3.3. Перегрупування країн світу і зміна співвідношення сил
До 1913 р. ситуація радикально змінилася: Китай та Індія випускали відповідно 3,6 і 1,4% цієї продукції, тоді як Захід - 81,6%. Частка Росії та країн Центральної та Східної Європи також збільшилася за цей час, хоча і не настільки значно (в 1,5 рази), досягнувши 8,2%. Частка Японії продовжувала коливатися в межах 2,46-3,8%. Що стосується інших країн, тобто розвиваються (без Китаю та Індії), то їх частка різко впала - з 15,7 до 2,5%.
За наступні сорок років картина знову змінилася, і в 1953 р. вона виглядала так: частка Заходу скоротилася до 74,6%, насамперед за рахунок того, що у світовому виробництві різко збільшилася частка СРСР і його центрально-і східноєвропейських союзників. «Радянське економічне диво» зробило СРСР другий у світі державою за економічною потужністю. Частка всіх інших країн порівняно з 1913 р. мало змінилася.
Ще більш радикальні зміни принесли последующіеде-сятілетія, якщо судити про них на основі ВВП за паритетом купівельної спроможності (табл. 3.3)
У поточних цінах ВВП світу в 1998 р. оцінювався приблизно і 40 трлн дол за паритетом купівельної спроможності і в 30 трлн дол, - за офіційними обмінними курсами.
Позиції розвинених країн
Ці країни виявилися потіснені і в другій половині XX в. Протягом більшої частини післявоєнного часу група розрізняються країн мала вищі темпи приросту ВВП у порівнянні з розвиненими країнами. Такі ж темпи демонструвала в цілому і група країн з перехідною економікою (раніше - соціалістичних); навіть величезний спад виробництва в більшості з них в 90-і рр.. був перекритий рекордними темпами приросту ВВП в Китаї та В'єтнамі. В результаті вага цих двох груп країн у світовій економіці зріс, а розвинених країн - впав до 52,7% (за даними МВФ на 1998 р. - до 55%),
Група країн, що розвиваються
Ця група країн досить помітно збільшила свою вагу у світовій економіці - с21, 7до 31,4% (поданням МВФ - до 28%). Дуже високі темпи економічного зростання демонстрували насамперед нові індустріальні країни:. Можливо, що в майбутньому в цю групу твердо увійдуть і такі величезні країни, як Бразилія та Індія, на які вже зараз припадає відповідно 3 і 4% світового ВВП. У майбутньому збільшення економічної динаміки цих гігантів може істотно змінити співвідношення сил у світовій економіці. Але одночасно ось уже третє десятиліття погіршується становище в світі найменш розвинених країн, особливо країн Тропічної Африки. Що стосується іншої підгрупи третього світу - країн-енергоекспортеров, то хоча вони й збільшили свою частку в світовому ВВП, але перспективи їх подальшого розвитку сильно залежать від того, як складатимуться світові ціни на енергоносії.
Країни з перехідною економікою
Драматично в 80-90-і рр.. йшли зміни в групі країн з перехідною економікою. Катастрофічне скорочення ВВП в країнах - членах СНД відкинуло цю підгрупу країн настільки сильно назад, що навіть оптимістичний прогноз (високі темпи зростання в самому найближчому майбутньому) передрікає їм відновлення колишніх позицій лише приблизно до 2010 р.
Але найбільші зміни, особливо в останні двадцять років, зазнала економічна міць головною країни з перехідною економікою - Китаю. За цей час його частка у світовому ВВП зросла приблизно в 3 рази, перевищивши 10% (за даними МВФ - 12%). Китай перетворився на другу за економічною потужністю дер-жаву світу, обігнавши в самому кінці 80-х рр.. СРСР, а в середині 90-х рр.. - І Японію. Не виключено, що до 2010 г, Китай вийде на перше місце в світі за обсягом ВВП.
Перспективи зміни співвідношення сил у світовій економіці
У майбутньому економічним центром світу може стати Східна та Південно-Східна Азія (Китай, Японія, Південна Корея, нові розвинені і ноіие індустріальні країни), на які вже зараз припадає 30% світового ВВП, тобто більше, ніж його виробляють в Європі чи Північній Америці, причому роль економічного лідера тут переходить від Японії до Китаю. Позиції цього регіону посилюються також через те, що він стає центром тяжіння сусідніх регіонів з потенційно високими темпами зростання - Південної Азії, Північної Америки, Латинської Америки, Австралії та Океанії і, можливо, Росії. Цей величезний макрорегіон світу називають Азіатсько-Тихоокеанським. Ймовірно, що в перші десятилітті XXI в. події, які будуть про-виходити тут (а не в Європі і Північній Америці, як в XIX ст.), визначать хід економічного розвитку світу.