8.2. Оцінка виробничого левериджу
А переважніше М переважніше Р, де А - автоматизація, М - механізація, Р - ручна праця.
Позитивний потенціал (ефект) операційного левериджу обумовлюється тим, що в цілому заходи з механізації та автоматизації економічно вигідні: нові техніка і технологія дозволяють фірмі отримати конкурентні переваги. Якщо об'єкт інвестування був обраний вірно, вкладення в нього швидко окупляться і фірма і її власники отримають додаткові доходи. За інших рівних умовах і обгрунтованому виборі напрямів інвестування підвищення технічного рівня фірми є вигідним як для самої фірми, так і для її власників.
Негативний потенціал (або ефект) операційного левериджу зумовлюється тим, що інвестиції в довгострокові нефінансові активи представляють собою ризикове відволікання грошових коштів. Уявімо собі, що придбана дорога технологічна лінія в розрахунку на підвищений попит на вироблену на ній продукцію, але розрахунки виявилися помилковими, продукція не пішла. Кращим варіантом виходу з положення, є продаж лінії в цілому або по частинах, але, як показує досвід, вимушена реалізація будь-якого доступного на ринку активу завжди чревата істотними фінансовими втратами. (Так, тільки що куплений новий автомо-біль після виїзду за ворота ринку моментально втрачає в ціні 5-10%, оскільки у чергового потенційного покупця неодмінно виникне питання про причини швидкої перепродажу, тобто зростає ризик, пов'язаний з даним товаром, а отже, і запитуваний дисконт як відшкодування цього ризику.)
Тому за визначенням придбання технологічної лінії супроводжується, з одного боку, зростанням операційного левериджу і надіями на додаткові прибутки, а з іншого боку, появою додаткового ризику - ризику неокупності цієї лінії. Ризик, пов'язаний зі зміною структури виробничих потужностей, називається виробничим, або операційним, і являє собою частину загального ризику (так званого бізнес-ризику).
Отже, очевидним наслідком операцій інвестиційного характеру є підвищення загального ризику, що співвідносить з діяльністю даної фірми. Є необхідність поступового повернення вкладених коштів через механізм амортизації, є надії на додаткові доходи, але в якої міри виправдаються ці надії - велике питання. Тому підвищення операційного левериджу - це захід, що вимагає ретельного обгрунтування; воно може принести як додатковий дохід, так і суттєвих втрат.
Таким чином, сутність, значимість і ефект операційного левериджу можна виразити наступними тезами:
висока частка умовно-постійних виробничих витрат у загальній сумі витрат звітного періоду характеризується як високий рівень операційного левериджу і свідчить про значний рівень операційного ризику (синонім: виробничий ризик);
підвищення рівня технічної оснащеності фірми супро-ждается зростанням властивого їй операційного левериджу і від-повідно операційного ризику;
суть операційного ризику полягає в тому, що умовно-постійні-ні витрати виробничого характеру визначаються вибором цієї матеріально-технічної бази як джерела генерування поточних доходів і, отже, повинні покриватися цими доходами; якщо вибір був помилковим, поточних доходів може не вистачити для покриття витрат;
для компанії з високим рівнем операційного левериджу навіть мала зміна обсягу виробництва в силу відомої автономності та неминучості умовно-постійних витрат виробничого характеру може призвести до істотного вимірюв-нению операційного прибутку;
компанії з відносно високим рівнем виробничого левериджу розглядаються як більш ризикові з позиції виробничого ризику (в даному випадку мається на увазі ризик неотримання прибутку до вирахування відсотків і податків, тобто можливість Ситуації, коли підприємство не зможе покрити свої витрати виробничого характеру);
управління виробничим левериджем, а отже, і операційним ризиком означає не досягнення їм деякого цільового значення, але перш за все контроль за його динамікою і забезпечення комфортного резерву безпеки в плані перевищення маржинального доходу (т . е. прибутку до вирахування амортизації, відсотків і податків) над сумою умовно-постійних витрат виробничого характеру (у річному численні).
Наведені тези з очевидністю приводять до висновку: рівень операційного левериджу необхідно вміти оцінювати і керувати ним. Відомі кілька способів оцінки цього показника; вельми наочним і легко інтерпретується є подання рівня операційного левериджу у вигляді співвідношення умовно-постійних (FC) і змінних (VС) витрат (DOL1) або, що рівносильно, у вигляді частки умовно-постійних витрат виробничого характеру в загальній сумі витрат (DOL2)
Наведені уявлення операційного левериджу є найбільш поширеними на практиці.
Порівняно з іншими заходами оцінки за моделями (8.1) мають істотне перевагу - вони піддаються просторово-тимчасовим співставленням. Основне призначення цієї та подібних заходів - контроль і аналіз в динаміці структурних змін у витратах, істотних для формування операційного прибутку. Очевидно, що нарощування матеріально-технічної бази фірми як результат підвищення технічного її рівня означають збільшення частки основних засобів в активах фірми, що супроводжується позитивною динамікою показників ІОЬх та / Ю12. Таким чином, при інших рівних умовах зростання в динаміці показників ЕОЬ означає підвищення виробничого левериджу і відповідно зростання ризику досягнення заданої операційного прибутку (з'явилися додаткові постійні витрати, що вимагають покриття). Розглянемо сутність і значимість операційного левериджу на прикладі.
У нижченаведеної таблиці наведено дані про двох компаніях, що розрізняються рівнем операційного (виробничого) левериджу (див. графи 1 і 2). Требуется проаналізувати вплив цього показника на рентабельність продажів.
Рішення
У нижченаведеної таблиці наведені розрахунки впливу рівня операційного левериджу на зміну рентабельності фірми у разі варіювання обсягами виробництва.
Коментар до таблиці Рівень операційного левериджу розраховується як відношення величини умовно-постійних витрат виробничого характеру до загальної суми витрат:
для фірми АА: DOL2 = 150: (150 + 600) - 0,2; для фірми ВВ: DOL2 - 300: (300 + 400) = 0,43.
Тобто значення цього індикатора в два рази вище в компанії ВВ порівняно з компанією АА. Це означає, що в компанії ВВ вище технічна оснащеність і відповідно, нижче витрати ручної праці; це проявляється, зокрема, у відносно менших змінних витратах. Така політика виправдана, оскільки операційна рентабельність продажів (відношення операційного прибутку до виручки від реалізації) в компанії ВВ вище. Разом з тим компанія ВВ більш ризикові в порівнянні з компанією АА, так як показник рентабельності варіює більшою мірою (див. останній рядок таблиці); іншими словами, можна значно виграти (наприклад, у разі економічного підйому і зростання обсягів реалізації продукції), але можна і значно програти (наприклад, у разі економічного спаду, що супроводжується зниженням обсягів виробництва і реалізації). В цьому і проявляється ефект операційного левериджу як характеристики рівня виробничого ризику фірми, його позитивний, і негативний потенціали.
На закінчення відзначимо, що рівень виробничого левериджу - інерційний показник, його різкі зміни практично вкрай рідкісні, оскільки пов'язані з радикальними змінами в структурі матеріально-технічної бази підприємства. Зробивши вкладення у необоротні активи, підприємство виявляється заручником обраної стратегії розвитку в тому сенсі, що постійні витрати в розмірі амортизаційних відрахувань повинні враховуватися при обчисленні фінансових результатів незважаючи на те, користується чи ні успіхом вироблена ним продукція. Якщо маржинальний прибуток невисока, підприємство має спробувати знайти можливості її збільшення, а не йти на скорочення умовно-постійних витрат (наприклад, шляхом продажу частини необоротних активів). Безумовно, в житті можливі варіанти, у тому числі пов'язані із зміною складу і структури основних засобів, однак якщо керівництво впевнене в обраної стратегії, то до дій, що зачіпають матеріально-технічну базу підприємства, вдаються лише в крайньому випадку.