4.4. Політика доходів в умовах інфляції
Для визначення впливу інфляції на реальні доходи використовуються індекс роздрібних цін на товари і послуги і індекс споживчих цін. У західній статистиці застосовуються два види індексів роздрібних цін. Індекси першого виду розраховуються для встановлення середнього зміни роздрібних цін тільки на ті товари та послуги, які купуються певними верствами населення, найчастіше робітниками і службовцями. Індекси обчислюються на основі реєстрації роздрібних цін для стандартного набору товарів і послуг, ваги визначаються за структурою споживчих витрат сімей робітників і службовців, встановленої попередніми обстеженнями бюджетів цих сімей. Індекси зазначеного виду відносяться до індексів «вартості життя».
Індекси другого виду розраховуються для встановлення середнього зміни цін на всі товари, що реалізуються в роздрібній торгівлі. Це, власне, індекси роздрібних цін. Вони обчислюються також на основі реєстрації роздрібних цін для певного набору товарів, але в їх набір, на відміну від наборів індексів першого ряду, не включаються ціни послуг, реалізованих поза роздрібної торгівлі; ваги визначаються за часткою окремих товарів у загальному обороті роздрібної торгівлі.
При розрахунку індексів цін треба вибрати також той період, за який мають братися дані, які використовуються для побудови ваг (тобто ви-брати вагову базу). Залежно від вибору базисних або поточних ваг виникли дві формули: Ласпейреса (1871 р.) і Пааше (1874 р.):
Обидві формули виписані і в агрегатній формі (ліворуч), і в середньозваженої (праворуч). Агрегатна форма показує, що сенс обох формул
полягає в тому, щоб встановити зміну цін при припущенні, що кількості товарів незмінні, тільки у формулі Ласпейреса беруться кількості базисного періоду, а у формулі Пааше - поточного. Середньозважена форма має той же економічний сенс, але її переваги полягають у тому, що вона дозволяє легше виробляти сам розрахунок індексу. На відміну від агрегатної формули з базисними вагами, де треба окремо визначати кількість продажів кожного товару-представника ^ 0), в середньозваженої формі з базисними вагами досить мати дані про вартість продажів в базисний період (р0Я0). Такі дані, особливо в сучасних умовах, доступніше.
Для будь-якого поточного періоду формула Пааше, що показує зміну цін у розрахунку на структуру товарів даного періоду, переважно. Однак частіше використовується формула Ласпейреса в її середньозваженої формі у зв'язку з тим, що для побудови ваг в індексах цін є, як правило, тільки дані базисного періоду.
У російській статистиці використовується індекс роздрібних цін на товари і послуги і індекс споживчих цін, які розраховуються по-різному. Для розрахунку обох індексів використовуються одні й ті ж індивідуальні індекси цін на окремі товари. Але при побудові зведених індексів використовуються різні системи ваг: розрахунок зведеного індексу споживчих цін здійснюється на основі незмінною структури споживчих витрат базисного року («споживчого кошика»), при обчисленні же зведеного індексу роздрібних цін використовуються змінні ваги, тобто звітна структура роздрібного товарообігу .
Різниця, яка виникає через методів розрахунку, була помітна в умовах державного регулювання цін, але в 1991-1992 рр.. під впливом зростання роздрібних цін і номінальних доходів населення Росії структура роздрібного товарообігу істотно змінилася (помітно зросла частка продовольчих товарів, а окремі групи товарів збільшили або зменшили свою частку майже вдвічі).
Перебудова структури покупок відбилася в індексі роздрібних цін, нарахований за структурою товарообігу звітного періоду. Тому індекс роздрібних цін застосовується, наприклад, для обчислення динаміки фізичного обсягу роздрібного товарообігу. Для розрахунку ж рухи реальних доходів використовується індекс споживчих цін, ха-теризується динаміку витрат населення на незмінний набір споживчий товарів. Для побудови індексу споживчих цін необхідна статистика сімейних бюджетів, за допомогою якої можна простежити зміну вартості життя не тільки по населенню в цілому, але і по окремих соціально-економічним групам.
Особливе значення має проблема захисту грошових доходів (заробітної плати, пенсій, допомог) від інфляції. З цією метою застосовується індексація, тобто збільшення номінальних доходів залежно від зростання цін.
Всебічна система індексації склалася в 60-70-х рр.. в біль-шості країн Західної Європи. Зазвичай індексація здійснюється як на загальнодержавному рівні (на основі відповідного законодавства), так і на рівні окремих підприємств через колективний договір. Система індексації передбачає диференційований підхід залежно від величини доходів: від повної компенсації найнижчих до близької до нуля компенсації найвищих.
У більшості промислово розвинених країн індексація поширюється на меншу частину працездатного населення (наприклад, в США - на трохи більше 10% найманих працівників, тоді як інші воліли домагатися тих чи інших надбавок до заробітної плати при перегляді колективних договорів). Водночас індексація широко використовується для підтримки рівня життя пенсіонерів та інших осіб з фіксованими доходами.
Для підрахунку індексу споживчих цін зважаючи великих коливань цін на різні товари і послуги, особливо в періоди високої інфляції, дуже важливий представницький набір товарів і послуг. Найбільш часто суперечки між урядовими органами та профспілками йдуть з приводу включення в індекс витрат на квартплату, продовольство, одяг, взуття, транспорт і відпочинок. При цьому вважається, що індекс споживчих цін зазвичай применшує зростання вартості життя або ж встановлює занижені частки витрат на ті чи інші статті споживчого бюджету.
Умови індексації доходів різняться в окремих країнах. Так, у Бельгії та Люксембурзі індексація проводиться при зростанні цін більш ніж на 2%. У Греції рівень доходів, що підлягають індексації, переглядається кожні 4 місяці. У Франції індексація мінімальної міжпрофесійної гарантованої ставки проводиться раз на рік, якщо індекс цін перевищив 2%, але уряд має право в разі необхідності підвищити цю ставку в будь-який час.
У Росії індексація грошових доходів встановлена законом від 24 жовтня 1991 р. і поширюється на заробітну плату працівників бюджетної сфери, а також на пенсії, стипендії та допомоги. Для всіх інших категорій зайнятих держава регулює тільки розмір мінімальної заробітної плати. Індексація повинна проводитися при зростанні роздрібних цін понад 6%. При цьому доходи в розмірі півтора міні-мінімальних ставок заробітної плати компенсуються повністю, а інша частина - в половинному розмірі. Однак, зважаючи на високу інфляції, закон не був введений в дію і був замінений періодичним (зазвичай раз на квартал) переглядом рівня оплати праці, пенсій, соціальних допомог і т. д.
Індексація доходів з економічної точки зору має і сущест-ються недоліки. Так, сприяючи зменшенню розривів у доходах низько-і високооплачуваних, вона може негативно позначитися на прагненні працівників до більш напруженої праці. Крім того, індексація не сприяє проведенню антиінфляційних заходів.
У силу цих причин багато держав Західної Європи в 80-х рр.. приступили до демонтування системи індексації. У цій системі стали вводитися тимчасові паузи (причому без наступної компенсації), встановлюватися верхні і нижні порогові рівні зростання цін, за якими індексація не застосовується.
Підтримка найбідніших верств населення
Важливим напрямком в соціальній політиці при вирішенні питань захисту особистих доходів є підтримка найбідніших верств населення. Вирішальне значення в соціальному захисті цих верств має розвинена система громадської допомоги, що фінансується з державного бюджету. Така система існує в усіх країнах з ринковою економікою і служить важливим соціальним амортизатором, пом'якшувальною багато негативні наслідки її розвитку.
Для визначення прожиткового мінімуму використовується зазвичай метод споживчого кошика.
У Росії застосовується кілька варіантів розрахунку цього показника, відмінності між якими полягають головним чином в обсязі споживчого кошика. Так, у варіанті Міністерства праці на частку продовольства (50-60 видів продуктів харчування) припадає 68%, непродовольчих товарів - 19%, послуг - 7%, податків та інших обов'язкових платежів понад 5% витрат. При такому рівні в структурі споживання продовольства середньодобова калорійність передбачається в розмірі 2240 ккал.
З 1 листопада 1993 діє мінімальний споживчий кошик Держкомстату РФ, що включає 25 видів продуктів харчування (хлебопро-дукти, деякі молочні та м'ясні продукти, цукор, картопля, капуста, цибуля, яблука). Діяла до цього «кошик» включала 19 видів продуктів харчування (додані рис, м'ясо птиці, риба, маргарин, сир, моркву і пшеничне борошно, але виключено сигарети).
Залежно від відповідності доходів прожитковому мінімуму, що потребує частина населення має право на отримання соціальної допомоги. При цьому в країнах з ринковою економікою практикується суворо виборчий підхід до визначення осіб, які справді потребують в ній. В основі цього підходу лежать різні процедури перевірки, серед критеріїв яких - рівень доходу, розміри особистого майна, стан здоров'я, сімейний стан і т. д.
У країнах з ринковою економікою застосовуються досить різноманітні форми соціальної допомоги , в тому числі різного роду грошові допомоги, негрошові форми допомоги (наприклад, продовольчі талони), будинку для престарілих та ін Важливою особливістю таких систем допомоги є те, що вони функціонують на змішаній основі. Державні органи беруть участь у них головним чином через фінансування, а практична діяльність здійснюється як місцевими органами влади, так і благодійними організаціями, церквою.