| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Населення та трудові ресурси світу. Фінансові ресурси | ||
|
До трудових ресурсів відносять населення у працездатному віці; працюючих осіб пенсійного віку; працюючих підлітків молодше працездатного віку. Населення Землі в XX в. збільшилася з 1,5 до 6 млрд чол. 2/3 світових ресурсів робочої сили припадає на країни з найнижчими показниками ВВП на душу населення. Існують два основних типи вікової структури робочої сили: перший тип відтворення - омолодження (молоде покоління домінує) - даний тип відтворення характерний для більшості країн, що розвиваються; другий тип відтворення - демографічне старіння - даний тип відтворення характерний для промислово розвинених країн і країн з перехідною економікою. За даними ООН, населення вважається демографічно старим, якщо частка осіб старше 60 років становить 12% (Швеція - 22,1%, Німеччина - 20,1, Японія - 19,9, Росія - 16 , 6%). Для характеристики трудових ресурсів використовується таке поняття, як економічно активне населення, яке включає зайнятих і шукають роботу. Економічно активне населення світу в 1998 р. становило близько 50% всього населення. У розвинених країнах зосереджено всього 16% економічно активного населення світу. Основна частка трудових ресурсів світу припадає на Східну і Південно-Східну Азію (35%), Південну Азію (20%) і Тропічну Африку (10%). 56 Використання трудових ресурсів визначається кількістю робочих годин на рік, що припадають на одного зайнятого. Лідерами тут є НІС: Південна Корея - 2547, Чилі - 2400, Японія - 2017, США - 1945, Великобританія - 1880, Росія - 1441. На сучасному етапі в розвинених країнах в галузевій структурі зайнятості можна відзначити наступні тенденції: Падає питома вага населення, зайнятого у сільському хо-зяйстве: США - 3%, Німеччина - 5,5, Франція - 8%. Падає питома вага населення, зайнятого в промисло-вості та будівництві: Італія - 38%, Франція - 32, США - 27, Канада - 25%. Прогресує сфера послуг: США - 60%, Франція - 52, Японія - 50%. Підприємницькі ресурси світу Підприємницький ресурс - це здатність до найбільш ефективної організації взаємодії інших економічних ресурсів - праці, землі, капіталу, знань - для здійснення господарської діяльності. У сучасних умовах глобалізації та лібералізації економічної діяльності посилення ролі підприємництва пояснюється наступним: У міру збільшення доступності ресурсів розвинених країн зростає значення кваліфікованих трудових ресурсів і особливо знань і підприємець- Підвищуються вимоги, пропоновані до рівня менеджменту, через жорстку конкуренцію як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, з боку іноземних компаній. У розвинених країнах вже понад 85% економічного зростання засноване на знаннях як основному ресурсі. Грав пануючу роль на індустріальному етапі розвитку капітал відійшов на другий план. Наукові ресурси визначають можливості тієї чи іншої країни здійснювати у себе на-учно-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), які складають фундамент у виробництві та відтворенні такого ресурсу, як знання, інформація, інновації . Існує система показників, що характеризує наукові ресурси окремих країн, До них відносяться: частка витрат на науково-дослідні роботи в ВВП; витрати на НДДКР на душу населення; частка бюджетних асигнувань на НДДКР у загальних витратах державного бюджету; чисельність фахівців, зайнятих у науці (щодо чисельності населення даної країни); кількість міжнародних премій за видатні наукові досягнення; частка наукомісткої продукції у ВВП та промислової продукції; частка даної країни на світовому ринку високих техно-логій. Науково-технічний потенціал країни визначають дві групи факторів: кількісні: наявність наукових дослідників, ма-матеріально-технічне забезпечення НДДКР та ін; якісні: система організації НДДКР, пріоритети наукових розробок та ін У авангардних країнах розгортається науково-технологи-чеській переворот, що декларує перехід до шостого технологічного укладу. Пріоритетними напрямками цього укладу є: переворот в технологіях невиробничої сфери та в сферах військової техніки, систем безпеки; формування базисних технологій (нанотехнології, оптоелектроніка, генна інженерія тварин і рослин, інформаційні мережі); перетворення виробничої сфери на основі впровадження гнучких автоматизованих виробництв і робототехнічних комплексів , безвідходних технологій, відновлюваних енергоресурсів, нових поколінь 58 матеріалів, розвитку глобальних систем зв'язку та телеко-нікацій, нового рівня технологічного освоєння космічного простору і океану. У цих умовах виникає і розвивається абсолютно нова структура світової економіки, в центрі якої розташовується група розвинених країн, що займаються, в основному, виробництвом нових технологій і нових наукоємних видів товарів. Усередині цих країн переважає торгівля дорогими послугами. В обмін на технології та послуги вони отримують вироблені в розташованих на периферії світової економіки країнах товари масового виробництва і сировина за відносно низькими цінами. Наростаюче нерівність у володінні інноваційними ресурсами призводить до страти-фікації країн у світовій економіці, значно зменшуючи число багатих і різко збільшуючи число бідних. Глобальними тенденціями сучасності називають боротьбу за доступ до обмежених світових ресурсів і боротьбу за нові інноваційні ініціативи і потенціали. Вони обумовлюють специфіку самовияву і самоздійснення цивілізації в сьогоднішньому світі, відбувається зміна пріоритетів у моделях економічного зростання. Для того, щоб мати стійке положення в світовій економіці, велика країна повинна бути в числі лідерів, принаймні, у двох-трьох макротехнологій. М.: Фінанси і статистика, 2001. - Гол. 3. Фінансові ресурси світової економіки Фінанси - це сфера обігу грошей і грошових сурогатів, що включають різноманітні фінансові інструменти (акції, векселі, облігації тощо), які в якійсь мірі є замінниками грошей і можуть бути більш-менш легко на них обмінені. У широкому сенсі, фінансові ресурси світу - це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних фінансових центрів світу. У вузькому сенсі, це - тільки ті фінансові ресурси, які використовуються в міжнародних економічних відносинах. Фінансові ресурси - це найбільш глобалізований економічний ресурс світу. Дана обставина пояснюється насамперед тим, що це найбільш мобільний вид економічний ресурсів. Глобалізація фінансових ресурсів породжує як позитивні, так і негативні наслідки. Серед позитивних можна відзначити: пом'якшення нестачі фінансових ресурсів у світі; посилення конкуренції на національних фінансових ринках; зниження вартості фінансово-кредитного посередництва. До негативних наслідків належать: нестабільність національних фінансових ринків; посилення залежності світової економікі.от функціонування фінансового, а не реального капіталу; ослаблення впливу національних урядів на національні фінансові ринки ; посилення впливу ТНК, міжнародних інституційних інвесторів і великих міжнародних спекулянтів на національні фінансові ринки. Регіоналізація та глобалізація світової спільноти призводять до того, що фінансові кризи в окремих країнах все частіше перетворюються на регіональні та глобальні. Виділяють наступні види фінансових криз: валютний (веде до девальвації національних валют); банківський (вимагає великої державної підтримки «слабких» банків); - боргової (пов'язаний із загостренням проблеми внутрішнього або зовнішнього боргу); системний (зачіпає всю фінансову систему країни), який включає в себе всі вищезгадані види криз. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||