| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основні принципи Угоди | ||
|
Сума капіталів першого та другого рівнів утворює чисельник формули розрахунку коефіцієнта достатності капіталу. Знаменник формули являє собою суму активів, зважених за ступенем ризику. Для зважування активи діляться на п'ять категорій зі ступенями ризиків 0, 10, 20, 50 і 100%. В основу класифікації покладено кредитний ризик (ризик непогашення клієнтом кредитного боргу). Часто до уваги приймається так званий ризик країни переказу коштів. У ав-торів Угоди була альтернатива: або розмежувати всі боргові вимоги в активі балансу банків на дві категорії - до національних інститутів і до іноземних установ, або виділити групу країн з високим кредитним рейтингом і протиставити її всім іншим країнам. Був обраний другий шлях: при визначенні ваг виділялася група країн - членів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і група країн, що не входять в цю організацію. Наприклад, вимоги до центрального уряду і центральному банку країни - члена ОЕСР мали нульовий коефіцієнт ризику, а аналогічні вимоги до інститутів країни - не члена ОЕСР могли мати нульовий показник ризику тільки щодо вимог у національній валюті. , В Угоді передбачалася також процедура оцінки ризику за позабалансовими операціями (умовні та гарантійні операції банку, настання відповідальності за які носить імовірнісний характер). Мінімальна необхідне значення коефіцієнта достатності капіталу було встановлено на рівні 8% для загальної суми власних коштів і 4% для капіталу першого рівня. Цієї величини показники повинні були досягти до кінця 1992 р. після чотирирічного перехідного періоду. Так вийшло, що з кінця 1980-х рр.. органи банківського контролю західних країн визначають адекватність капіталу кредитної організації як відношення її власних коштів до сумарного обсягу активів, зважених з урахуванням ризиків. Світове банківське співтовариство з ентузіазмом зустріло базельські стандарти капіталу. Керівні органи ЄЕС прийняли в 1989 р. Директиву про коефіцієнт платоспроможності, яка визначила для всіх країн - членів ЄЕС єдині вимоги до мінімальних розмірів власного капіталу банків з урахуванням ризикованості їхніх балансових та позабалансових активів на рівні 8%. Була також прийнята Декларація про структуру власних коштів. Ці документи з'явилися прямим аналогом Угоди, відрізняючись лише небагато. У той же час позитивна реакція на Угоду супроводжувалася полемікою з приводу загального підходу і деяких положень цього документа. Більш того, можна стверджувати, що Угода із самої своєї появи стало об'єктом гострої критики. Зокрема, одним із приводів для критики було акцентування кредитного ризику при фактичному ігноруванні інших видів фінансових ризиків, яким піддаються банки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||