| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Позиція керівництва ЦБ | ||
|
1. При обговоренні процедур вступу Росії до СОТ треба бачити головні проблеми. Конкретна величина квоти для іноземного капіталу в банківському секторі Росії - це не першорядна проблема. Головне - форма надання банками-нерезидентами послуг російським резидентам. Тобто головне питання стосується форми надання ними послуг: через кордон (транскордонне, чересгранічно) або шляхом комерційної присутності прямо в Росії. До кінця 2001 р. практикувався жорсткий спосіб-ніякого чересгранічного надання банківських послуг більшості російських споживачів, тільки банкам з генеральною та валютної ліцензіями дозволялося безпосередньо отримувати банківські послуги від «іноземців», у всіх інших випадках - тільки з персонального дозволу Центрального банку РФ. Після цього правила пом'якшилися. Немає обмежень за видами ліцензій, немає заборон на окремі види транскордонних послуг: на відкриття рахунків приватним особам, інвестування за кордон приватним особам, отримання кредитів російськими підприємствами за кордону і ще на ряд операцій. Але Росія повинна зберегти за собою право самостійно вирішувати, вводити обмеження на транскордонне надання банківських послуг російським клієнтам або знімати такі обмеження. Обговорювати слід не стільки техніку, скільки політику. І політику не стільки Центрального банку, скільки Уряду РФ. Російська економіка гостро потребує грошей, у банківських послугах, включаючи кредитування. Якщо чекати, поки національна бан-ський система набере міць, яка забезпечує ці потреби, доведеться дуже довго, то можна обговорювати питання про транскордонне наданні банківських послуг. Гроші (іноземні) прийдуть швидко, ті чи інші сектори економіки піднімуться. Але тоді можливості створення національної банківської системи з російським капіталом зменшуються. Така дилема. І це насамперед питання макроекономічної політики, відповідь на який має дати держава. Так чи інакше слід вирішити: як багато потрібно швидких грошей і чи потрібно для цього позбавити національну банківську систему стимулів до саморозвитку або потрібно чекати, поки банківська система сама розвинеться. Зараз іноземні банки прирівняні у своїй діяльності до російських банків. Якщо в російській економіці створяться умови для високоприбуткового вкладення банківського капіталу, то банків з іноземною участю буде в країні багато і їх капітали збільшаться швидко, якщо зросте попит на банківські послуги. І ніяких перепон для цього зараз фактично немає. Зараз наша банківська галузь досить відкрита для інвестування іноземного капіталу, вхідні бар'єри досить низькі, умови роботи іноземних банків на нашому внутрішньому ринку такі ж, якими користуються вітчизняні банки. Що ж до філій іноземних банків, то дозволяти активно відкривати такі у нас не слід. Досить того, що іноземні банки приходять до нас в особі своїх дочірніх банків, що створюються в Росії за російським законодавством, і що порядок їх роботи не має принципових відмінностей від порядку роботи російських банків. Представляється, що викладену позицію можна оцінити таким чином. По-перше, розуміючи, що йдеться про рішення, які можуть мати стратегічне зна-чення для майбутнього всього банківської справи в Росії, керівництво ЦБ проте віддало питання на відкуп уряду. Тим часом останнє дотримувалося на переговорах всі останні роки щонайменше дивною тактики: по «на-самостійності вимогу» іншого боку здавало одну позицію за іншою, в ча-місцевість, щодо банківського сектора країни, хоча при цьому СОТ абсолютно нічого навіть не обіцяла , тобто йшло на значні односторонні поступки вже в ході попередніх переговорів, а не за підсумками переговорів, які б офіційно закріпили взаємні зобов'язання сторін. По-друге, керівництво ЦБ (і уряд) безумовно помиляється, вважаючи, ніби гроші «прийдуть швидко» і у великій кількості, якщо іноземним банкам «дозволити все» (їм вже і зараз дозволено майже все, а гроші як раз йдуть з Росії) . По-третє, воно помиляється, думаючи, що від цього якісь галузі російської економіки «піднімуться», що взагалі проблеми, що накопичилися у вітчизняній економіці, можна якимось чу-Десна чином вирішити швидко. Нарешті, по-четверте, у зазначеній позиції про-виходить підміна проблем: дилема полягає не в тому, про що »говорять наші влади, а зовсім в іншому - чи хоче ця влада мати російську національну банківську систему чи ні. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||