| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття податку на додану вартість. Передісторія ПДВ у країнах Західної Європи і в Росії | ||
|
Носієм ПДВ є кінцевий споживач, тому відповідно до прийнятих принципів класифікації податків ПДВ зазвичай відносять до категорії непрямих податків. Разом з тим у деяких випадках ПДВ набуває ознак прямого податку: при передачі на території РФ товарів (робіт, послуг) для власних потреб, витрати на які не приймаються до відрахування (у тому числі через амортизаційні відрахування) при обчисленні податку на прибуток; при виконанні будівельно-монтажних робіт для власного споживання. ПДВ стягується з кожного акту продажу. Теоретично об'єктом оподаткування є додана вартість, яка визначається за допомогою виключення з обсягу продукції (у грошовому вираженні) вартості спожитих на її вироб-ництво сировини, матеріалів, напівфабрикатів, придбаних з боку, та деяких інших витрат. Додана вартість включає заробітну плату з відрахуваннями на соціальне страхування, прибуток, відсотки за кредит, витрати на рекламу, транспорт, електроенергію і т. п. На практиці майже неможливо виділити додану вартість у загальній вартості продукції (робіт, послуг), тому для спрощення розрахунків за об'єкт оподаткування податком на додану вартість приймається не додана вартість, а весь оборот з реалізації, включаючи вартість списаних на витрати виробництва та обігу матеріальних витрат (без урахування сплаченого за них ПДВ). Виділення ж податку на додану вартість та виключення подвійного оподаткування досягаються тим, що платник перераховує до бюджету різницю між сумами податку, по-лучанин від споживачів і сплаченими постачальникам. Сума ПДВ визначається на всіх стадіях технологічного ланцюжка аж до кінцевого споживача як різниця між сумами податку, отриманими від покупців за реалізовані їм товари (роботи, послуги), і сумами податку, сплаченими за постачальникам за матеріальні ресурси, паливо, роботи, послуги, вартість яких відноситься на витрати обігу. ПДВ включається постачальником (продавцем) у ціну продукції, реалі-зуемое споживачам (покупцям). При обчисленні суми ПДВ базою є приріст вартості на даній стадії виробництва (перепродажу). Підприємства є тільки збирачами цього виду податку, фактичними носіями виступають кінцеві споживачі товарів, робіт або послуг. Після введення ПДВ у Франції цей податок набув поширення в країнах - членах ЄЕС (наприклад, у Великобританії з 1973 р.) і деяких інших промислово розвинених країнах світу. Перехід до ПДВ в країнах Західної Європи відбувався в період реформування економіки і вирішення макроекономічних завдань. Він активно використовується в моделях економічних систем і виконує важливу роль в регулюванні товарного попиту. Для цілей макро-і мікроекономічного аналізу в багатьох країнах застосовувалися подібні показники. Так, в СРСР з 1973 р. проводився широкомасштабний економічний експеримент щодо визначення у загальному обсязі виробництва машинобудівних підприємств чистої продукції, оскільки всі інші діяли критерії (валова, товарна, реалізована продукція) містили в собі минулий, матеріалізовану працю, вкладений на підприємствах - постачальниках матеріалів та комплектуючих, що спотворювало їх значення для оцінки господарської діяльності. Так як показник чистої продукції не містить минулий працю, вкладений на інших підприємствах, цей показник порівняно з іншими об'ємними показниками точніше вимірює продуктивність праці. Показник чистої продукції застосовувався і в інших країнах РЕВ - у Болгарії, Польщі, Угорщини, Румунії і НДР. У бухгалтерському обліку частина витрат, відображена в якості загальногосподарських і загальновиробничих, формувала фактичну собівартість тільки в середині наступного за звітним місяця (після підрахунку всіх відхилень фактичної собівартості від нормативної), тому теоретичний метод визначення чистої продукції простим вирахуванням з валової продукції суми матеріальних витрат на практиці не працював. Через те зникала оперативність і ставилася під сумнів взагалі доцільність використання показника чистої продукції для об'єктивної оцінки господарської діяльності підприємства. І все ж постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12 липня 1979 «Про поліпшення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва і якості роботи» показник нормативної чистої продукції вводився в обробних галузях як основний вартісного показника. гармонізації податкової системи країни з податковими системами країн Західної Європи; наявності стабільного джерела бюджетних доходів; систематизації податків. У промислово розвинених країнах питома вага ПДВ у податкових бюджетних надходженнях становить в середньому 25% (виняток становить Франція, де його частка в податкових надходженнях значно вища - близько 40%). У Росії ПДВ за-нітрохи перше місце серед податкових надходжень до дохідної частини державного бюджету (понад 41%), що складає понад 36% усіх доходів федерального бюджету. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||