| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Необхідність і природа прямих кореспондентських відносин | ||
|
Якщо перший шлях обов'язковий для кожного банку, то інші шляхи вони використовують з власної ініціативи на додаток до тих можливостей, які їм дає проведення розрахунків і платежів через підрозділи Центрального банку. Кореспондентські відносини між комерційними банками - традиційна форма банківських зв'язків, без яких об'єктивно не може обійтися жоден з них. Тому «використовують з власної ініціативи» означає тільки те, що кожен банк сам вибирає собі партнерів по таких зв'язків (а не так, ніби банк може використовувати цей шлях, а може і не використовувати його). У загальному випадку необхідність встановлення банками кореспондентських відносин один з одним (прямих кореспондентських відносин) пояснюється конкретними життєвими обставинами, в кінцевому рахунку - їх бажанням забезпечити високу швидкість проходження і надійність платежів, в чому зацікавлені і вони самі , і їхні клієнти, і заробити на цьому заслужену прибуток. Встановлення кореспондентських відносин між двома банками передбачає укладання кореспондентської угоди (договору), що означає, що банки, обмінявшись контрольними документами та обговоривши (зафіксувавши письмово) всі умови і порядки, на підставі яких будуть будуватися їхні взаємини, починають розвивати всі можливі і цікаві їм форми співробітництва, виконувати різні операції за дорученням один одного в межах встановлених один на одного лімітів на проведення тих чи інших операцій. У рамках кореспондентської угоди банки не тільки проводять розрахунково-платіжні операції для своїх клієнтів, включаючи перекази і виплати грошей, акцепти тратт, забезпечення акредитивних операцій, виставляння гарантій, інкасування документів і т.п., але також виконують різноманітні операції у власних інтересах. Особливе місце тут займають надання та отримання міжбанківських кредитів, розміщення міжбанківських депозитів, міжбанківські валютні операції, видача взаємних гарантій і т.д. Враховуючи важливість кореспондентських відносин, банки розробляють і намагаються реалізувати свою політику по відношенню до інших банків, визначаючи, зокрема, з якими з них, в яких областях, якими силами і на яких умовах розвивати співпрацю. Ця робота включає в себе аналіз фінансового становища банків-кореспондентів, їх платоспроможності і репутації, розробку заходів, які мають забезпечити інтереси банку, захист від ризику неплатежу за операціями з кореспондентом, вдосконалення умов міжбанківських розрахунків і платежів і підвищення їх ефективності. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||