5.2. Нормування оборотних коштів
Нормування - це встановлення економічно обгрунтованих норм запасу і нормативів по елементах оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства.
Справа в тому, що відносно оборотних коштів не можна орієнтуватися на зіставлення отриманих результатів тільки з фактичними величинами в звітному періоді або базуватися на оцінці виниклих відхилень від відповідних даних, отриманих у попередньому звітному періоді. Необхідно економічне обгрунтування й узгодження величини оборотних коштів, розрахованої на основі технічних, техніко-економічних і економічних норм і нормативів, з нормами витрати матеріальних ресурсів на випуск одиниці готової продукції, нормами виробітку, нормативів чисельності, нормами і нормативами використання виробничих потужностей і т.д .
Допомогою нормування оборотних коштів визначається загальна потреба господарюючих об'єктів в оборотних коштах. Правильне обчислення запасів матеріальних цінностей має велике економічне значення, так як при цьому уста-встановлюються постійно необхідна мінімальна сума коштів, що забезпечують нормальний (безперервний) виробничий процес, стійкий фінансовий стан підприємства. Розрахунок такої величини необхідний, оскільки недолік вільних грошових коштів утруднить фінансові можливості погашення зобов'язань організацією, а зайва величина вільних грошових коштів може знизити ефективність використання фінансових ресурсів. Тому необхідно підтримувати певне співвідношення (збалансованість) між вільними і зв'язаними засобами, що досягається за допомогою нормування оборотних коштів.
Оборотні засоби поділяються на дві групи: нормовані і ненормовані оборотні кошти. Для цього організація на поточний плановий період формує для себе нормативну базу по оборотних коштів.
Основним завданням нормування оборотних коштів є розробка і встановлення економічно обгрунтованих норм запасів по окремих елементах оборотних коштів, що забезпечують при їх мінімальному розмірі безперебійність процесу виробництва і реалізації. Такими елементами оборотних коштів можуть бути запаси сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, незавершеного виробництва, готової продукції на складі, а також відвантаженої споживачеві. Всі зазначені елементи оборотних коштів є нормованими і по них у плановому періоді встановлюються норми запасів у відносних величинах (днях, відсотках) і в грошовому вираженні.
Сутність нормування полягає у використанні для цілей планування певних нормативів, тобто показників, розрахованих за деякого стандарту (нормі). Нормативи ус-новлюють виходячи із заздалегідь визначених величин витрачання матеріалів, часу і т.д., які розраховуються на підставі даних минулих років або на базі технічних норм та інженерних розрахунків (якщо відомо, що вони не викликали зниження ефективності). При цьому норми і нормативи є вихідними даними для розробки всієї системи планових показників.
Норма оборотних коштів - це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обгрунтованого обсягу запасів товарно-матеріальних цінностей, що встановлюється, як правило, в днях і що означає тривалість періоду. Наприклад, якщо норма запасу складає 24 дня, то запасів повинно бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво протягом 24 днів. Норми оборотних коштів залежать від норм витрати матеріалів у виробництві, норм зносостійкості запасних частин та інструменту, тривалості виробничого циклу, умов постачання і збуту, часу встановлення деяких матеріалів певних властивостей, необхідних для споживання, та інших факторів.
Норматив оборотних коштів - це мінімально необхідна сума грошових коштів, що забезпечує виробничо-господарську діяльність підприємства. Нормативи визначаються з урахуванням потреби в коштах як для основної діяльності, так і для капітального ремонту підсобних, допоміжних та інших підрозділів, які не перебувають на самостійному балансі.
Таким чином, будь-яка організація повинна розробляти типовий пакет методичних документів з визначення норм і нормативів по нормованих показниками. При цьому система норм оборотних коштів - найважливіша складова системи нормативних показників на підприємстві, так як для ефективної діяльності важливо знати:
на якому рівні виробничих і збутових запасів забезпечується безперебійність процесу виробництва, постачання і збуту;
скільки фінансових ресурсів відволікається на їх підтримку;
яка оптимальна величина готівкових грошових коштів.
Основними принципами нормування (формування норм
та нормативів) є:
прогресивність - відображення в нормах і нормативах досягнень наукової організації праці, виробництва, управління, досвіду, нової техніки;
обгрунтованість - розробка норм на основі технічних розрахунків та аналізу виробництва;
комплексність - охоплюються всі нормативи і норми в їх взаємозв'язку;
гнучкість і динамічність - систематичне оновлення нормативної бази;
порівнянність - забезпечення узгодження нормативної бази на різних рівнях управління та виробництва.
Виходячи з норми запасу і витрати даного виду товарно-матеріальних цінностей визначається сума оборотних коштів, необхідних для створення нормованих запасів по кожному виду оборотних коштів (для визначення приватних нормативів).
До приватних відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах - сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари; в незавершеному виробництві і напівфабрикатах власного виробництва; у витратах майбутніх періодів ; готової продукції.
Норматив елемента оборотних коштів розраховується за формулою
Доцільно встановлювати з організації:
норми і рівень надійності забезпечення виробничими запасами по всій специфікованої номенклатурі матеріальних ресурсів;
норми і нормативи оборотних засобів (включаючи дебіторську заборгованість і грошові кошти) та рівня надійності забезпечення;
частку залучених позикових коштів, вкладених в оборотні кошти.
Під надійністю розуміється ймовірність поставки, що впливає на відносну кількість днів у році, протягом яких організація буде забезпечена оборотними фондами і фондами обігу. Чим нижче рівень надійності, тим менше значення встановлюваної норми. Основна ідея полягає не в тому, щоб просто встановити норми, але й оцінити ступінь ризику (скільки днів вистачить при даному рівні норм).
Ступінь ризику безпосередньо пов'язана з вибираним рівнем на-дежності забезпечення запасами: чим вище рівень надійності, тим нижче ступінь ризику. Наприклад, надійність в 100% - запас 20 днів, надійність в 95% - запас 22 дні і т.д. У цьому випадку раціонально вибраний ризик дозволить в значній мірі більш ефективно використовувати матеріальні та фінансові ресурси в умовах нестачі власних оборотних коштів.
Таким чином, однією з цілей нормування є визначення діапазону можливих варіацій добових залишків протягом року, на основі якого встановлюється величина необхідної норми запасів.
В даний час немає єдиної думки з приводу застосування конкретних методів нормування оборотних коштів. Предла гается використовувати різні методи визначення норм і нормативів: аналітичні, балансові, розрахунково-статистичні та т.п. Різноманітність методів обумовлено великою кількістю факторів, що впливають на величину оборотних коштів, і різноманітністю моделей обліку цих факторів. Важливу роль грає також прагнення спростити процедуру розрахунку нормативних величин.
Можна виділити наступні методи нормування оборотних коштів:
метод прямого рахунку. Передбачає обгрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно-технічного розвитку, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами;
аналітичний метод. Передбачає укрупнений розрахунок нормативу оборотних коштів, що враховує співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і величини нормованих оборотних коштів;
метод розрахунку коефіцієнтів. При використанні даного методу новий норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення до нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.
Процес нормування включає кілька етапів (табл. 5.1).
Таблиця 5.1 Процес нормування оборотних коштів
Як приклад реалізації нормативного підходу розглянемо таке поняття, як нормативні витрати, тобто витрати, що визначаються заздалегідь для досягнення ефективного виробництва стосовно до певного виду продукції. Нормативні величини, як правило, визначаються згідно специфікаціям на продукцію. Нормативні витрати розраховуються шляхом підсумовування нормативних витрат на всі операції, необхідні для виробництва продукції. На основі нормативних витрат з представляються нормативні калькуляції і кошторису. У табл. 5.2-5.4 представлений приклад розрахунку нормативних матеріальних витрат і витрат на оплату праці.
Таблиця 5.2 Нормативні матеріальні витрати на операції
Таблиця 5.3 Нормативні витрати на оплату праці
Таблиця 5.4 Нормативні накладні витрати
Нормування витрат дозволяє детально і своєчасно враховувати відхилення для кожного виду продукції за елементами витрат або за статтями калькуляції для вироблення регулюючих дій. Відхиленнями вважаються перевитрата або економія, які виявляються порівнянням фактичних витрат з нормативними. Зіставлення отриманих результатів з нормами по окремих елементах (статтями) витрат дозволяє оцінити, як спрацював у звітному періоді те чи інше підрозділ, виявити наявні резерви підвищення ефективності.
У практиці нормування запаси поділяють на:
збутові, призначені для забезпечення безперебійного постачання організацій-споживачів. Під нормою збутового запасу розуміється знаходиться на складі та у відвантаженні таку кількість готової продукції, яке мінімально необхідно для забезпечення безперебійної роботи в регламентованих умовах здійснення поставок продукції;
товарні, підтримуючі торговельні організації для біс-перебойной торгівлі;
виробничі (сировина, матеріали, комплектуючі, запчастини тощо), призначені для безперебійного процесу виробництва в перервах між поставками. Під нормою виробничого запасу будь-якої марки матеріального ресурсу розуміється знаходиться на складі, розвантаженні, приймання таку кількість ресурсу, яке мінімально необхідно і достатньо для забезпечення безперебійної роботи в регламентованих умовах здійснення процесів постачання і витрати.
Розглянемо більш детально нормування кожного з елементів.
Нормування виробничих запасів
Виробничими запасами, в які авансуються оборотні кошти, є матеріальні ресурси: сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати, запчастини, паливо технологічне, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети (як правило, основні фонди).
Встановлення норми виробничих запасів і нормативу оборотних коштів підприємству необхідно для контролю над станом у себе запасів матеріальних ресурсів протягом року з метою виявлення дефіциту матеріальних ресурсів, визначення строків поставок, наявності надлишків і можливості їх реалізації, оптимізації величини оборотних коштів, авансованих в ці запаси.
Нормування виробничих запасів і оборотних коштів, вкладених в ці запаси, має бути ув'язано між собою. Тому, з одного боку, визначається, скільки має бути запасу того чи іншого виду матеріального ресурсу в натуральному вираженні, а з іншого - скільки в це необхідно вкласти (авансувати) фінансових коштів. Таким чином, норми виробничих запасів і норми оборотних коштів повинні розраховуватися на єдиній методичній основі з урахуванням специфіки цих економічних категорій.
Структура норм виробничих запасів і норм вкладених оборотних засобів включає поточну, страхову і підготовчу частини. Це штучно застосовуваний розрахунковий прийом, націлений на те, щоб в складових частинах врахувати вплив різних груп нормообразующих факторів.
В даний час в методичних матеріалах з нормування виробничих запасів різних категорій використовуються такі методи нормування:
аналітичний (розрахунковий);
нормативний ;
статистичний.
Аналітичний метод передбачає розрахунок величини виробничих запасів за розрахунковим формулами.
Поточна частина норм виробничих запасів може рас-зчитуватися за такими формулами:
Таблиця 5.5 Вихідні дані по поставкам за рік
Нормативний метод передбачає поділ виробничих запасів на категорії залежно від кількості поставок матеріальнигх цінностей на склад протягом року. Кожній категорії виробничих запасів ставиться у відповідність норма виробничого запасу, регламентована підприємством. Ця норма може підрозділятися на поточну і страхову частини. Приклад норм виробничого запасу, встановлених нормативним методів, представлений в табл. 5.6.
Таблиця 5.6 Норми виробничого запасу
Статистичний метод полягає у визначенні норми виробничих запасів на підставі деякої статистичної вибірки. Для планування норми виробничих запасів у цьому випадку можуть використовуватися екстраполяційні методи.
Нормування незавершеного виробництва
Незавершене виробництво - частково готова продукція, що не пройшла передбачений технологією повний цикл виробництва, необхідний для відправки продукції замовнику або на склад готової продукції.
До витрат у незавершеному виробництві відносяться усі витрати на виготовлення продукції. Це вартість сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, що передані зі складу в цех і вступили в технологічний процес, заробітна плата основних робітників, енерговитрати і т.д.
Величина нормативу оборотних коштів у незавершене виробництво залежить від наступних факторів:
обсягу і складу виробленої продукції;
собівартості продукції;
тривалості виробничого циклу;
характеру наростання витрат у процесі виробництва;
структури своєї продукції.
За характером наростання витрат у процесі виробництва вони поділяються на одноразові і наростаючі.
До одноразовим відносяться витрати, які виробляються на самому початку виробничого циклу. Ця сировина, основні матеріали, напівфабрикати.
Інші витрати вважаються наростаючими. Наростання витрат у процесі виробництва може відбуватися рівномірно і безперервно. При рівномірному наростанні витрат середня вартість безперервного виробництва визначається як сума єдино-тимчасових витрат і половини їх витрат. Для обліку наростаючих витрат розраховують коефіцієнт наростання витрат, який показує ступінь готовності продукції в незавершеному виробництві. Витрати на виробництво наростають поступово: спочатку це тільки вартість матеріалу, а потім додаються витрати на заробітну плату, енергію, амортизацію і т.д. У міру розгортання виробничого процесу готовність знаходиться в незавершеному виробництві продукції зростає, а по закінченні його продукція стає повністю придатною, перетворившись на готову продукцію.
Коефіцієнт наростання витрат (Кнз) визначається за формулою
Середня вартість виробу в незавершеному виробництві обчислюється як середньозважена величина витрат, що припадають на кожен робочий (або календарний) день виробничого циклу, і кількість днів перебування виробу у виробництві.
При суміщенні рівномірних і нерівномірних витрат розрахунок середньої вартості виробу проводиться за формулою
Приклад. Нехай виробнича собівартість виробу становить 100 тис. руб., Тривалість виробничого циклу - 10 днів. Витрати на виробництво: у перший день - 20 тис. руб., У другий день - 30 тис. руб., Решта - 50 тис. руб. - Це витрати, здійснені рівномірно кожен день. Коефіцієнт наростання витрат визначимо за формулою
Приклад. Є такі дані.
За вихідними даними розрахуємо середню тривалість виробничого циклу:
30 х 0,35 +10 х 0,50 + 20 х 0,25 = 20,5 дн.
Якщо витрати на квартал за планом склали 100 тис. руб., В тому числі одноразові - 40 тис. руб., А наступні - 60 тис. руб., То коефіцієнт наростання витрат буде дорівнює
Динаміка збутового запасу в інтервалах відвантаження
На підприємствах встановлюють специфіковані норми, економічний зміст яких полягає в тому, що норма характеризує необхідний середній рівень запасу (середнє значення з добових залишків) протягом року, що забезпечує стійкий процес реалізації.
Для підприємств-виробників з регулярними відвантаженнями, як правило, встановлюються:
специфіковані норми збутових запасів за регулярним відвантаженнях в натуральному вираженні, вартісному вираженні і у відносних величинах - в «днях» середньодобового обсягу виробництва в натуральному вираженні (в тоннах, погонних метрах, квадратних метрах, кубічних метрах, штуках тощо);
норми збутових запасів по номенклатурних групах по регулярним відвантаженнях в натуральному вираженні і у відносних величинах - в «днях» середньодобового обсягу виробництва в натуральному вираженні;
видові норми і нормативи збутових запасів (за видами готової продукції) в натуральному вираженні, вартісному вираженні і у відносних величинах - в «днях» середньодобового обсягу виробництва в натуральному вираженні.
Для підприємств-виробників з сезонними відвантаженнями уста-встановлюються аналогічні норми і нормативи, але тільки по сезонним відвантаженнях. Специфіковані норми розраховуються з урахуванням нор-мообразующіх факторів, що визначають умови формування збутових запасів, в тому числі і специфіку формування збутових запасів при регулярних і сезонних відвантаженнях. Це знаходить відповідне відображення у відмінності змісту понять самих норм для розглянутих двох форм відвантаження.
Норма збутового запасу по сезонним відвантаженнях - це встановлене, економічно обгрунтоване значення запасу готової продукції на кінець року, накопиченого за проміжок часу між закінченням сезонного «сплеску» та початком наступного року.
Норма збутового запасу по регулярним відвантаженнях (спеціалізована, видова, по номенклатурної групи) - це встановлене, економічно обгрунтоване середнє значення щодобових залишків готової продукції протягом року на підприємстві-виробнику, мінімально необхідне і достатнє для забезпечення безперебійного процесу відвантаження в регламентованих умовах організації процесів її виробництва і відвантаження.
Норми збутових запасів та їх складові, як було сказано вище, визначаються при розрахунку і затверджуються на підприємстві в натуральному вираженні і у відносних величинах - в «днях» середньодобового обсягу виробництва готової продукції. Норма в днях показує, протягом скількох діб підприємство повинно випускати і здавати готову продукцію на склад, щоб створити необхідний збутової запас, що забезпечує безперебійний процес її відвантаження споживачам.
Запас по кожній окремій марці готової продукції на підприємстві, що випускає цю продукцію, ділиться на складові частини: при регулярних відвантаженнях - на поточний, страховий, підготовчий, при сезонних - на сезонну складову і підготовчу. Алгоритм розрахунку збутового запасу наступний:
запас при розрахунку умовно потрібно розділити на три складові частини - поточний, страховий та підготовчий;
по кожному з них необхідно розрахувати відповідну складову норми збутового запасу;
обчислити складові норми запасу з урахуванням визначальних нормообразующих факторів.
Специфіковані норми збутового запасу розраховуються наступним чином:
1) при сезонних відвантаженнях, в «днях», середньодобового виробництва за формулою
Таблиця 5.7 Розрахунок страхової частини норми збутового запасу
Формули розрахунку величини оборотних коштів, авансованих в матеріальні ресурси, незавершене виробництво, дебіторську заборгованість і т.д., також представлені в Методичних рекомендаціях з оцінки ефективності інвестиційних проектів (далі - Методичні рекомендації) [10]. Структура і норми оборотних коштів, визначені у Методичних рекомендаціях, представлені в табл. 5.8.
Розрахунок потреби в оборотних коштах за період осуще ствляется за наступними складовими (елементами) оборотних коштів:
1) з матеріальних ресурсів за формулою
Таблиця 5.8 Структура і норми оборотних коштів
Приклад. У табл. 5.9 наведено вихідні дані по кроках бюджетного періоду і результати розрахунків оборотних активів і пасивів. У оборотних пасивах розраховується тільки заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток. Тривалість кроку становить 90 днів.