Головна
Головна → 
Фінанси → 
Податки та оподаткування → 
« Попередня Наступна »
А.В. Аронов, В.А. Кашин. ПОДАТКИ І ОПОДАТКУВАННЯ (Навчальний посібник), 2009 - перейти до змісту підручника

3.3. Правила оподаткування фізичних осіб

Більшість розвинених країн засновують межі своєї податкової юрисдикції на праві обкладання: а) всіх доходів на території країни, незалежно від національного чи юридичного статусу їх одержувачів; б) всіх доходів, що належать резидентам цієї країни або виплачуваних на їх користь з усіх джерел, включаючи знаходяться за межами її національної території.
Таким чином, крітерійрезідентства має вирішальне значення з точки зору визначення податкового статусу особи, яка притягається до оподаткування: як резидент даної країни особа відповідально за сплату в ній податку з усіх своїх доходів, а нерезиденти повинні уп-ЛАчІВАЕТ податок в цій країні тільки з доходів, одержуваних з источ-ників, що знаходяться на її території. Громадянство, підданство, до-міцілій та інші ознаки, що характеризують становище конкретної фізичної особи у сфері цивільного права, звичайно не беруться до уваги при визначенні його податкового статусу. Однак є кілька винятків: наприклад, США зберігають за собою право обкладення «глобальних» доходів не тільки своїх резидентів, а й усіх громадян США, у тому числі тривало або постійно проживають за їх межами; Франція засновує визначення податкового статусу фізичних осіб на критеріях громадянства та доміцілія; критерій доміцілія частково застосовується також у податковому законодавстві Великобританії, Швейцарії і т.д.
Загальні положення, що характеризують поняття резидентства для фізичних осіб, доцільно розглянути на прикладі Великобританії. В її податковому законодавстві визначення поняття «резидент» відсутня, проте його загальний вміст встановлено рішеннями британських судів по конкретних справах. Відповідно цьому в податковій практиці поняття «резидент» характеризує проживання фізичної особи у Великобританії строго стосовно кожного податковому року (заканчивающемуся в цій країні 5 квітня) і не може бути поширене на більш тривалі періоди. Тому щодо фізичної особи резидентство щоразу встановлюється лише на один рік. Особа, визнана резидентом Великобританії в даному податковому році, підлягає обкладенню податками в цій країні щодо всіх своїх доходів (незалежно від їх джерела), отриманих цього року або відносяться до даного податковому року.
Фізична особа може бути визнано резидентом Великобританії в даному році, якщо воно фізично були присутні хоча б частину року на території Великобританії; при цьому перебування фізичної особи на території Великобританії протягом більш ніж шести місяців (183 днів) в якому-небудь році автоматично кваліфікує цю особу як резидента для цілей оподаткування у цьому році. Фізична особа не може опротестувати визнання його резидентом Великобританії тільки на тій підставі, що воно цього року вже є або була резидентом іншої країни. У таких випадках виникає проблема подвійного резидентства, і якщо вона не може бути дозволена в рамках відповідної двосторонньої податкової угоди (тобто коли в угоді не передбачено порядку вирішення таких питань або коли у Великобританії взагалі немає угоди з даною країною), то безпосереднім результатом для платника податків може з'явитися подвійне оподаткування всіх або частини його доходів.
У більшості інших західноєвропейських країн існують аналогічні правила визначення резидентства і регулювання податкових режимів для резидентів і нерезидентів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz