5.1 ПОНЯТТЯ КОН'ЮНКТУРИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ
Фінансовий ринок являє собою надзвичайно складну систему, в якій гроші та інші фінансові активи та зобов'язання підприємств та інших його учасників звертаються самостійно, незалежно від характеру звернення реальних товарів. Цей ринок оперує мно-1. гообразни фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має у своєму розпорядженні досить розгалуженою і різноманітною фінансовою інфраструктурою.
Поняття "фінансовий ринок" є певною мерс збірним, узагальненим У реальній практиці воно характеризує велику систему окремих видів фінансових ринків з різноманітними сегментами кожного з цих видів. Сучасна систематизація фінансових ринків виділяє різні їх види у відповідності з наступними основними ознаками (рис. 5.1).
Малюнок 5.1. Систематизація фінансових ринків по основ
вим ознаками.
1 По інституційного ознакою, що характеризує об'єкт купівлі-продажу з економічних позицій, виділяють такі основні види фінансових ринків:
Кредитний ринок (або ринок позичкового капіталу). Він характеризує ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси та окремі обслуговуючі їх фінансові інструменти, обіг яких здійснюється на умовах повернення і сплати відсотка Угоди, що здійснюються на цьому ринку, поділяються на обслуговуючі відчужувані (або переуступати) фінансові запозичення (комерційні або банківські переказні векселі, акредитиви, чеки тощо) і невідчужувані види цих запозичень (пряме надання фінансових кредитів окремими банками та іншими фінансовими інститутами конкретним суб'єктам господарювання та населенню; комерційний кредит, оформлений простим векселем тощо). Згідно з практикою ряду країн з розвиненою ринковою економікою невідчужувані види запозичень не входять до складу об'єктів кредитного ринку у зв'язку з тим, що на цьому ринку не забезпечується вільне їх звернення, а відпо-відно і об'єктивні умови формування цін на них.
Ринок цінних паперів (або фондовий ринок). Він характеризує ринок на якому об'єктом купівлі-продажу є всі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами і державою. У країнах з розвиненою ринковою економікою ринок цінних паперів є найбільш обширним видом фінансового ринку за обсягом здійснюваних операцій і різноманіттю обертаються на ньому фінансових інструментів. Функціонування ринку цін-них паперів дозволяє впорядкувати і підвищити ефективність багатьох економічних процесів, і в першу чергу, - процесу інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів. Механізм функціонування цього ринку дозволяє проводити на ньому фінансові операції найбільш швидким способом і за більш справедливими цінами, ніж на інших видах фінансових ринків. Цей ринок найбільшою мірою піддається фінансового інжинірингу - процесу цілеспрямованої розробки нових фінансових інструментів і нових схем здійснення фінансових операцій.
Валютний ринок. Він характеризує ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують операції з нею. Він дозволяє задовольнити потреби господарюючих суб'єктів в іноземній валюті для здійснення зовнішньоекономічних операцій, забезпечити мінімізацію пов'язаних з цими операціями фінансових ризиків, встановити реальний валютний курс (ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошовій одиниці іншої країни на певну дату) за окремими видами іноземної валюти.
Страховий ринок. Він характеризує ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різних пропонованих страхових продуктів. Потреба в послугах цього ринку істотно зростає в міру розвитку ринкових відносин. Суб'єкти цього ринку, що здійснюють пропозицію страхового захисту, сприяють акумуляції та ефективному перерозподілу капіталу, широко використовуючи накопичуються середовищ-ства в інвестиційних цілях. У сучасних економічних умовах цей ринок розвивається високими темпами.
Ринок золота (та інших дорогоцінних металів - срібла, платини). Він характеризує ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають перераховані вище види цінних металів, в першу чергу, золота. На цьому ринку здійснюються операції страхування фінансових активів, забезпечення резервування цих активів для придбання необхідної валюти в процесі міжнародних розрахунків, здійснення фінансових спекулятивних угод. Цей же ринок задовольняє також потреби в промислово-побутовому споживанні цих металів, у приватній їх тезаврації. Така багатофункціональність ринку золота пов'язана з тим, що воно є не тільки загальновизнаним фінансовим активом і найбільш безпечним засобом резервування вільних фінансових ресурсів, але і цінним сировинним товаром для ряду виробничих підприємств. У нашій країні ринок золота є найменш розвиненим видом фінансового ринку через відсутність навіть мінімально необхідного нормативно-правового його регулювання.
Систематизація фінансових ринків з інституційного ознакою, що характеризує об'єкт ринкових відносин з економічних позицій, не завжди збігається з конкретними фінансовими інструментами, обслуговуючими відповідні види цих ринків. Так окремі операції кредитного, валютного, страхового ринків, а також ринку золота (та інших дорогоцінних металів) можуть обслуговуватися фінансовими інструментами, емітованими в системі ринку цінних паперів. Наприклад, ряд боргових цінних паперів (облігації, векселі тощо), звертаючись на фондовому ринку, одночасно обслуговують операції кредитного ринку; більшість похідних цінних паперів (ф'ючерсні контракти, опціони тощо), також звертаючись на фондовому ринку, можуть обслуговувати операції хеджування (страхування цінового ризику) або спекулятивні угоди на всіх інших видах фінансового ринку.
II. По періоду обігу фінансових інструментів (або з тимчасового ознакою) виділяють наступні види фінансових ринків:
До Ринок грошей. Він характеризує ринок, на якому продаються-купуються ринкові фінансові інструменти і фінансові послуги всіх раніше розглянутих видів фінансових ринків з терміном обігу до одного року. Функціонування цього короткострокового сектора фінан-сових ринків дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як поповнення нестачі грошових активів для забезпечення поточної платоспроможності, так і ефективного використання їх тимчасово вільного залишку. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найбільш ліквідними; їм властивий найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на них є відносно простою. Ці властивості забезпечують підприємству більш простий і ефективний процес формування і управління портфелем короткострокових фінансових інструментів. 2. Ринок капіталу. Він характеризує ринок, на якому продаються-купуються ринкові фінансові інструменти і фінансові послуги з терміном обігу більше одного року. Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування ін-вестиционного ресурсів для реалізації реальних інвес-тіціонних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансових вкладень). Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; їм властивий наи-більший рівень фінансового ризику і відповідно бо-леї високий рівень прибутковості.
Слід звернути увагу, що це традиційний поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталу в сучасних умовах функціонування цих ринків носить дещо умовний характер. Ця умовність визначається тим, що сучасні ринкові фінансові технології та умови емітування багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки.
Характеризуючи окремі види фінансових ринків по обидва вище розглянутими ознаками, слід зазначити, що ці види ринків тісно взаємопов'язані і функціонують в одному ринковому просторі. Так, всі види ринків, обслуговуючих звернення різних за спрямованістю фінансових інструментів, є одночасно склад-ної частиною як ринку грошей, так і ринку капіталу (рис. 5.2).
Малюнок 5.2, Система взаємозв'язку основних інституційних
і тимчасових видів фінансових ринків.
виділяють наступні види фінансових ринків:
Організований (біржовий) ринок. Цей ринок представлений системою фондових і валютних бірж (операції з окремими фінансовими інструментами-ф'ючерсними контрактами, опціонними контрактами і т.п. - здійснюва-ляють також на товарних біржах). На організованому фінансовому ринку забезпечується висока концентрація попиту та пропозиції в єдиному місці; встановлюється найбільш об'єктивна система цін на окремі фінансові інструменти та послуги; проводиться перевірка фінансової спроможності емітентів основних видів цінних паперів, що допускаються до торгів; процедура торгів носить відкритий характер; гарантується виконання укладених угод . Однак біржовий ринок має і окремі слабкі сторони - коло реалізованих на ньому фінансових інструментів різних емітентів носить обмежений характер; цей ринок більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість; виконання всіх нормативно-правових актів з його функціонуванню збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу ; круп-номасштабні угоди, скоєних окремими тор-говцамі на біржі, практично неможливо зберегти у таємниці.
За регіональною ознакою виділяють наступні види фінансових ринків:
Місцевий фінансовий ринок. Він представлений в основному операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами-місцевими господарюючими суб'єктами та населенням.
Регіональний фінансовий ринок. Він характеризує фінансовий ринок, який функціонує в масштабах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж.
Національний фінансовий ринок. Він включає всю систему фінансових ринків країни, всіх їх видів і орга-ганізаційні форм.
Світовий фінансовий ринок. Цей ринок є складовою частиною світової фінансової системи, в який інтегровані національні фінансові ринки країн з відкритою економікою.
Збільшення обсягу операцій на світовому фінансовому ринку характеризує процес його глобалізації, забезпечувати розширення доступу продавців і покупців фінансових інструментів до операцій на ринках інших країн.
По терміновості реалізації угод, укладених на фінансовому ринку, виділяють наступні види ринків:
Ринок з негайною реалізацією умов угод (ри-нок "єнот" або "кеш"). Він характеризує ринок фінансових інструментів, укладені угоди на якому здійснюва-ляють в строго обумовлений короткий період часу.
Ринок з реалізацією умов угод у майбутньому періоді (ринок "угод терміном ф'ючерсний, опціонний і т.п.). Предметом обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні та товарні деривативи (похідні цінні папери).
Поділ і організаційне оформлення цих видів фінансових ринків у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося порівняно недавно. У нашій країні в силу невеликого обсягу операцій з деривативу-ми ці ринки поки ще організаційно не розмежовані.
VI. За умовами обігу фінансових інструментів
(в даному випадку мова йде виключно про фондові інструментах) розрізняють такі види ринків:
Первинний ринок. Він характеризує ринок цінних паперів, на якому здійснюється первинне розміщення їх емісії. Це розміщення зазвичай організовує андеррайтер (інвестиційний дилер), який самостійно або з групою інших андерайтерів купує весь (або основний) обсяг емітованих акцій, облігацій і т. п. з цілі подальшого їх продажу інвесторам більш дрібними партіями.
Вторинний або другий ринок. Він характеризує ринок, де постійно обертаються цінні папери, раніше продані на первинному ринку. Вторинний фондовий ри-нок охоплює переважну частину біржового та позабіржового обороту цінних паперів. Без розвиненого вто-ричного фондового ринку, що забезпечує постійну ліквідність і розподіл фінансових ризиків, не може ефективно існувати первинний ринок цінних паперів. Однією з основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни (курсової вартості) окремих цінних паперів , що відбиває всю наявну інформацію про фінансовий стан їх емітентів і умови емісії.
Третій ринок. Цей вид фондового ринку виділявся в самостійний на рубежі 60-х-70-х років двадцятого століття в США. Він характеризує позабіржовий ринок, де об'єктом звернення виступають великі пакети цінних паперів, що котируються одночасно на центральних фондових біржах. Цілі функціонування цього виду фондового ринку є зниження питомих трансакційних витрат по операціях, за рахунок реалізації в якості єдиного лота великого пакета цінних паперів.
Четвертий ринок. Особливістю цього ринку, що виник на рубежі 80-X-90-X років двадцятого століття в США, є здійснення прямих угод між великими інституційними інвесторами і продавцями цінних паперів без участі фірм-посередників. Такі угоди проводяться незалежними електронними торговими системами за спеціально розробленими комп'ютерним програмам (найбільш відомими є системи INSTINET і POSIT). Цей вид ринку (як і попередній) сформувався з метою зниження трансакційних витрат (витрат на здійснення угод).
Систематизація фінансових ринків, розглянута вище, може бути істотно поглиблена за рахунок відповідної сегментації кожного з видів цих ринків. Сегментація фінансового ринку являє собою процес це-цілеспрямовано поділу його видів на індивідуальні сегменти, що розрізняються характером обертаються на ньому фінансових інструментів.
Так, в рамках кредитного ринку виділяються зазвичай такі його сегменти, як ринок міжбанківського кредиту, ринок банківського комерційного кредиту, ринок кредиту небанківських фінансового кредитних організацій (кожен з цих сегментів може бути розділений на ще більш вузькі мікросегменти - ринок коротко-і довгострокового кредиту, ринок іпотечного кредиту і т.п.).
У рамках фондового ринку виділяються такі основні його сегменти, як ринок акцій, ринок облігацій, ринок похідних цінних паперів (кожен з цих сегментів може бути розділений на ще більш вузькі мікро-сегменти, наприклад, ринок державних облігацій, ринок муніципальних облігацій, ринок акцій венчурних підприємств, ринок опціонів та інші).
У рамках валютного ринку виділяються зазвичай такі його сегменти, як ринок доларів США, ринок ЄВРО, ринок японської ієни.
У рамках страхового ринку виділяють такі основні його сегменти як ринок страхування майна (активів) і ринок страхування відповідальності (в рамках кожного з них можуть бути виділені сегменти ринку обов'язкового страхування та ринку добровільного страхування, а також окремі мікросегменти за видами страхування продуктів).
У рамках ринку золота та інших дорогоцінних металів прийнято виділяти такі основні сегменти - ринок золота, ринок срібла, ринок платини.
Сегментація різних видів фінансового ринку в найбільш узагальненій формі представлена на рис. 5.3.
Малюнок 5.3. Система основних сегментів різних видів фінансового ринку.
Співвідношення обсягу попиту та пропозиції, а також рівня цін на фінансові інструменти постійно змінюються на фінансовому ринку в цілому, окремих його видах і сегментах, породжуючи різні види систематичного фінансового ризику. Це загальний стан динаміки окремих елементів фінансового ринку (або ринкових факторів ризику) являє собою надзвичайно складне
економічне явище, оскільки воно формується під впливом безлічі різнорідних і різноспрямованих внутрішньоринковий і макроекономічних факторів.
Водночас кожному фінансовому ризик-менеджеру, який виступає на фінансовому ринку в ролі як покупця, так і продавця окремих фінансових інструментів, важливо знати, на який ступінь активності і колеблемости (волатильності) фінансового ринку в цілому, окремих його видів і сегментів йому слід орієнтуватися при розробці фінансової стратегії і фінансової політики, виборі джерел залучення фінансових ресурсів, формуванні портфеля фінансових інвестицій і т.п. Якщо майбутній характер фінансового ринку в рамках тих сегментів, в яких підприємство намічає здійснювати свою фінансову діяльність, визначений неправильно, неминучі прорахунки у виборі напрямів фінансових операцій та конкретних фінансових інструментів, зниження ефективності фінансової діяльно-сти, а в окремих випадках - відчутна втрата капіталу, що призводить до банкрутства.
Ступінь активності і мінливості фінансового ринку в розрізі окремих його видів і сегментів, співвідношення окремих його елементів - обсягу попиту та пропозиції, рівня цін на окремі фінансові інструменти - визначаються шляхом вивчення його кон'юнктури.
Кон'юнктура фінансового ринку являє собою форму прояву системи факторів (умов), що характеризують стан попиту, пропозиції, цін і конкуренції на ринку в цілому, окремих його видах і сегментах.
Динаміка кон'юнктури фінансового ринку характеризується постійною колеблемостью окремих його елементів. Ці коливання носять різний характер, приймають різні форми і класифікуються за такими основними ознаками (рис. 5.4).
Малюнок 5.4. Класифікація форм коливань кон'юнктури
фінансового ринку за основними ознаками.
1. За масштабом коливань кон'юнктури виділяються такі основні види цих коливань:
а) Коливання кон'юнктури фінансового ринку в цілому. Такі коливання носять найбільш масштабний характер, який визначається дією макроекономічних факторів і істотною зміною форм державного регу-лювання цього ринку. Вони відбуваються одночасно і однонаправленно на всіх видах фінансового ринку.
б) Коливання кон'юнктури окремих видів фінансового ринку. Такі коливання відбуваються під впливом окремих макроекономічних факторів або зміни форм державного регулювання конкретних видів фінансових ринків. У рамках окремих періодів колеба-ня кон'юнктури різних фінансових ринків можуть носити різноспрямований характер.
г) Коливання кон'юнктури по окремих фінансових інструментів. Такі коливання визначаються переважно дією мікроекономічних чинників і насамперед - зміною фінансового стану продавців цих інструментів (окремих банків та інших кредитно-фінансових установ; підприємств-емітентів цінних паперів; окремих страхових компаній тощо).
2. За стадіями кон'юнктурного циклу ці коливання охоплюють всі рівні фінансового ринку і носять тривалий характер. Для фінансового ринку в цілому та окремих його рівнів характерні наступні чотири стадії кон'юнктурного циклу (рис. 5.5).
Малюнок 5.5. Стадії зміни кон'юнктури фінансового
ринку.
а) Підйом кон'юнктури пов'язаний з підвищенням активності ринкових процесів в зв'язку з пожвавленням економіки в справою. Прояв підйому кон'юнктури характеризується зростанням обсягу попиту на опдельние фінансові інструменти, підвищенням рівня цін (ставки відсотка) на них, зростанням конкуренції серед операторів фінансового ринку, фінансових посередників і т.п. Фондовий ринок в період підйому кон'юнктури характеризується як "бичачий".
б) Кон'юнктурний бум характеризує різке зростання попиту на основні фінансові інструменти, особливо об'єкти інвестування, яке пропозиція (незважаючи на його зростання) повністю задовольнити не може. У цей період ростуть ціни (ставки відсотка) на об'єкти інвестування, підвищуються доходи інвесторів, фінансових посередників та операторів фінансового ринку. "Бичачий ринок" у цей період досягає свого піку.
в) Ослаблення кон'юнктури фінансового ринку пов'язано зі зниженням інвестиційної активності у зв'язку з початком спаду в економіці в цілому, відносно високим пропозицією різних фінансових інструментів при зниженні попиту на них. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і початок зниження цін на більшість фінансових інструментів. Фондовий ринок у цей період починає формуватися як "ведмежий".
г) Кон'юнктурний спад на фінансовому ринку є найбільш несприятливим його періодом з позицій інвестиційної активності, обсягу продажу фінансових інструментів та рівня їх прибутковості (крім боргових цінних паперів і депозитних вкладів). На цій стадії кон'юнктури фінансового ринку істотно знижуються ціни на об'єкти інвестування, "ведмежий ринок" досягає свого піку.
3. За тривалістю коливань кон'юнктури виділяють наступні види цих коливань:
а) надстрокової коливання кон'юнктури. Тривалість таких коливань складає період від кількох годин (тобто в рамках одних біржових торгів) до декількох днів. Вони викликаються дією випадкових факторів, як правило, надходженням невірної інформації на ринок і зазвичай непередбачувані.
б) Короткострокові коливання кон'юнктури. Продовж-ність таких коливань складає період від кількох днів до кількох тижнів. Вони викликаються активної спекулятивною грою окремих учасників ринку (грою на підвищення або грою на пониження курсової вартості окремих фінансових інструментів); реакцією на істотні зміни кон'юнктури зарубіжних фінансових ринків, наслідки яких для національ-ного ринку важко передбачити; дією інших випадок-них факторів.
в) Середньострокові коливання кон'юнктури. Тривалість таких коливань складає період від декількох тижнів до декількох місяців. Вони носять характер "ринкових хвиль" і викликаються дією сезонних чи інших факторів, які можуть бути виявлені в процесі трендового аналізу рівня цін на окремі фінансові інструменти.
г) Довгострокові коливання кон'юнктури. Тривалість таких коливань складає період від кількох місяців до кількох років. Такі коливання викликаються зазвичай зміною фаз розвитку економіки країни в цілому; зміною стадій кон'юнктурного циклу; зміною стадій життєвого циклу окремих фінансових інструментів; кардинальною зміною форм державного регулювання фінансового ринку у зв'язку з коригуванням фінансової політики держави та іншими аналогічними істотними факторами довгострокового характеру.
Характер всіх форм коливань кон'юнктури відображають різні індикатори фінансового ринку. Індикатори фінансового ринку представляють собою агреговані індекси динаміки поточних ринкових цін, що відображають стан кон'юнктури в розрізі окремих його видів і сегментів. Найбільш широко система таких індикаторів представлена на фондовому ринку країн з розвиненою ринковою економікою - США (індекси Доу-Джонса, Стендард енд Пурз, НАСДАК, АМЕКС, Мудіз та інші), Велико-британії (ФТ-30, ФТ-100), Німеччини (ДАКС), Франції (САС-40), Японії (Ніккей-225, ТОПІКС) та інших. З усього різноманіття індексів фондового ринку, ис-пользуемих у світовій практиці, найбільш популярним є індекс Доу-Джонса (промисловий). Він характе-теризует усереднений показник динаміки поточних курсів акцій 30 провідних промислових компаній США. Цей показник є основним індикатором кон'юнктури фондового ринку США, на який орієнтуються інве-сторі багатьох країн.
У нашій країні також запропоновані до використання ряд індексів фондового ринку, розроблених окремими комерційними виданнями та консультативними агентствами провідних фінансових інститутів. Однак низька показність цих індексів, слабка ліквідність фондових інструментів і ряд інших чинників ускладнюють ефективне їх використання в інвестиційній практиці фінансового менеджменту.
У зв'язку з циклічним розвитком і постійною з мінливості фінансового ринку в розрізі окремих його видів і сегментів ризик-менеджерам необхідно система-тично вивчати стан його кон'юнктури для форми-вання ефективної фінансової стратегії, коригування фінансової політики по окремих аспектах, прийняття економічно обгрунтованих рішень. Це вивчення охоплює наступні три етапи:
Поточне спостереження за станом фінансового ринку, в першу чергу, в тих сегментах, в яких підприємство здійснює свою фінансову діяльність. Таке спостереження вимагає формування цілеспрямованої системи показників, що характеризують окремі його елементи (попит, пропозиція, ціни, конкуренцію), а також організації постійного їх моніторингу. Результати поточного спостереження за кон'юнктурою фінансового ринку фік-сіруются в табличній або графічній формах.
Аналіз поточної кон'юнктури фінансового ринку і виявлення сучасних тенденцій її розвитку. Цей аналіз полягає у виявленні особливостей конкретних сегментів фінансового ринку і тих змін, які відбуваються на ринку в момент спостереження порівняно з предше-ствующим періодом. Аналіз кон'юнктури фінансового ринку проводиться в два етапи. На першому етапі аналізу проводиться розрахунок системи аналітичних показників, що характеризують поточну кон'юнктуру фінансового ринку (на основі інформативних показників поточного спостереження). На другому етапі виявляються передумови до зміни поточної стадії кон'юнктури фінансового ринку.
3. Прогнозування кон'юнктури фінансового ринку для вибору основних напрямків стратегії фінансової діяльності та формування інвестиційного портфеля. Такий прогноз здійснюється за наступними трьома етапами:
а) вибір періоду прогнозування. Розрізняють короткостроковий (до одного місяця), середньостроковий (на кілька майбутніх місяців) і довгостроковий (до двох років) прогноз кон'юнктури фінансового ринку. Короткостроковий прогноз служить для вироблення поточних фінансових рішень в області формування капіталу, портфеля короткострокових фінансових вкладень тощо; він розробляється з урахуванням впливу короткострокових факторів, виявлених в процесі аналізу короткострокових коливань кон'юнктури на о-шельних сегментах фінансового ринку. Середньостроковий прогноз служить для коригування фінансової політики по окремих аспектах фінансової діяльності; форми-вання портфеля довгострокових фінансових вкладень і некапіталомістких об'єктів реального інвестування. Довгостроковий прогноз пов'язаний насамперед з виробленням фінансової стратегії та формування інвестиційних рішень про реалізацію великих (капіталомістких) реальних інвестиційних проектів;
б) визначення глибини прогнозних розрахунків. Ця глибина визначається цілями фінансової діяльності і пов'язана з відповідною поглибленої сегментацією фінансового ринку (ринку цінних паперів; ринку депозитних інструментів; кредитного ринку тощо);
в) вибір методів прогнозування та здійснення прогнозних розрахунків. Прогнозування кон'юнктури фінансового ринку здійснюється в сучасних умовах двома основними групами методів - "технічним" (як його аналог використовуються терміни "прикладної" або "трендовий") і "фундаментальним" (як його аналог використовується термін "факторний"). Метод технічного аналізу заснований на поширенні виявленої в процесі попереднього дослідження кон'юнктурної тенденції зміни рівня цін на майбутній період (з урахуванням майбутнього зміни стадії кон'юнктури фінансового ринку); цей метод є недостатньо точним і може бути використаний лише для короткострокового та середньострокового прогнозування. Метод фундаментального аналізу грунтується на вивченні окремих факторів, що впливають на попит, пропозицію і рівень цін на фінансовому ринку, а також на визначенні можливої зміни цих факторів у майбутньому періоді. Більш детальна характеристика методів технічного та фундаментального аналізу кон'юнктури фінансового ринку розглядається в наступних розділах.
Обидва ці методи можуть бути доповнені при прогнозуванні кон'юнктури фінансового ринку методом експертних оцінок.