3.2. Основні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів
прості або статичні методи;
методи дисконтування.
Прості або статичні методи базуються на допущенні рівної значимості доходів і витрат в інвестиційній діяльності, не враховують тимчасову вартість грошей.
До простих відносять: а) розрахунок терміну окупності; б) розрахунок норми прибутку.
Норма прибутку показує, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується у вигляді прибутку. Вона розраховується як відношення чистого прибутку до інвестиційних витрат.
_ Чистий прибуток
Норма прибутку =
Інвестиційні витрати
Дисконтовані методи оцінки ефективності інвестиційного проекту характеризуються тим, що вони враховують тимчасову вартість грошей.
При економічній оцінці ефективності інвестиційного проек-та використовуються широко відомі у світовій практиці показники:
приведена вартість (РV);
чиста приведена вартість NРV);
термін окупності (РВР);
внутрішня норма прибутковості (IRR);
індекс рентабельності (прибутковості) (РI).
Наведена вартість (РV). Завдання будь-якого інвестора полягає в тому, щоб знайти таке реальний засіб, яке принесло б у ко-нечном результаті дохід, що перевершує витрати на його придбання. При цьому виникає складна проблема: гроші на придбання реального засобу необхідно витрачати сьогодні (у момент t = 0), віддачу ж ін-вестицій зазвичай дає не відразу, а по закінченні якогось проміжку часу (в момент t = 1). Отже, для вирішення поставленої за-дачі необхідно визначити вартість реального засобу з урахуванням віддаленості в часі майбутніх надходжень (доходів) від його використання.
У загальному випадку, щоб знайти наведену вартість РУ будь-якого засобу (реального чи фінансового), використовуваного протягом певного холдингового (інвестиційного) періоду, необхідно величину очікуваного потоку доходу від даного засобу (С) помножити на величину 1 / (1 + r):
називають фактором дисконту (коефіцієнтом дисконтування).
Прибутковість альтернативного фінансового кошти г називається нормою (ставкою) дисконту. Ставка дисконту визначає витрати упущеної можливості капіталу, оскільки характеризує, яку вигоду упустила фірма, інвестувавши гроші в реальні активи, а не в найкращий альтернативне фінансовий засіб.
а) оцінити, який потік доходу Сn за весь холдинговий період він очікує від реального засобу;
б) з'ясувати, яка цінний папір з таким же холдинговим періодом має, той же рівень ризику, що й планований проект;
в) визначити прибутковість r цього цінного паперу в даний час;
г) обчислити теперішню вартість РV планованого потоку доходу Сn шляхом дисконтування майбутнього потоку доходів:
Чиста приведена вартість NРV). Доцільність придбання реального засобу можна оцінювати за допомогою чистої приведеної вартості (NРV), під якою розуміють чистий приріст до потенційних активів фірми за рахунок реалізації проекту. Іншими словами, NPV визначається як різниця між приведеною вартістю РУ кошти і сумою початкових інвестицій Со:
Термін окупності (РВР). Термін окупності проекту - це період, протягом якого відбувається відшкодування початкових інвестиційних витрат, або ж це кількість періодів (кроків розрахунку, наприклад, років), протягом яких акумульована сума передбачуваних майбутніх потоків доходів буде дорівнює сумі початкових інвестицій.
Як правило, фірма сама встановлює прийнятний термін закінчення інвестиційного проекту, наприклад до кроків. Цей термін визначається фірмою на підставі своїх власних стратегічних і тактичних установок: наприклад, керівництво фірми відкидає будь-які проекти тривалістю понад 5 років, оскільки через 5 років фірму планується перепрофілювати на випуск інших виробів.
Коли термін k закінчення альтернативних проектів визначено, то термін окупності оцінюваного проекту можна знайти, якщо підрахувати, за яку кількість кроків розрахунку m сума грошових потоків Сl + С2 + ... + Cm дорівнюватиме або почне перевищувати величину початкових інвестицій С0. Іншими словами, для визначення терміну окупності проекту необхідно послідовно порівнювати акумульовані суми доходів з початковими інвестиціями. Згідно з правилом терміну окупності, проект може бути прийнятий, якщо виконується умова: m? k
Внутрішня норма прибутковості (IRR). Являє собою розрахункову ставку дисконтування, при якій чиста приведена вартість проекту дорівнює нулю. Внутрішня норма прибутковості знаходиться шляхом рішення наступного рівняння:
Правило індексу рентабельності полягає в наступному : приймати необхідно тільки ті проекти, у яких величина індексу рентабельності перевершує одиницю. При оцінці двох або декількох проектів, що мають позитивний індекс рентабельності, слід зупиняти вибір на тому, який має більш високий індекс рентабельності.
Індекс рентабельності показує, скільки отримує інвестор на вкладений рубль.
Ефективність ІП оцінюється протягом розрахункового періоду - інвестиційного горизонту від початку проекту до його ліквідації. Початок проекту зазвичай пов'язують з датою початку вкладення коштів у про-ектно-вишукувальні роботи. Розрахунковий період розбивають на кроки розрахунку, що представляють собою відрізки часу, в рамках яких проводиться агрегування даних для оцінки грошових потоків і здійснюється дисконтування потоків грошей. Кроки розрахунку прийнято нумерувати (крок 0, крок 1, крок 2, і т.д.). Тривалість кроків розрахунку вимірюється в роках або частках року, їх послідовність відраховується від фіксованого моменту t0 = 0, прийнятого за базовий. З міркувань зручності, за базовий береться момент звичайно приймається момент початку або кінця нульового кроку. Якщо проводиться порівняння декількох проектів, то рекомендується вибирати для них однаковий базовий момент. Коли базовий момент збігається з початком нульового кроку, момент початку кроку під номером m позначається tm якщо ж базовий момент збігається з кінцем кроку 0, то через tm позначають кінець m-го кроку розрахунку. Тривалість різних кроків може бути різною.