Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
Є.В. Йоду І.Р. Унанян. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ, 2003 - перейти до змісту підручника

4.1 ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ І КАСОВА РОБОТА БАНКІВ

Сучасна економіка будь-якої держави являє собою широко розгалужену мережу складних взаємин мільйонів входять до неї господарюючих суб'єктів. Основою цих взаємин є розрахунки і платежі, в процесі яких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов'язань. Платіжна система країни - невід'ємний інструмент ринкової економіки, через яку реалізуються різні економічні можливості. Створення стрункої платіжної системи в Росії має особливу значущість і є однією з ключових проблем реформування економіки. Реалізація валового продукту, використання національного доходу і всі наступні перерозподільчі процеси в економіці забезпечуються на основі потоку грошей в готівковій та безготівковій формах - грошового обороту як сукупності всіх платежів, опосередковуючи рух вартості в грошовій формі між фінансовими і нефінансовими агентами у внутрішньому і зовнішньому економічних оборотах країни .
Грошовий оборот поділяється на готівково-грошовий і безготівковий оборот. Сутність безготівкового грошового обороту полягає в тому, що платежі здійснюються шляхом перерахування (переказу) грошей з рахунку платника на рахунок одержувача в установах банків. Безготівковий платіжний
оборот повинен бути переважаючим (до 90% всього грошового обороту).
Комерційний банк відкриває і веде банківські рахунки фізичним та юридичним особам, філіям юридичної особи на основі договорів. Порядок відкриття, ведення та закриття банком рахунків клієнтів як в рублях, так і в інвалюті встановлюється Банком Росії. Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, за винятком випадків, коли така відмова викликана відсутністю в банку можливості прийняти на банківське обслуговування, або допускається законом або іншими правовими актами. Договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта в будь-який час. Залишок коштів на рахунку видається клієнтові, або за його вказівкою перераховується на інший рахунок не пізніше семи днів після отримання відповідної письмової заяви клієнта. Розірвання договору є підставою закриття рахунку клієнта.
Відкриття банківського рахунку передбачає два варіанти організації відносин. По-перше, банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти (як від самого клієнта, так і від третіх осіб), які належать клієнту і видавати на вимогу останнього необхідну суму. Засоби, поміщені на банківський рахунок клієнта, слід розглядати як вклади "до запитання", які банк може використовувати на свій розсуд як кредитні ресурси. Тому за залишок на рахунку банк, як правило, виплачує клієнтові обумовлені договором відсотки. По-друге, банк зобов'язується виконувати доручення клієнта про виробництво платежів і про отримання грошей, призначених клієнту.
Банк гарантує таємницю банківського рахунку та банківського вкладу, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт, права якого порушені, може вимагати від банку відшкодування завданих збитків.
Рахунок у банку - важлива ланка взаємовідносин комерційного банку з клієнтом, а зростання суми коштів на рахунку нерідко розглядається як головний показник роботи підприємства.
Для розрахункових операцій використовуються різноманітні типи рахунків. Серед них для обслуговування поточної діяльності виділяються рахунки «до запитання». Операції по розрахунковому рахунку підприємства показують зміна його боргових зобов'язань і вимог і в рамках підприємства відображають розподіл і перерозподіл валового національного продукту і національного доходу.
Безготівкові розрахунки являють собою сукупність безготівкових грошово-кредитних операцій в процесі реалізації товарів і послуг, розподілу і перерозподілу національного доходу.
Економічною базою безготівкових розрахунків є матеріальне виробництво, цілісність ко-торого вимагає забезпечення безперебійності розрахунків досяжною при дотриманні основних принци-пов організації грошового обороту:
всі підприємства та організації зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банках. У касах підприємств дозволяється залишати лише невеликі суми готівки в межах встановлених лімітів;
основна частина безготівкових розрахунків повинна здійснюватися через банк;
вимогу платежу має виставлятися або перед відвантаженням товарів , або слідом за нею, щоб не допустити затримку платежів;
платежі здійснюються з рахунків клієнтів у банку лише за їх згодою;
встановлено кілька форм розрахунків та видів платежів, які підприємства можуть вибирати на свій розсуд.
До загальноекономічних принципів організації розрахунків віднесені економічність, дифференциро-ванность, терміновість, забезпеченість платежів, їх цільовий характер.
Дія ряду принципів, характерних для сучасної системи розрахунків, випливає з економічних
відносин учасників безготівкових розрахунків - платника, одержувача коштів і обслуговуючих банків.
Ринкове господарство обумовлює формування першого принципу безготівкових розрахунків у вигляді платежів за зобов'язаннями платників. Зобов'язання дисциплінують безготівкові розрахунки взагалі і, зокрема, розрахунки за товарними операціями, які продовжують складати переважну частину господарського обороту. Зобов'язання в більшості випадків обумовлені згодою платника на списання коштів з рахунку в певний термін. Платіж за зобов'язанням повинен бути підтверджений відомостями про його виконанні.
Принцип платежів в межах власних коштів та отриманих кредитів трактується багатьма підприємствами як можливість здійснювати платежі за рахунок будь-яких власних і позикових коштів незалежно від їх нормальних меж. Якщо підприємство має односторонню прострочену заборгованість своїм постачальникам, бюджету та іншим кредиторам, то причини неплатежів зазвичай носять внутрішній характер (збитки, брак власних оборотних коштів тощо). Взаємні борги найчастіше є результатом зовнішніх причин: підприємства не платять постачальникам внаслідок неплатежів їх покупців.
Швидкість платежу в значній мірі обумовлена його терміновістю. Сучасна електронна техніка і особливо автоматизовані канали зв'язку надають нову якість поняттю терміновості, яка переростає в принцип визначення оптимальної швидкості платежу. Скорочення часу проходження платежів досягається низкою комерційних банків шляхом впровадження технологій і програм автоматизації платежів в локальних межах.
Досягнення високої швидкості проходження платежу не є самоціллю банку, для збереження наявних та залучення нових клієнтів необхідно запропонувати на ринку послуг різні форми розрахунків, вибір яких залишається за клієнтом.
До недавнього часу основною формою безготівкових розрахунків була акцептная форма, чинена на основі платіжних вимог постачальників. Зараз широко поширені розрахунки платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, акредитивами. Форми розрахунків між платником та одержувачем коштів визначаються ними самими у договорах.
Комерційні банки будують свої відносини з клієнтами на договірній основі, в тому числі і здійснення їх касового обслуговування.
Організації, підприємства та установи, незалежно від організаційно-правової форми, зберігають вільні грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Готівкові кошти, що надходять до кас підприємств, підлягають здачі в установи банків для подальшого зарахування на рахунки цих підприємств.
Прийом готівки підприємствами при розрахунках з населенням проводиться з обов'язковим застосуванням контрольно-касових машин. Підприємства можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, встановлених банком, за погодженням з керівниками підприємств. Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати в банк у порядку і строки, узгоджені з обслуговуючим їх банком. Для встановлення лімітів залишку готівки в касі, порядку і термінів здачі виручки в банк, підприємства спочатку першого кварталу подають в банк операційний розрахунок на встановлення підприємству ліміту залишку каси й розміщення по витрачанню готівки з ви-ручки, що надходить його касу. У цій заявці підприємства вказують тримісячний обсяг грошових надходжень, передбачуваний витрата з виручки готівкою, суму середньоденної виручки (виходячи з робочих днів організації), порядок і строки здавання виручки в банк, ліміт залишку каси, ко-торий встановлюється виходячи з особливостей діяльності підприємств і інкасації виручки. Для підприємств, що мають постійну грошову виручку і зобов'язаних здавати її щодня наприкінці ра-бочего дня, ліміт встановлюється в розмірах, необхідних для нормальної роботи з ранку наступного дня. Для підприємств, що здають виручку наступного дня, розмір ліміту повинен бути не більше середньоденної виручки. Для підприємств, які не мають постійної грошової виручки, ліміт установлюється в межах щоденної витрати на невідкладні потреби. Всі гроші понад ліміт підпри-ємства зобов'язані здавати в банк для зарахування на рахунки в установленому порядку та у визначені терміни.
Для оприбуткування всіх вступників до банку готівкових грошей і виконання видаткових операцій кожна установа комерційного банку має оборотну касу. Всі вступники до закінчення операціонної дня готівка повинні бути оприбутковані в оборотну касу і зараховані на відповідні рахунки в той же робочий день.
З оборотної каси відбувається і видача готівки підприємствам та організаціям. При цьому кожен банк повинен організувати раціональний грошовий оборот, тобто прагнути задовольнити потреби з видачі грошей клієнтам за рахунок власних надходжень, не вдаючись до кредитів ЦБ РФ. Виконання цього завдання здійснюється в ході складання і виконання комерційними банками квартального оперативного касового прогнозу, що складається на основі касових заявок підприємств і організацій. Касові заявки підприємств, організацій та установ мають чотири розділу. Показники цих розділів наводяться в зіставленні з фактичним виконанням за відповідний квартал минулого року. На підставі отриманих від підприємств відомостей і касових заявок комерційний банк складає розрахунок касового прогнозу, в ході виконання якого і здійснюється касове обслуговування підприємств комерційними банками.
Для прийому та видачі грошей, інших цінностей в кожному комерційному банку є відділ касових операцій, в якому можуть бути прибуткові, видаткові, прибутково-видаткові, вечірні каси, каси для розміну грошей, каси для перерахунку грошової виручки. Кількість кас залежить від обсягу та характеру діяльності банку.
Найчастіше прибуткові каси приймають гроші за оголошенням на внесок готівкою. Оголошення складається з трьох частин: оголошення, квитанції та ордера, заповнюваних вносителем грошей. При внеску грошей по оголошеннях операційні працівники перевіряють правильність заповнення документа, ставлять свій підпис і заносять в касовий журнал по приходу всі реквізити з даної грошової операції. Після записів у касовий журнал операційний працівник передає оголошення на внесок готівкою разом з касовим журналом в прибуткову касу. Касир розписується в журналі і викликає вносителя грошей - клієнта.
До початку кожного робочого дня відділом грошового обігу визначається величина виплат готівки з каси банку. З урахуванням цього для здійснення видаткових операцій завідувач касою видає під звіт касирам видаткових кас необхідну суму грошей під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей. У книгу записується сума грошей, яку завідувач касою видає касиру на початку робочого дня. Наприкінці дня в книгу заноситься сума невитрачених коштів, яку касир видаткової каси здає завідувачу.
Гроші видаткової касою видаються в основному за грошовими чеками з грошових чекових книжок.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz