8.2. ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ. ІЗОКВАНТА. ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОГОПРОДУКТУ
Економічна діяльність фірми може бути описана виробничої функцією
На основі виробничої функції фірма визначає технологічно ефективні способи виробництва. З різних технологічних можливостей вона робить вибір найбільш економічно ефективного способу, керуючись цінами на ресурси, про-дажной ціною продукту і тією метою, яку переслідує. Так як і технічні та економічні фактори постійно змінюються, фір-ма не може вибрати раз і назавжди ефективний спосіб виробниц-ства. Можливості зміни фірмою способу виробництва в тече-ня невеликого і тривалого відрізків часу різні. Залежно від того, чи зможе фірма змінити величину всіх своїх ресурсів або тільки деяких з них, розрізняють довго-та короткострокові періоди.
Довгостроковий період-це період часу, досить тривалий для того, щоб фірма була здатна змінити всі фактори виробництва.
Короткостроковий період - період часу, протягом якого якась частина витрачаються фірмою ресурсів не може бути змінена.
Тривалість цих періодів у різних галузях різна.
Фактори, витрати яких можуть бути змінені за бажанням фірми в короткостроковому періоді, називають змінними; фактори, витрати яких можуть бути змінені тільки в довгостроковому періоді, називають постійними.
Зробити вибір економічно ефективного способу виробництва в короткостроковому періоді фірмі допомагає концепція граничного продукту. Відповідно до цієї концепції виміряти вплив зміни величини змінного фактора на обсяг виробництва можна за допомогою таких показників, як загальний, середній і граничний продукти змінного фактора.
Середній продукт (від англ. Average product - АР) змінного фактора-це відношення загального продукту до використовуваного кількості даного фактора.
Середній продукт визначається за формулою
Граничний продукт (від англ. Marginal product - MP) змінного фактора - додатковий продукт, отриманий в результаті збільшення даного чинника на одну додаткову одиницю при незмінній величині інших факторів.
Граничний продукт змінного фактора можна визначити як
Коли витрати якого фактора ростуть і при цьому перевищується їх оптимальний розмір для даного обсягу виробництва, граничний продукт даного чинника знижується. Ця тенденція має стійкий характер, тому вона називається законом спадної граничного продукту. Суть цього закону в тому, що, починаючи з певного моменту, збільшення одного фактора при незмінній величині інших призводить до зменшення додаткового продукту на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.
Концепція граничного продукту є ключовою в теорії поведінки фірми, пов'язаного з прийняттям рішення про обсяг про-виробництва.
Припустимо, що фірма має обладнання, виробнича потужність якого 250 машино-год на місяць. Можливий обсяг випуску ТР при різних витратах праці відомий. Фірмі важливо знати, скільки їй слід найняти працівників, щоб справити оптимальний обсяг продукції. Для цього вона повинна визначити середній і граничний продукти праці для кожного обсягу випуску (табл. 8.1).
Граничний продукт праці при збільшенні витрат праці з 100 до 200 люд.-год дорівнює приросту загального продукту праці ТР (60 - 25 од. Продукції), поділеній на приріст витрат праці (200 - 100). При збільшенні витрат праці з 200 до 300 люд.-год граничний продукт складе 0,15 (75-60) / (300-200).
Визначивши середній і граничний продукти праці, можна зробити деякі висновки. Із збільшенням витрат праці зростає загальний продукт праці. Середній продукт праці досягає найбільшої величини при затратах праці, рівних 200 чел.-ч. Подальше збільшення витрат праці веде до його зниження. Граничний продукт має мак-мально величину при тих же витратах праці, що і середній.
Оптимальне відношення праці до капіталу - 0,8 (2001, / 250К), при якому середній і граничний продукти праці найбільші. При відношенні праці до капіталу меншому, ніж 0,8, капітал знаходиться в надлишку. У випадках, коли відношення 1/Кбольше, ніж оптимальне, в надлишку працю.