його реалізацією. Ведення обліку доходів і витрат простого товариства для цілей оподаткування має здійснюватися російським учасником незалежно від того, на кого покладено ведення справ товариства відповідно до договору. Учасник, який здійснює облік доходів і витрат товариства, визначає наростаючим підсумком за результатами кожного періоду прибуток кожного учасника пропорційно частці останнього, встановленої угодами, в прибутку товариства, отриманого за цей період від діяльності всіх учасників у рамках товариства . До 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом, кожному учаснику повідомляється сума належних йому доходів. Ці доходи включаються до складу позареалізаційних доходів учасників. Збитки не розподіляються між учасниками і при оподаткуванні ними не враховуються. При припинення спільної діяльності учасники, розподіляючи дохід від цієї діяльності, не коригують раніше враховані ними при оподаткуванні доходи на доходи, фактично отримані ними при розподілі доходу від діяльності товариства. Негативна різниця між оцінкою повертається при цьому майна і оцінкою, за якою воно було передано за договором простого товариства, не визнається збитком для цілей оподаткування. Визначення податкової бази за операціями з цінними паперами також володіє деякими особливостями. Доходи платника від операцій з реалізації цінних паперів (у тому числі погашення) визначаються виходячи: з ціни реалізації цінного паперу; суми накопиченого процентного (купонного) доходу, сплаченої покупцем платнику; суми процентного (купонного) доходу, сплаченої платнику емітентом. Слід мати на увазі, що до доходу платника від реалізації цінних паперів не включаються суми процентного (купонного) доходу, раніше враховані при оподаткуванні. Витрати при реалізації (або іншому вибутті) цінних паперів, у тому числі інвестиційних паїв пайового інвестиційного фонду, визначаються виходячи: з ціни придбання цінного паперу, включаючи витрати на її придбання; витрат на її реалізацію; розміру знижок з розрахункової вартості інвестиційних паїв; суми накопиченого процентного (купонного) доходу , сплаченої платником продавцеві цінного паперу. У витрата не включаються раніше враховані при оподаткуванні суми накопиченого процентного (купонного) доходу. При вибутті (реалізації, погашенні або обміні) інвестиційного паю пайового інвестиційного фонду у разі, якщо пай не звертається на організованому ринку, ринкової ціною визнається розрахункова вартість паю. Для цілей оподаткування операцій з цінними паперами важливе встановлення цін на них. Ціни визначаються по-різному в залежності від того, звертаються вони на організованому ринку цінних паперів або поза цього ринку. Вважається, що цінні папери звертаються на організованому ринку, якщо одночасно дотримані наступні умови: якщо вони допущені до обігу хоча б одним організатором торгівлі, які мають на це право відповідно до національного законодавства; якщо інформація про їх цінах (котирувань) публікується в ЗМІ або може бути представлена організатором торгівлі (уповноваженою особою) будь-якій зацікавленій особі протягом трьох років після здійснення операцій; якщо по них розраховується ринкова котирування, як це передбачено відповідним національним законодавством. Під національним законодавством розуміється законодавство тієї держави, на території якого здійснюється обіг цінних паперів (укладення цивільно-правових угод, що тягнуть перехід права власності на цінні папери, у тому числі і поза організованого ринку цінних паперів). Відносно таких цінних паперів визнається фактична ціна реалізації, якщо вона знаходиться в інтервалі між мінімальною і максимальною цінами угод з вказаною цінним папером, зареєстрованої організатором торгівлі на ринку на дату здійснення операції. При здійсненні угоди через організатора під датою здійснення угоди розуміється дата проведення торгів, на яких угода була укладена. У разі реалізації цінного паперу поза організованого ринку датою здійснення цієї операції вважається дата визначення всіх істотних умов передачі папери, тобто дата договору. При реалізації цінних паперів, що обертаються на організованому ринку, за ціною нижче мінімальної ціни угод на цьому ринку при визначенні фінансового результату приймається мінімальна ціна операції на цьому ринку. У відношенні цінних паперів, не обертаються на організовує-ванном ринку, приймається фактична ціна їх реалізації при виконанні хоча б однієї з таких умов: якщо фактична ціна операції знаходиться в інтервалі цін за аналогічною (ідентичною, однорідної) цінного папері, зареєстрованої організатором торгівлі на ринку цінних паперів на дату здійснення операції або на дату найближчих попередніх торгів, що проводилися в організатора торгівлі хоча б один раз протягом останніх 12 місяців; якщо відхилення фактичної ціни угоди знаходиться в межах 20% у бік підвищення або зниження від середовищ-невиваженою ціни аналогічної (ідентичною, однорідної) цінного паперу, розрахованої організатором торгівлі на ринку цінних паперів відповідно до встановлених їм правилами за підсумками торгів на дату укладення такої угоди або на дату найближчих попередніх торгів, що проводилися в організатора торгівлі хоча б один раз протягом останніх 12 місяців. За відсутності інформації про результати торгів по аналогічним (ідентичним, однорідним) цінних паперів фактична ціна операції приймається для цілей оподаткування, якщо вона відрізняється не більше ніж на 20% від розрахункової ціни. Остання визначається на дату укладення угоди з урахуванням: конкретних умов угоди; особливостей обігу і ціни цінного паперу; інших показників, інформація про які може служити підставою для такого розрахунку (наприклад, вартість чистих активів емітента, яка припадає на відповідну акцію, ринкова ставка позичкового відсотка на відповідний термін). Для визначення розрахункової ціни акції платником само-стоятельно або із залученням оцінювача повинні використовуватися методи оцінки вартості, передбачені законодавством РФ; для визначення розрахункової ціни боргового цінного паперу може бути використана ставка рефінансування. Коли платник визначає розрахункову ціну акції самостійно, використовуваний метод оцінки вартості повинен бути закріплений в його обліковій політиці. Акціонер, який реалізує акції, отримані ним при збільшенні статутного капіталу, визначає дохід як різницю між ціною реалізації і спочатку оплаченої вартістю акції, скоригованої з урахуванням зміни кількості акцій в результаті збільшення статутного капіталу. Податкова база по операціях з цінними паперами визначається платником окремо, за винятком бази, визна-виділяється професійними учасниками ринку цінних паперів. Платники (за винятком професійних учасників ринку цінних паперів - дилерів) визначають податкову базу за операціями з цінними паперами, що обертаються на організованому ринку, окремо від бази за операціями з цінними паперами, не обертаються на цьому ринку. Організація списує на витрати вартість вибулих цінних паперів одним з таких методів: за вартістю перших за часом придбань (ФІФО); за вартістю останніх за часом придбань (ЛІФО); за вартістю одиниці. Якщо операції з цінними паперами у попередньому податковому періоді (у попередні періоди) принесли збитки, то передбачається перенесення цих збитків на майбутнє. Збитки від операцій з цінними паперами, не обертаються на організованому ринку, отримані у попередньому податковому періоді (попередніх періодах), можуть бути віднесені на зменшення податкової бази від операцій з такими цінними паперами, визначеної у звітному (податковому) періоді. Збитки від опе-рацій з паперами, що обертаються на організованому ринку, отримані у попередньому податковому періоді (попередніх податкових періодах), можуть бути віднесені на зменшення податкової бази від операцій з реалізації даної категорії паперів. Протягом податкового періоду перенесення на майбутнє збитків, понесених у відповідному звітному періоді від операцій з паперами, що обертаються і не обертаються на організованому ринку, здійснюється окремо по зазначеним категоріям паперів у межах прибутку, отриманого від операцій з такими цінними паперами. Доходи від операцій з цінними паперами, що обертаються на організованому ринку, не можуть бути зменшені на витрати або збитки від операцій з цінними паперами, що не обраща-ющимися на ньому. Аналогічно доходи від операцій з цінними паперами, не обертаються на організованому ринку, не можуть бути зменшені на витрати або збитки від операцій з цінними паперами, що обертаються на ньому. Це правило не поширюється на професійних учасників ринку цінних паперів - дилерів. Платники (включаючи банки), які здійснюють дилерську діяльність, при визначенні податкової бази та перенесення збитку на майбутнє формують податкову базу і визначають суму збитку, що підлягає перенесенню на майбутнє, з урахуванням всіх доходів (витрат) та суми збитку, які отримані від підприємницької діяльності. Протягом податкового періоду перенесення на майбутнє збитків, отриманих зазначеними вище платниками у відповідному звітному періоді поточного податкового періоду, може бути здійснений у межах суми прибутку, отриманого від підприємницької діяльності. Податкова база по операціях з державними та муніципальними цінними паперами визначається в наступному порядку. При розміщенні таких паперів процентним доходом визнається дохід, заявлений (встановлений) емітентом, у вигляді процентної ставки до номінальної вартості, а за паперами, за якими не встановлена процентна ставка, - дохід у вигляді різниці між номінальною вартістю цінного паперу і вартістю її первинного розміщення, обчисленої як середньозважена ціна на дату, коли випуск цінних паперів визнано розміщеним. Ціна таких паперів враховується без процентного (купонного) доходу (який оподатковується за ставкою іншою, ніж 24%), що припадає на час володіння ними платником, виплата якого передбачена умовами випуску цінного паперу. Відсотки, нараховані за час знаходження державної і муніципальної цінного паперу на балансі платника, обкладаються в загальновстановленому порядку. За цими паперами, при зверненні яких в ціну угоди включається частина накопиченого купонного доходу, виручка зменшується на дохід у розмірі накопиченого купонного доходу, що належить за час володіння платником зазначеної цінним папером. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||