| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 7. Організація податкового обліку з податку на прибуток | ||
|
Якщо в регістрах бухгалтерського обліку міститься недостатньо інформації для визначення податкової бази, платник має право самостійно доповнювати застосовувані регістри бухгалтерського обліку додатковими реквізитами, формуючи тим самим регістри податкового обліку, або вести самостійні регістри податкового обліку. Податковий облік - це система узагальнення інформації для визначення податкової бази по податку на основі даних первинних документів. Цілями податкового обліку є: формування повної і достовірної інформації про порядок обліку для цілей оподаткування господарських операцій платника протягом звітного (податкового) періоду; забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю обчислення та сплати до бюджету податку. Платники обчислюють оподатковуваний прибуток за підсумками звітного (податкового) періоду на основі даних податкового обліку, якщо НК РФ передбачено порядок угруповання та обліку об'єктів і господарських операцій для цілей оподаткування, відмінний від порядку угруповання і відображення в бухгалтерському обліку, встановленого правилами бухгалтерського обліку. Порядок ведення податкового обліку встановлюється наказом про облікову політику організації для цілей оподаткування. Прийнятий порядок застосовується послідовно від одного податкового періоду до іншого протягом тривалого часу. Зміна порядку податкового обліку допускається у випадках: зміни законодавства; зміни застосовуваних методів обліку; якщо організація приступила до нових видів діяльності. У будь-якому разі рішення про зміни повинні відображатися в наказі про облікову політику та застосовуватися лише з початку нового податкового періоду, а при зміні законодавства про податки і збори - не раніше ніж з моменту вступу в силу змін норм законодавства. Дані податкового обліку повинні бути документально підтверджені і відображати: порядок формування суми доходів і витрат; порядок визначення частки витрат, що враховуються для цілей оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді; суму залишку витрат (збитків), що підлягає віднесенню на витрати в наступних податкових періодах; порядок формування сум створюваних резервів; суму заборгованості по розрахунках з бюджетом з податку на прибуток. Документальним підтвердженням цих даних є: первинні облікові документи (включаючи довідку бухгалтера); аналітичні регістри податкового обліку; розрахунок податкової бази. Документами податкового обліку є форми аналітичних регістрів податкового обліку для визначення податкової бази, обов'язкові реквізити яких: найменування регістру; період (дата) складання; вимірники операції в натуральному (якщо це можливо) і грошовому вираженні; найменування господарських операцій; підпис особи , відповідального за складання зазначених регістрів. Дані податкового обліку відображаються безперервно в хронологічному порядку. Форми регістрів і порядок відображення в них аналітичних даних податкового обліку, даних первинних облікових документів розробляються платником самостійно. Податкові та інші органи не вправі встановлювати для платників обов'язкові форми документів податкового обліку. Розрахунок податкової бази проводиться платником самостійно наростаючим підсумком з початку року і містить наступні дані: Період, за який визначається податкова база (з початку податкового періоду наростаючим підсумком). Сума доходів від реалізації, отриманих у звітному (податковому) періоді, в тому числі: виручка від реалізації товарів, робіт, послуг власне-го виробництва, а також виручка від реалізації майна, майнових прав, за винятком виручки, зазначеної у пп. 2.2-2.7; виручка від реалізації цінних паперів, не обертаються на організованому ринку; виручка від реалізації цінних паперів, що обертаються на організованому ринку; виручка від реалізації покупних товарів; виручка від реалізації основних засобів; виручка від реалізації товарів, робіт, послуг обслуговуючих виробництв і господарств. Сума витрат, вироблених в звітному (податковому) періоді, які зменшують суму доходів від реалізації, в тому числі: витрати на виробництво і реалізацію товарів, робіт, послуг власного виробництва, а також витрати, понесені при реалізації майна, майнових прав, за винятком витрат, зазначених у пп. 3.2-3.6; витрати при реалізації цінних паперів, не звертають-ся на організованому ринку; витрати, понесені при реалізації цінних паперів, що обертаються на організованому ринку; витрати при реалізації покупних товарів; витрати по реалізації основних засобів; витрати обслуговуючих виробництв і господарств при реалізації ними товарів, робіт, послуг. Прибуток (збиток) від реалізації, в тому числі: прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг власного виробництва, а також прибуток (збиток) від реалізації майна, майнових прав, за винятком прибутку (збитку), зазначеної у пп. 4.2, 4.3, 4.4 та 4.5; прибуток (збиток) від реалізації цінних паперів, не обра-щающую на організованому ринку; прибуток (збиток) від реалізації цінних паперів, що обертаються на організованому ринку; прибуток (збиток) від реалізації покупних товарів; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів; прибуток (збиток) від реалізації обслуговуючих виробництв і господарств. Сума позареалізаційних доходів, у тому числі: доходи за операціями з фінансовими інструментами термінових угод, що звертаються на організованому ринку; доходи за операціями з фінансовими інструментами термінових угод, не обертаються на організованому ринку. Сума позареалізаційних витрат, зокрема: витрати за операціями з фінансовими інструментами термінових угод, що звертаються на організованому ринку; витрати по операціями з фінансовими інструментами термінових угод, не обертаються на організованому ринку. Прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій. Разом податкова база за звітний (податковий) період. Податковий облік доходів від реалізації передбачає, що вони визначаються за видами діяльності, якщо: для цієї діяльності визначено особливий порядок оподаткування; застосовується інша ставка; передбачено відмінний від загального порядок обліку прибутку та збитку, отриманого від цієї діяльності. Сума виручки визначається на дату визнання доходів і витрат відповідно до обраного методу визнання доходів і витрат. Якщо ціна виражена в іноземній валюті, виручка від реалізації перераховується в рублі на дату реалізації. Аналогічний порядок передбачений для випадків, якщо ціна виражена в умовних одиницях. При проведенні розрахунків за такими зобов'язаннями платник здійснює коригування їх сум, виражених в умовних одиницях, згідно з договором. Отримані після коригування суми включаються до складу позареалізаційних доходів (витрат). Якщо реалізація проводиться через комісіонера, то платник-комітент визначає суму виручки на дату реалізації на підставі повідомлення комісіонера про реалізацію, яке комісіонер зобов'язаний пред'явити комітенту протягом трьох днів із закінчення звітного періоду, в якому відбулася реалізація. Податковий облік позареалізаційних доходів у вигляді штрафів, пені або інших санкцій за порушення договірних зобов'язань, а також сум відшкодування збитків або шкоди платники здійснюють за оцінками відповідно до договору. Цей порядок застосовують лише платники, що визначають доходи за методом нарахування. При стягненні ж боргу по суду обов'язок щодо нарахування цього доходу у платника виникає на підставі рішення суду, що вступило в законну силу. Податковий облік витрат на виробництво і реалізацію здійснюється в наступному порядку (якщо платник застосовує метод нарахування). Ці витрати поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат можуть бути віднесені, зокрема: матеріальні витрати на придбання сировини і матеріалів, використовуваних у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг); витрати на оплату праці, а також суми єдиного соціального податку і витрати на обов'язкове пенсійне страхування, що йдуть на фінансування страхової та накопичувальної частин трудової пенсії, нараховані на зазначені суми; суми нарахованої амортизації по основних засобів, які використовуються при виробництві товарів, робіт, послуг. Платник самостійно визначає в обліковій політиці перелік прямих витрат, пов'язаних з виробництвом товарів (виконанням робіт, наданням послуг). Непрямі витрати - всі інші суми витрат, за винятком позареалізаційних, що здійснюються платником у звітному (податковому) періоді. Вони повністю відносяться до витрат поточного звітного (податкового) періоду. В аналогічному порядку включаються до витрат поточного пе-періоди позареалізаційні витрати. Прямі витрати відносяться до витрат поточного звітного (податкового) періоду в міру реалізації продукції, робіт, послуг, у вартості яких вони враховані. Платники, які надають послуги, має право відносити суму прямих витрат, здійснених у звітному (податковому) періоді, в повному обсязі на зменшення доходів від виробництва і реалізації даного періоду без розподілу на залишки не-завершеного виробництва. Якщо відносно окремих видів витрат передбачені обмеження за розміром витрат, які приймаються для цілей оподаткування, то база для обчислення граничної суми таких витрат визначається наростаючим підсумком з початку податкового періоду. При цьому за витрат платника, пов'язаних з добровільним страхуванням (пенсійним забезпеченням) своїх працівників, для визначення граничної суми витрат враховується термін дії договору у податковому періоді починаючи з дати вступу такого договору в силу. Податковий облік амортизується. За основними засобами, введеним в експлуатацію до набрання чинності глави 25 НК РФ, корисний термін їх використання встановлюється платником самостійно за станом на 1 січня 2002 р. з урахуванням класифікації основних засобів, визначених Урядом РФ, і термінів корисного використання по амортизаційних групах. Незалежно від обраного платником методу нарахування амортизації по майну, введеного до набрання чинності глави 25, нарахування амортизації проводиться виходячи із залишкової вартості цього майна. Сума нарахованої за один місяць амортизації за вказаною майну визначається як: 1) добуток залишкової вартості і норми амортизації (обчисленої виходячи з строку використання), встановленої платником для зазначеного майна, - при застосуванні нелінійного методу нарахування амортизації, 2) добуток залишкової вартості, визначеної станом на 1 січня 2002 р., і норми амортизації (обчисленої виходячи з строку використання), встановленої платником для цього майна, - при застосуванні лінійного методу . Основні засоби, фактичний термін використання яких (термін фактичної амортизації) більше, ніж строк корисного використання зазначених амортизованих основних засобів, встановлений статтею 258 НК РФ, на 1 січня 2002 Р. виділяються в окрему амортизаційну групу в оцінці по залишковій вартості, яка підлягає включенню до складу витрат з метою обкладення рівномірно протягом терміну, визначеного платником самостійно, але не менше семи років з дати набрання глави 25 НК РФ в силу. Податковий облік операцій з амортизируемим майном ведеться пооб'єктно на дату визнання доходу (витрати). Аналітичний облік повинен містити інформацію: про первісну вартість амортизується майна, реалізованого (вибулого) у звітному (податковому) періоді; зміни первісної вартості основних засобів при добудові, дообладнанні , реконструкції, часткової ліквідації; вжиті організацією терміни корисного використання основних засобів; способах нарахування та сумі нарахованої амортизації за період з початку нарахування амортизації до кінця місяця реалізації (вибуття) майна; ціну реалізації майна за договором купівлі-продажу; даті придбання і датою реалізації (вибуття) майна; датою передачі майна в експлуатацію, датою виключення зі складу майна, що амортизується, датою розконсервації майна, дату закінчення договору безоплатного користування, датою завершення робіт з реконструкції, датою модернізації; понесених платником витратах, пов'язаних з реалізацією (вибуттям) амортизується майна, а також витратах по зберіганню, обслуговування та транспортування реалізованого (вибулого) майна. На дату здійснення операції платник визначає прибуток (збиток) від реалізації майна, що амортизується. В аналітичному обліку на дату реалізації майна фіксується сума прибутку (збитку) за операції, яка з метою визначення податкової бази враховується в наступному порядку. Прибуток, отриманий платником, підлягає включенню до складу податкової бази в тому звітному періоді, в якому було здійснено реалізацію майна. Збиток відображається в аналітичному обліку як інші витрати. Аналітичний облік повинен містити інформацію: про найменування об'єктів, щодо яких є суми таких витрат; кількості місяців, протягом яких такі витрати можуть бути включені до складу інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією; сумі витрат, що припадає на кожен місяць. Податковий облік доходів (витрат) у вигляді відсотків за договорами позики, кредиту, банківського рахунку, банківського вкладу, а також відсотків по цінних паперах та іншими борговими зобов'язаннями ведеться в наступному порядку. Платник на підставі аналітичного обліку позареалізаційних доходів і витрат веде розшифровку названих доходів і витрат. Платник самостійно відображає суму доходів (витрат) у сумі належних відповідно до умов договорів (а по цінних паперах - відповідно до умов емісії) відсотків окремо по кожному виду боргового зобов'язання. Сума доходу (витрати) враховується виходячи з встановленої по кожному виду боргових зобов'язань прибутковості і терміну дії такого боргового зобов'язання у звітному періоді на дату визнання доходів (витрат). Відсотки за договорами кредиту, позики та іншим аналогічним договорами, іншим борговим зобов'язанням (включаючи цінні папери) враховуються на дату визнання доходу (витрати). Відсотки, отримані (що підлягають отриманню) платником за надання в користування коштів, враховуються у складі доходів (витрат), що підлягають включенню в податкову базу, на підставі виписки з банківського рахунку. Платник, який визначає доходи (витрати) за методом нарахування, визначає суму доходу (витрати), отриманого (виплаченого) або підлягає отриманню (виплаті) у звітному періоді у вигляді відсотків відповідно до договору, виходячи з встановлених по кожному виду боргових зобов'язань прибутковості і терміну дії такого боргового зобов'язання у звітному періоді. Платник зобов'язаний відобразити у складі доходів (витрат) суму відсотків, належну до отримання (виплаті) на кінець місяця. При достроковому погашенні боргового зобов'язання відсотки визначаються виходячи із передбаченої договором процентної ставки і фактичного часу користування позиковими коштами. Розглянутий порядок визнання доходів (витрат) у вигляді відсотків за борговими зобов'язаннями будь-якого виду застосовується і організаціями, для яких такі операції визнаються операціями реалізації відповідно до статутної діяльності. По державних і муніципальних цінних паперів дохід у вигляді відсотків може бути визнаний на дату їх реалізації на підставі договору купівлі-продажу, або на дату виплати відсотків на підставі виписки банку, або на останню дату звітного періоду. Якщо платник використовує касовий метод, то відсотки визнаються отриманими на дату надходження коштів, якщо метод нарахування - то на дату реалізації цінного паперу, або на дату виплати таких процентів (погашення купона) відповідно до умов емісії, або на останню дату звітного періоду. Якщо в ціну реалізації таких цінних паперів включається накопичений купонний дохід, то платник самостійно на дату реалізації паперів визначає суму доходу у вигляді відсотків на підставі договору купівлі-продажу. При здійсненні операцій з названими паперами, при реалізації яких в ціну угоди включається накопичений купонний дохід (дохід у вигляді відсотків), платник, який перейшов на касовий метод, дохід у вигляді відсотків обчислює як різницю суми накопиченого купонного доходу, отриманої від покупця, і суми накопиченого купонного доходу, сплаченої продавцю. Якщо між датою реалізації паперу і датою її придбання у відповідності з умовами випуску емітентом були здійснені виплати у вигляді відсотків, то датою отримання доходу визнається дата виплати відсотків при погашенні купона. При цьому дохід визначається як різниця між сумою виплачених при погашенні купона відсотків і сумою накопиченого купонного доходу, сплаченого продавцю. При продажу паперу, по якій протягом терміну перебування її у платника емітентом був виплачений відсотковий дохід, який був включений до складу доходу, процентним доходом визнається сума, отримана від покупця такого паперу. Платник, який використовує метод нарахування, який здійснює операції з державними та муніципальними цінними паперами, при реалізації яких в ціну угоди включається накопичений відсотковий (купонний) дохід, доходи у вигляді відсотків визначає з урахуванням наступних положень. Якщо до закінчення звітного (податкового) періоду цінна папір не ре-алізована, то платник зобов'язаний на останній день звітного (податкового) періоду визначити суму процентного доходу, що належить з нарахування за цей період. Доходом цього періоду визнається різниця між сумою накопиченого про-процентного (купонного) доходу, обчисленої на кінець періоду відповідно до умов емісії, і сумою накопиченого про-процентного (купонного) доходу, обчисленої на кінець попереднього податкового періоду, якщо після закінчення попереднього періоду не здійснювалося виплат відсотків (погашень купона) емітентом. Якщо ж у поточному періоді виплати відсотків (погашення купона) емітентом здійснювалися, то на додаток до доходу у вигляді відсотків, обчисленого і врахованому при таких виплатах (погашення), дохід у вигляді відсотків приймається рівним сумі накопиченого процентного (купонного) доходу, обчисленої на кінець зазначеного звітного (податкового) періоду. При першій виплаті відсотків (погашенні купона) у звітному (податковому) періоді дохід у вигляді відсотків обчислюється як різниця між сумою виплачуваних відсотків (погашаемого купона) і сумою накопиченого процентного (купонного) доходу, обчисленої на кінець попереднього податкового періоду. При наступних у звітному (податковому) періоді виплати (погашення) дохід у вигляді відсотків приймається рівним сумі виплачуваних відсотків (погашаемого купона). Якщо зазначена цінний папір придбана в поточному податковому періоді, то обчислення доходу у вигляді процентів здійснюється відповідно до викладеного раніше порядком, але сума накопиченого процентного (купонного) доходу, обчислена на кінець попереднього податкового періоду, замінюється при обчисленнях на суму накопиченого процентного (купонного) доходу, сплаченого платником продавцеві цінного паперу. При реалізації зазначеної папери дохід у вигляді відсотків ис-числяется відповідно до викладеного раніше порядком, але сума накопиченого процентного (купонного) доходу, обчислена на кінець звітного (податкового) періоду, замінюється при обчисленнях на суму накопиченого процентного (купонного) доходу, обчислену на дату реалізації. Податковий облік при реалізації цінних паперів виходить з того, що доходом за операціями з цінними паперами визнається виручка від їх продажу відповідно до договору реалізації. Доходи і витрати за операціями з цінними паперами визнаються залежно від застосовуваного платником порядку визнання доходів і витрат. При реалізації цінних паперів витратою визнається ціна придбання реалізованих цінних паперів, розрахована з урахуванням установленого платником методу обліку цінних паперів (ФІФО, ЛІФО, за вартістю одиниці). Якщо в ціну реалізації державних і муніципальних цінних паперів, що обертаються на організованому ринку, включається частина накопиченого купонного доходу, то доходи і витрати по них обчислюються без такого доходу. Податковий облік прибутків (збитків) від реалізації цінних паперів ведеться окремо з цінних паперів, що обертаються на організованому ринку і не обертаються на ньому. Процентний дохід по державних і муніципальних цінних паперів, за якими передбачено виключення з ціни угоди частини накопиченого процентного доходу, визначається на дату реалізації на підставі договору купівлі-продажу. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||