1.3. Особливості прояву невизначеності та ризику в розвитку регіонального АПК
Отже, неминучість ризику господарської діяльності викликана дією об'єктивних законів ринкового механізму, свободою підприємництва і конкуренцією. При цьому, як було зазначено раніше, фактори ризику поділяють на зовнішні і внутрішні.
Виникнення об'єктивних факторів зовнішнього ризику обумовлено системою взаємозв'язку і взаємодії господарюючих суб'єктів між собою, з державними структурами, податковими, фінансовими інститутами, зовнішньоторговельними організаціями та т.п. Факторами зовнішнього ризику виступають соціально-політичні умови, загальноекономічна обстановка, зовнішньоекономічна ситуація, ринкова обстановка, соціально-демографічна ситуація, нормативно-правова база, науково-технічний рівень, інформаційна база, природно-кліматичні умови.
Зовнішні фактори бувають:
прямої дії: суперечливість законодавства, непередбачені дії державних органів, нестабільність економічної, фінансової, податкової, зовнішньоекономічної політики, непередбачені зміни кон'юнктури зовнішнього ринку, непередбачені дії конкурентів, корупція і рекет, розвиток НТП;
побічної дії: нестабільність політичних і соціальних умов, непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні, в галузі, в міжнародній обстановці, стихійні сили природи.
Загальні особливості сучасного сільськогосподарського виробництва, крім того, можна умовно розділити на дві групи - економічні та природно-природні. Кожна з них, у свою чергу, неоднаково впливає на вдосконалення аграрних відносин та господарського механізму. Разом, у сукупності вони визначають специфіку умов ринкового відтворення, спрямованість застосування нових тенденцій, що обумовлюють розвиток підсистеми організаційно-економічних відносин.
Говорячи про економічні умови сільськогосподарського виробництва, можна перерахувати зовнішні фактори ризику, що зводяться до наступних: аграрна політика держави, державна підтримка (економічна, законодавча, політична), паритет цін на сільськогосподарську продукцію та цін галузей виробництва засобів виробництва, розвиток інфраструктури (розміщення підприємств, їх збутова мережа, кредитно-фінансові установи, система торгівлі, постачання, транспорт), система каналів реалізації сільськогосподарської продукції та ін
Характеризуючи природно-природні причини і умови виробництва сільськогосподарської продукції, слід назвати геологічні (рельєф, ландшафт, сонячна активність тощо), кліматичні (темпера-турний режим, сила і напрям вітру, кількість опадів, товщина і тривалість снігового покриву, вологість повітря, температура і вологість грунту і т.д .), біологічні (живі організми, середовище проживання, антропогенні освіти, біосинтез, біогеоценоз, біоенергетика, органогенез), екологічні (ступінь забруднення навколишнього середовища - атмосфери, грунту, водних ресурсів, лісових масивів тощо); з позиції просторової класифікації - глобальні, континентальні, регіональні, локальні; з точки зору часової тривалості - миттєві, короткострокові, середньострокові, довгострокові.
Кліматичний фактор впливає на ступінь сприятливості регіону для землеробства і тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції. Природно-ресурсний, екологічний фактор впливає на спеціалізацію, технології. У роботах вчених-аграрників можна простежити поділ природних умов землеробства (і як наслідок, тваринництва) залежно від можливості їх поліпшення на: 1) поліпшується звичайними способами - запаси поживних речовин, мікрофауна грунту, природний рослинний покрив, кислотна реакція грунту, мікрорельєф; 2) поліпшується з об'ємними витратами - тепловий режим, водний режим, ерозія грунтів, дрібна контурність, мезорельеф; 3) без змін - сонячна радіація, повітряні течії, механічний склад грунту, материнська порода, макрорельеф.
Крім зовнішнього впливу галузі агропромислового комплексу відчувають на собі вплив величезної кількості чинників внутрішнього середовища аграрного виробництва, таких як інтенсивність (екстенсивність) виробництва, ресурсний потенціал, система ведення землеробства, сорти вирощуваних культур, система вирощування сільськогосподарських тварин , їх породи, форма організації виробництва, кваліфікація персоналу і т.д. При цьому особливу групу факторів серед внутрішніх займають фактори ризику у сфері управління економічними процесами.
об'єктивні: непередбачені зміни в процесі виробництва (фізичний і моральний знос обладнання, машин і механізмів), розробка і впровадження нових технологій, способів організації праці, непередбачені зміни у внутрішньогосподарських відносинах, брак інформації, проблеми фінансової стійкості, платоспроможності, відсутність механізмів мотивації праці та ін;
суб'єктивні: недостатній рівень кваліфікації управлінських кадрів і фахівців, некомпетентна робота підрозділів, недотримання договорів, відсутність у персоналу здатності до ризику, помилки при прийнятті та реалізації рішень і т. п.
Н.Д. Ільєнкова [26] називає тридцять підстав для проведення класифікації внутрішніх факторів ризику, такі як: по можливості передбачення - передбачені і непередбачені (передбачувані та непередбачувані); умисність створення ситуації ризику (злочини, службові помилки і т.п.); з причин виникнення; за місцем виявлення; по часу виявлення; за центрами відповідальності; по винуватцям виникнення; по можливості страхування; по тривалості дії; по методам виявлення; за способами мінімізації наслідків; по етапах виробничого циклу; по етапах технологічного процесу; по виробничим умовам; по етапу життєвого циклу продукції; за місцем знаходження продукції; за видами продукції (номенклатурою, позиціям асортименту); за типом організації виробництва; за рівнем цін на вироблену продукцію; по тривалості і умов зберігання готової продукції; по зв'язку зі швидкістю обороту оборотних засобів; по споживачеві продукції; по каналах збуту; по можливості подолання. При цьому блоковий підхід до розробки класифікації дозволяє визначати і тільки приватні ризики, і, шляхом їх об'єднання, ризики більш високого порядку - аж до загального інтегрованого.
Невизначеність в аграрному виробництві надає дію як на три основні чинники сільськогосподарського виробництва (праця, землю, капітал), так і на розмір і склад виробленої продукції. Грунтуючись на цій позиції, для аграрного сектора можна запропонувати наступну класифікацію ризиків з причин: погодна мінливість і стихійні лиха; хвороби тварин і рослин; відсутність достовірної інформації; моральна відсталість виробництва внаслідок НТП; зміна господарського законодавства; виробничі травми; поломки машин і устаткування; динаміка ринкової кон'юнктури; Неви-конання договірних зобов'язань контрагентами; інфляція, зміна курсу обміну валют; людський фактор.
При цьому А.П. Задком [24, 25] за сферами прояву ризиків у сільському господарстві ділить їх на чотири блоки:
1) виробнича - мінливість погодних умов, стихійні лиха, відмови машин і механізмів, хвороби тварин, пошкодження рослин хворобами та шкідниками, відсутність необхідних матеріальних ресурсів, зниження трудової активності і хвороби працівників, розкрадання на виробництві, відсутність (недостовірність) інформації;
комерційна - зниження цін на сільськогосподарську продукцію через перенасичення ринку; подорожчання ресурсів для сільськогосподарського виробництва ; подорожчання виробничих послуг; порушення договірних зобов'язань; покупка низькоякісних насіння, худоби та інших ресурсів; розкрадання і псування продукції в процесі реалізації; відсутність (недостовірність) інформації;
фінансова - нестача фінансових ресурсів у зв'язку з невиробництво продукції; зміна умов кредитування банками; знецінення грошових коштів внаслідок інфляції; зниження курсу акцій та інших цінних паперів; несприятлива зміна державної фінансово-кредитної та податкової політики; несвоєчасні розрахунки кредиторів; відсутність необхідної інформації;
інноваційна - відсутність надійної інформації про конкурентів, про ефективність нових технологій і техніки; моральне старіння інновацій, подорожчання будівництва, зростання інших витрат на інновації, порушення договорів; непідготовленість персоналу; дії конкурентів в інноваційній сфері; погіршення позицій на ринку з огляду на відмову від інноваційних заходів.
Крім виробничих факторів невизначеності вагомий вплив на процес виникнення ризикових ситуацій надає рівень розвитку інфраструктури галузей агропромислового виробництва. Так, наприклад, втрати зерна через відсутність надійних умов зберігання та підробітку складають до 15%, картоплі - 20-25%, овочів та плодів - 30-35%.
У зв'язку з несвоєчасною доставкою матеріальних ресурсів, недотриманням технологічної дисципліни і термінів перевезень, псуванням сільськогосподарської продукції та інших вантажів в очікуванні і в процесі транспортування сільське господарство в Росії несе величезні втрати,
Так, по Ставропольському краю втрати продукції рослинництва з року в рік знижуються, однак частка втрат у процесі надання транспортних послуг зростає, досягаючи в 2000 р. 13,30% загальної їх суми.
Негативні тенденції і процеси у сфері розвитку інфраструктури сільського господарства обумовлені тим, що організаційні форми, а також матеріально-технічна база не відповідають в належній мірі
масштабами і цілям сільськогосподарського виробництва. Ефективність і якість роботи підприємств та організацій названої сфери оцінюється скороченням втрат збереженої, що підробляється, перевезеної сільськогосподарської продукції в натуральному і вартісному вираженні, а також скороченням збитку, який несуть господарюючі структури внаслідок незадовільної роботи всіх галузей. Тому необхідно враховувати ризик при плануванні та управлінні і у сільськогосподарських підприємств, і у обслуговуючих суб'єктів.
Таким чином, на будь-якому етапі виробничого циклу криються величезні потенційні можливості настання випадків прояву ризикових ситуацій, які можуть викликати негативні зрушення в основних і супутніх видах діяльності:
Нестабільність фінансової стійкості підприємства.
Ризик неспроможності (банкрутства).
Непередбачені попиту на продукцію.
Несплата споживачами продукції.
Звуження ринку збуту.
Непередбачені поведінки і несумлінність партнерів.
Відмова у співпраці з боку постачальників машин, устаткування, добрив.
Конкуренція.
Втрати часу: а) при навантаженні-розвантаженні, підробці сільськогосподарської продукції; б) з організаційних причин; в) внаслідок стану дорожньої мережі та під'їзних шляхів до сільськогосподарським підприємствам; г) непродуктивні простої; д) в результаті неукомплектованість персоналу.
Рух цін та інфляційні процеси.
Збиток здоров'ю і життю людей.
Стан довкілля.
Стихійні лиха.
Форс-мажорні обставини.
Економічні та політичні кризи.
При розробці напрямів розвитку агропромислового виробництва мобілізацію заходів щодо скорочення втрат продукції слід здійснювати окремо з причин втрат.
Причини втрат продукції, на усунення яких не потрібно додаткових фінансових витрат, носять, в основному, економічний характер і спрямовані на підвищення трудової активності персоналу, зі зміцнення виробничої дисципліни, застосування економічних санкцій та ін
Причини втрат продукції, що потребують фінансових вкладень для їх ліквідації, носять здебільшого техніко-технологічний характер. До них відносяться недостатній рівень використання досягнень НТП в агропромисловому виробництві та наявність вузьких місць в технологічному ланцюгу «виробництво - транспортування - підробіток - зберігання - переробка - реалізація» внаслідок прийняття до реалізації неоптимальних господарських рішень з розвитку АПК.
Отже, уникнути ризикових ситуацій, тобто збігу обставин, здатних спричинити за собою настання ризикового випадку, неможливо. Необхідно навчитися передбачати, правильно оцінювати і, по можливості, зменшувати вплив ризику на нормальний, звичний хід виробничо-господарської діяльності.
Таким чином, у першому розділі монографії визначено поняття ризику як окремої економічної категорії; розмежовані характеристики термінів «ризик», «невизначеність», «втрати»; ідентифіковані можливі зони ризиків в залежності від області діяльності підприємства; описані основні функції ризиків, що відображають сутність поняття; проведена класифікація ризиків у їх взаємозв'язку.