§ 4. Порядок визнання доходів і витрат при методі нарахування і порядок визначення доходів та витрат при касовому методі
Можливі два методу визнання і визначення доходів та витрат:
метод нарахування (або накопичувальний метод, метод з відвантаження);
касовий метод (або метод присвоєння).
Організація може затвердити у своїй обліковій політиці для
цілей оподаткування дату виникнення зобов'язань щодо сплати податку одним з названих методів. Відмінності між цими методами зводяться до наступного:
Слід сказати, що далі в цьому розділі буде розглядатися порядок використання названих методів лише стосовно до обкладання прибутку. При оподаткуванні організації іншими на-логами існують особливості застосування цих методів.
Важливо зазначити також, що для цілей бухгалтерського обліку на даний час використовується виключно метод нарахування. Спостерігається тенденція переходу і в цілях оподаткування до цього методу і обмеження використання касового методу. Дійсно, організації мають право на визначення дати отримання доходу (здійснення витрат) за касовим методом лише тоді, коли вони в середньому за попередні чотири квартали мали суму виручки від реалізації без урахування ПДВ не більше 1 млн руб. за квартал.
Кожен з названих методів має як позитивні, так і негативні сторони з точки зору податкових наслідків.
Плюсом касового методу є те, що в дохід, що враховується при оподаткуванні прибутку, включається тільки оплачена виручка. Мінус цього методу полягає в моменті визнання витрат. Витрати зменшують оподатковуваний прибуток тільки тоді, коли будуть оплачені. А в більшості випадків організація не встигає їх сплатити протягом звітного періоду. Наприклад, зарплата за останній місяць кварталу виплачується в наступному кварталі. І орендна плата за останній місяць кварталу оплачується в наступному кварталі. Перелік таких витрат значний. А раз витрати не враховуються при оподаткуванні, значить, організація змушена завищувати свої платежі з податку на прибуток.
Саме з цих причин багато платників податків отка-залісь від касового методу і перейшли на метод нарахування.
Позитивною стороною методу нарахування є те, що доходи організації зменшують як оплачені, так і не-оплачені витрати. Мінус же цього методу полягає в тому, що до складу доходів включається вся виручка незалежно від того, розплатився покупець за проданий йому товар чи ні. Через це організації іноді доводиться платити податок на прибуток навіть тоді, коли гроші за поставку товару їй не надійшли взагалі. А далеко не у кожної організації знайдуться вільні гроші для того, щоб перерахувати їх до бюджету. Наслідок цього - пені, нараховані податковою інспекцією.
Існують деякі особливості визначення дати при-знання доходів для цілей оподаткування залежно від виду доходу (табл. 2.3).
Доходи, виражені в іноземній валюті, перераховують-ся в рублі за курсом ЦБР на дату визнання відповідного доходу. Зобов'язання і вимоги, виражені у валюті, майно у вигляді валютних цінностей перераховуються в рублі на дату переходу права власності за операціями з зазначеним майном, припинення (виконання) зобов'язань і вимог або на останній день звітного (податкового) періоду в залежності від того, що сталося раніше *.
При методі нарахування витрати визнаються у тому звітному (податковому) періоді, до якого вони належать, незалежно від часу фактичної виплати коштів чи іншої форми їх оплати. Витрати визнаються у тому звітному (податковому) періоді, в якому вони виникають виходячи з умов угод (по операціях з конкретними термінами виконання) і принципу рівномірного і пропорційного формування доходів і витрат (за угодами, триваючим більше одного звітного (податкового) періоду). Якщо угода не містить таких умов і зв'язок між доходами і витратами не може бути визначена чітко чи визначається непрямим шляхом, витрати розподіляються платником самостійно.
Якщо договором передбачено отримання доходів протягом більш ніж одного звітного періоду і не передбачена поетапна здача товарів (робіт, послуг), витрати розподіляються за принципом рівномірності визнання доходів і витрат. Якщо витрати не можуть бути безпосередньо віднесені на витрати за конкретним видом діяльності, то вони розподіляються пропорційно частці відповідного доходу в сумарному обсязі всіх доходів платника.
Так само як і для доходів, існують деякі особливості визначення дати визнання витрат для цілей оподаткування залежно від виду витрати (табл. 2.4).
За договорами позики та іншим аналогічним договорами (іншим борговим зобов'язанням, включаючи цінні папери), термін дей-наслідком яких припадає більш ніж на один звітний період, витрата визнається здійсненим і включається до складу витрат на кінець відповідного звітного періоду. При припиненні дії договору (погашення боргового зобов'язання) до закінчення звітного періоду витрата визнається осу-
ществленія і включається до складу витрат на дату прекраще-ня дії договору (погашення боргового зобов'язання).
Витрати з придбання переданого в лізинг майна визнаються як витрати в тих звітних періодах, в яких за договором передбачені орендні (лізингові) платежі. При цьому зазначені витрати враховуються в сумі, пропорційній таким платежам.
Витрати, виражені в інвалюті, перераховуються в рублі за курсом ЦБР на дату визнання відповідного витрати. Зобов'язання і вимоги, виражені у валюті, майно у вигляді валютних цінностей перераховуються в рублі по курсу ЦБР на дату переходу права власності при здійсненні операцій з таким майном, припинення (виконання) зобов'язань і вимог або на останній день звітного (податкового) періоду в залежності від того, що відбулося раніше.
Касовий метод означає, що датою отримання доходу визнається день надходження коштів на рахунки в банки або в касу, надходження іншого майна (робіт, послуг) та майнових прав, а також погашення заборгованості перед платником податків іншим способом, а витратами платників визнаються витрати після їх фактичної оплати.
Оплатою товару (робіт, послуг, майнових прав) визнається припинення зустрічного зобов'язання платником - набувачем зазначених товарів (робіт, послуг, майнових прав) перед продавцем, яке безпосередньо пов'язане з постачанням цих товарів (виконанням робіт, наданням послуг, передачею майнових прав).
Витрати враховуються у складі витрат у наступні моменти:
Якщо платник, який перейшов на визначення доходів і витрат за касовим методом, протягом податкового періоду перевищив граничний розмір суми виручки від реалізації (1 млн руб.), він зобов'язаний перейти на визначення доходів і витрат за методом нарахування з початку податкового періоду, протягом якого було допущено таке перевищення.
У разі укладення договору довірчого управління майном або договору простого товариства їх учасники, що визначають доходи і витрати за касовим методом, зобов'язані перейти на метод нарахування з початку податкового періоду, в якому був укладений договір.
Платники, що визначають доходи і витрати за касовим методом, не враховують з метою оподаткування у складі доходів і витрат сумові різниці, якщо за умовами угоди зобов'язання (вимога) виражено в умовних грошових одиницях.