1.4. Принципи оподаткування
«Піддані держави повинні по можливості відповідно до своєї здатності і силам брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно доходу, яким вони користуються під заступництвом і захистом держави. Податок, який зобов'язується сплачувати кожна окрема особа, повинен бути точно визначений, а не довільний. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу - все це повинно бути ясно і виразно для платника і для всякого іншого особи. Там, де цього немає, кожна особа, оподатковувана даним податком, віддається більшою чи меншою мірою у владу збирача податків, який може обтяжувати податок для всякого неугодного йому платника або включати для себе загрозою такого обтяження подарунок або хабар.
Невизначеність оподаткування розвиває нахабність і сприяє підкупності того розряду людей, які й без того не користуються популярністю навіть у тому випадку, якщо вони не відрізняються нахабством і подкупность. Точна визначеність того, що кожна окрема особа зобов'язана платити, в питанні податкового оподаткування представляється справою настільки великого значення, що досить значна ступінь нерівномірності, як це, на мою думку, виявляється з досвіду всіх народів, становить набагато менше зло, ніж вельми мала ступінь невизначеності .
Кожен податок повинен стягуватися в той час або тим способом, коли і як платникові має бути найзручніше платити його. Кожен податок має бути так задуманий і розроблений, щоб він брав і утримував із кишень народу якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству.
Податок може брати чи утримувати з кишень народу набагато більше того, що він приносить у скарбницю держави наступними шляхами: по-перше, його збирання може вимагати великої кількості чиновників, платня яких у змозі поглинати велику частину тієї суми, яку приносить податок, і вимагання яких можуть обтяжити народ додатковим податком. По-друге, він може ускладнювати додаток праці населення і перешкоджати йому займатися тими промислами, які дають засоби до існування і роботу безлічі людей. Зобов'язуючи людей платити, він може тим самим зменшувати або навіть знищувати фонди, які дозволяли б їм здійснювати ці платежі з більшою легкістю. По-третє, конфіскаціями, іншими покараннями, яким піддаються нещасні люди, що намагаються ухилитися від сплати податку, він часто розоряє їх і таким чином знищує ту вигоду, яку суспільство могло б отримати від докладання їх капіталів. Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди, а кари за контрабанду повинні посилюватися відповідно до спокусою. Всупереч всім звичайним принципам справедливості закон спершу створює спокусу, а потім карає тих, хто піддається йому, і притому він посилює покарання відповідно тому самому обставині, яке, безсумнівно, мало б пом'якшувати його, а саме з-відповідально спокусі вчинити злочин. Очевидна справед-ливость і користь цих положень звертали на себе більша або менша увага всіх народів ».
Принципи оподаткування, обгрунтовані А. Смітом у кінці XVIII в., Були розширені і систематизовані німецьким вченим-економістом Адольфом Вагнером, який об'єднав всі принципи оподаткування в чотири групи. Система принципів А. Вагнера представлена в табл.1:
У сучасних умовах правильно організована податкова система повинна відповідати таким основним принципам:
податкове законодавство має бути стабільно;
взаємовідносини платників податків і держави повинні носити правовий характер;
тягар податкового тягаря повинна рівномірно розподілятися між категоріями платників податків і всередині цих категорій;
стягуються податки повинні бути відповідні доходами платників податків;
способи і час справляння податків повинні бути зручні для платника податків;
існує рівність платників податків перед законом (принцип недискримінації);
витрати по збору податків повинні бути мінімальні;
нейтральність оподаткування стосовно форм і методів економічної діяльності;
доступність і відкритість інформації з оподаткування;
дотримання податкової таємниці.
Розглянемо коротко зміст цих основних принципів.
Під стабільністю податкового законодавства розуміється неіз-менность норм і правил, що регулюють сферу податкових взаимоотно-шений. Відповідно до цього принципу зміни до законодавства про податки не повинні вноситися протягом фінансового року, а правила, що дають пільги і преференції, не повинні змінюватися (скасовуватися) до того терміну, який спочатку був встановлений законодавцем. Не менше значення має і стабільність податкового законодавства протягом ряду років, тобто реформи і зміни істотного характеру не можуть проводитися щороку. Всіма великими інвесторами в світі нестабільність податкового законодавства розглядається як осно-вання для віднесення країни (або території) до зон, несприятливих для інвестування та підприємництва.
Правовий характер взаємовідносин держави і платників податків може існувати тільки в країнах, де неможливо видання актів правового характеру у сфері оподаткування окремими державними установами. У правовій державі всі взаємовідносини платників податків і держави можуть регулюватися тільки законами.
Уряд має право лише пропонувати якісь зміни, але силу закону ці зміни можуть приймати тільки після їх затвердження вищим законодавчим органом. Принцип правових взаємовідносин передбачає також взаємну відповідальність сторін у сфері податкового права.
Порушення принципу правового характеру взаємовідносин платників податків і держави виражаються в податковому свавілля влади і можуть проявлятися як на рівні актів центральних органів виконавчої влади, так і на рівні правотворчості органів місцевого самоврядування.
Принцип розподілу ваги податкового тягаря не є жорстким при побудові податкової системи, але його недотримання або часті грубі порушення призводять до такого важкого наслідку, як масове ухиляння від сплати податків. Домогтися рівності, справедливості та наукової обгрунтованості у розподілі податкового тягаря не вдавалося і не вдається жодній державі в світі. Ймовірно, ніхто і ніколи не створить податкову систему, яка підходила б для всіх платників податків і всіма громадянами країни сприймалася як справедлива. Але законодавець будь-якої країни повинен прагнути до того, щоб не допустити значної нерівномірності у розподілі тяжкості податкового тягаря за різними категоріями платників податків, що розрізняються пс (соціальному складу, роду занять, місцем проживання тощо, а також не допустити різного рівня оподаткування осіб з приблизно рівними доходами. пропорційно вилучаються за допомогою податків доходів різних категорій населення не повинна бути обов'язковою метою законодавця, проте значні диспропорції є небажаними.
Зухвале порушення принципу рівномірності розподілу тя-жерсті податкового тягаря - ухилення від сплати налогЬв. розпрощався-поранення масових ухилень від сплати податків свідчить про відсутність контролю держави за сферою оподаткування.
Принцип пропорційності стягнутих податків з доходами платників податків полягає не тільки в тому, що після сплати податку у платника податків повинні залишатися кошти, достатні для нормальної життєдіяльності та розширення економічної діяльності, а й у тому, що в окремі періоди, а саме в період внесення податкових платежів, останні не повинні перевищувати рівня поточних надходжень. В іншому випадку виникає можливість масових банкрутств , обумовлених податковим фактором.
Дотримання принципу створення максимальних зручностей для платників податків - важливе завдання держави, яка прагне до економічного зростання. Зручності платника податків - це не тільки встановлення строків внесення податкових платежів, можливості отримання відстрочок і розстрочок, але і зрозумілість норм і правил податкового законодавства. Доступність норм і правил податкового законодавства для всіх категорій платників податків є метою законодавців у всіх країнах світу, проте ні в одній країні цю мету не можна вважати досягнутою. Мінімальними вимогами в цій області можна вважати наступні:
кожен використовуваний термін повинен мати своє єдине значення, встановлене законом;
кількість видаваних законодавчих актів не повинно бути надмірним;
законодавчі акти і норми, що містяться в них, не повинні суперечити один одному;
тексти законів повинні бути зрозумілі людині із середнім для даної країни рівнем освіти;
при зміні будь-яких норм у законодавчих актах , опублікованих у попередні роки, повинен публікуватися їх новий змінений текст.
Один з найважливіших принципів побудови податкових систем - принцип рівності платників податків перед законом. Про цей принцип можна сказати, що він неухильно дотримується в переважної -ющем більшості розвинених країн і практично завжди порушується в бідних країнах. Під рівністю платників податків розуміються їх загальні та рівні права і відповідальність у сфері оподаткування. Ні для кого не повинні передбачатися такі права чи відповідальність, які не могли б бути поширені на інших. Порушення принципу рівності платника податків перед законом проявляється в податкової дискримінації, яка може виражатися в дискримінації за статевою, расовою, національною, становому, віковою або іншими ознаками.
До найбільш грубим проявам податкової дискримінації відносяться індивідуальні податкові пільги, т. е. небудь переваги, надаються не категорії платників податків, а певній особі або певним особам. Заборони на надання індивідуальних пільг містяться в законодавстві переважної більшості країн.
Принцип зведення до мінімуму витрат по збору податків і контролю за дотриманням податкового законодавства, інакше званий принципом рентабельності податкових заходів, являє собою цілком розумне вираз сподівань платників податків про те, щоб не всі надходження з податків використовувалися для оподаткування. Подібна ситуація нерідко виникала в історії в сфері оподаткування окремих видів нерухомого майна, де рас- ходи держави на розробку і заповнення документації, обміри, обрахування, аерофотозйомки, перерахунки в поєднанні з численними пільгами для широкого кола категорій платників податків приводили до того, що сума податкових надходжень була менше здійснених витрат. Традиційно високими витратами відрізняється система оподаткування доходів фізичних осіб, особливо в умовах відносно низького рівня доходів середнього класу. З великими витратами пов'язані, як правило, все знову вводяться податки, а також суттєві зміни, що вимагають заміни старих форм звітності.
Виправданим є використання податків для стимулювання припливу капіталу в передові галузі промисловості, створення сприятливих умов для національних виробників товарів і послуг, для стримування перенаселення столиць або надвеликих горо-дов, зниження споживання промисловими підприємствами енерге-тичних та природних ресурсів. Податки можуть бути ефективним засобом запобігання переносу на територію країни шкідливих виробництв і припливу низькоякісних товарів. При цьому податки не повинні впливати на форми підприємницької діяльності та по-ведення громадян у тих випадках, коли в такому вплив немає сенсу. При-набуття обладнання, сировини, матеріалів, іноземної валюти, залучення кредитів, створення нових підприємств, підрозділів, філій, установа різного роду об'єднань, асоціацій і фондів підприємства повинні здійснювати на основі цілей і завдань по-височини ефективності, а не в залежності від умов оподатковування, особливостей або специфічних вимог податкового законо-давства .
Про відсутність нейтральності оподаткування відношенні форм економічної діяльності можна говорити в тих випадках, коли умови оподаткування індивідуальних, сімейних підприємств та акціонерних товариств істотно розрізняються. Основна увага при створенні підприємства повинна приділятися розподілу участі в капіталі, ув'язці взаємних зобов'язань, обліку специфіки галузі та умовам розподілу доходу, а не розрахунками того, скільки доведеться платити податків при виборі того чи іншого варіанту організаційної форми підприємства.
Свідоцтво грубого порушення принципу нейтральності податків щодо форм і методів економічної діяльності
швидке поширення (часто в абсурдних кількостях) банків, бірж, страхових компаній, інноваційних фірм, підприємств з високою часткою інвалідів і пенсіонерів, «підприємств з іноземними інвестиціями», тобто таких підприємств, для яких встановлені відмінні від загальних умови оподаткування (способи визначення на-лотів бази, специфічні пільги, особливі порядки сплати податків).
До основних наслідків порушення принципу нейтральності на-даткування щодо форм і методів економічної діяль-ності відносяться: спотворення даних і матеріалів державної статистики, велике число «паперових підприємств», різке збільшення частки сумнівних угод. Отримуючи незначні суми від реєстрації нових юридичних осіб, держава втрачає колосальні податкові надходження, а також можливості з ефективного регулювання підприємницької діяльності в країні.
До числа основних принципів побудови цивілізованої податкової системи можна віднести також принцип доступності та відкритості інформації з оподаткування, а також інформації про витрачання коштів платників податків. Відкритість і доступність інформації з усіх питань оподаткування представляє самий жорсткий принцип, він має виконуватися неухильно. Суть його полягає в тому, що не повинно існувати жодного документа з питань оподаткування, який був би недоступний будь-якому платнику податку. Застосування цього принципу на практиці означає обов'язок податкових органів надавати будь-яку інформацію з питань регламентації податкової сфери будь-якій особі, що побажав її отримати. Відкритість і доступність інформації може обмежуватися лише областю правил з контролю за справлянням на-логів та окремими даними про надходженнях по певним кате-горіям платників податків і по окремих територіях і регіонах.
Принцип дотримання податкової таємниці є обов'язковим для податкових органів правової держави. У ряді країн діє ка-тегоріческій заборона на розголошення та публікацію відомостей не толь-кб щодо окремих платників податків, а й щодо ряду категорій платників податків, якщо число платників певної категорії є обмеженим або яким-небудь чином можна обчислити економічні показники одного з них.
Про принципи оподаткування в Російській Федерації з НК РФ см. 5.2.1.