5.7. Управління короткостроковими джерелами фінансування
Пряме фінансування поточної діяльності здійснюється шляхом залучення різного роду короткострокових банківських кредитів, непряме фінансування здійснюється за рахунок кредиторської заборгованості, званої іноді комерційним кредитом.
Банківське кредитування може здійснюватися в різних формах: терміновий кредит, контокорентний кредит, онкольний кредит, обліковий кредит та ін
Суть строкового кредиту полягає в перерахуванні банком обумовленої суми на розрахунковий рахунок позичальника. Після закінчення терміну кредит погашається.
Контокорентний кредит передбачає ведення банком поточного рахунку клієнта з оплатою надійшли розрахункових документів і зарахуванням виручки. Якщо коштів клієнта виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, банк кредитує його в межах встановленої в кредитному договорі суми, тобто контокоррент може мати і дебетове, і кредитове сальдо. У тому випадку, якщо банк кредитує клієнта, він стягує з нього відсотки на свою користь; якщо клієнт є кредитором банку, то останній нараховує відсоток на депозит на користь клієнта.
Онкольний кредит є різновидом контокоррента і видається, як правило, - під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів; оплата рахунків клієнта здійснюється в межах забезпечення кредиту. Онкольний кредит має бути погашений за вимогою банку.
Способи погашення основної суми боргу і відсотків по ньому (однією сумою або серіями платежів) встановлюються в кредитному договорі.
Кредиторська заборгованість являє собою один з основних джерел фінансування поточної діяльності. Суть її полягає в тому, що у підприємства в силу різних обставин опинилися кошти (активи), за які воно повинно сплатити певну суму грошей, або зроблені на-числения, що припускають в майбутньому виплату грошових сум - наприклад, отримане, але не оплачений сировину, нараховані, але не виплачені обов'язкові платежі до бюджету, нарахована заробітна плата та ін Таким чином, до тих пір поки не будуть зроблені перерахування грошових коштів або інші операції погасительной характеру, підприємство користується чужими фінансовими ресурсами.
Це джерело істотно залежить від масштабів фінансово-господарської діяльності та змінюється спонтанно, тобто у відомому сенсі непередбачувано. Спонтанність полягає в тому, що, наприклад, обсяг сировини, що поставляється і виникає одночасно кредиторської заборгованості можуть змінюватися в залежності від різних обставин.
Фінансування поточної діяльності полягає, по суті, в оптимізації забезпечення оборотних коштів джерелами фінансування в належних обсязі і структурі. Такими джерелами є: (а) власні оборотні кошти, (б) короткострокові банківські кредити і позики і (в) кредиторська заборгованість (заборгованість перед постачальниками та підрядниками, бюджетом, працівниками). Схематично співвідношення між оборотними активами та джерелами їх фінансування представлено на рис. 5.7.
З наведеного на рис. 5.7 подання видно, що:
довгострокові зобов'язання в повному обсязі покривають необоротні активи (таке твердження у відомому сенсі умовно, але в цілому не позбавлене підстави);
власний капітал частково використовується для фінансування необоротних активів, а решти (це і є власні оборотні кошти) - оборотних активів;
короткострокові джерела в повному обсязі покривають оборотні активи.
У наведеній схемі фінансування кредиторська заборгованість нерідко являє собою дуже значимий джерело, а вузловими моментами управління нею є:
вибір постачальника (в даному випадку по можливості повинні прийматися до уваги : солідність постачальника, можливість встановлення довгострокових відносин, варіабельність у встановленні фінансово-розрахункових відносин, наявність різних схем поставки сировини і матеріалів, середня тривалість поставки і т. п.);
контроль своєчасності розрахунків (як правило , перевищення граничного терміну оплати поставлених сировини і матеріалів призводить до штрафних санкцій);
вибір моменту розрахунку з конкретним кредитором в конкретній ситуації (у переважній більшості випадків по-постачальники сировини, природним чином зацікавлені в прискоренні оплати, пропонують знижку з відпускної ціни за умови щодо швидкої оплати; таким чином, перед підприємством виникає дилема - скористатися знижкою або отримати додаткове джерело фінансування).