5.3. ВІДСОТКОВА МАРЖА
Розмір маржі може характеризуватися абсолютною величиною в рублях і низкою фінансових коефіцієнтів.
Абсолютна величина маржі може розраховуватися як різниця між загальною величиною процентного доходу і витрати банку, а також між процентним доходом по окремих видах активних операцій і процентних витрат, пов'язаних з ресурсами, які використані для цих операцій. Наприклад, між процентними платежами по позичках і процентним витратою по кредитних ресурсах.
Динаміка абсолютної величини процентної маржі визначається декількома факторами:
обсягом кредитних вкладень і інших активних операцій, що приносять процентний дохід;
процентною ставкою по активних операціях банку;
процентною ставкою по пасивних операціях банку;
різницею між процентними ставками по активних і пасивних операціях (спред);
часткою безпроцентних позичок у кредитному портфелі банку;
часткою ризикових активних операцій, що приносять процентний дохід;
співвідношення між власним капіталом і залученими ресурсами;
структурою залучених ресурсів;
способом нарахування та стягнення відсотка;
системою формування та обліку доходів і витрат;
темпами інфляції.
Є відмінності між вітчизняними та зарубіжними стандартами обліку процентних доходів і витрат банку, що впливають на розмір процентної маржі.
Розрізняються два методи обліку операцій, пов'язаних з віднесенням сум нарахованих відсотків по залучених і розміщених грошових коштах на рахунку витрат і доходів банку: касовий метод і метод "нарахувань" ("нарощування").
При касовому методі нараховані банком-кредитором відсотки відносяться на дохідні рахунки тільки при реальному надходженні коштів, тобто на дату зарахування на коррахунок коштів, списаних з рахунку платника, або надходження коштів у касу. Віднесення банком-позичальником нарахованих за залученими ресурсами відсотків на його витратні рахунки проводиться на дату їх сплати. Під сплатою розуміється списання коштів з кореспондентського рахунку банку та зарахування їх на рахунок
клієнта або видача йому готівки з каси. Відсотки нараховані, але не отримані або не сплачені банком обліковуються на рахунках доходів або витрат майбутніх періодів.
Метод "нарахувань" полягає в тому, що всі нараховані у поточному місяці відсотки відносяться на доходи або витрати банку незалежно від того, чи списані вони з рахунку клієнта або зараховані на нього.
Практика формування процентного доходу і витрати закордонних комерційних банків грунтується на методі "нарахувань".
При касовому методі завжди є перехідні суми відсотків. Наприклад, російський комерційний банк проводить нарахування відсотків на свою користь чи на користь клієнта 28-го числа кожного місяця. При касовому методі обліку в доходи і витрати банку за травень увійдуть відсотки, нараховані за період з 28 квітня по 28 травня. В результаті травнева прибуток буде сформована частково за рахунок процентного доходу і витрати, що відноситься до квітня (з 28 по 30 квітня).
При методі "нарахувань" у травневу звітність увійдуть процентні доходи і витрати, що відносяться тільки до травня. Вони складатимуться з процентних доходів за 1-27 травня, зарахованих на рахунок банку і доходів за 28-31 травня, на які банк має право, але ще не надійшли на рахунок банку. Аналогічно буде визначатися структура витрат за травень. Доходи і витрати, що відносяться до даного звітного періоду, але не отримані або не виплачені до кінця звітного періоду, називаються нарощеними. Розмір нарощених відсотків визначається в такий спосіб:
У нашому прикладі період нарощування - з 28-го числа і до кінця місяця.
Викладене зміст касового методу і методу "нарахувань" обліку нарахованих відсотків показує, що вони мають прямий вплив на розмір процентної маржі.
Нарощені відсотки не можуть розглядатися як реальний доход або витрата банку. Це тільки право на доход або зобов'язання по сплаті коштів на користь іншої особи. Тому зростання процентної маржі за рахунок нарощених відсотків не може розглядатися як позитивне явище. Потрібно ретельний критичний аналіз форм організації кредитних відносин, що приводять до значного розміру нарощених відсотків. У зарубіжній практиці при простроченої більше 90 днів заборгованості по процентних платежах нарощування відсотків припиняється. У нашій практиці на розмір нарощених відсотків впливає прострочена заборгованість, пролонгація боргу банку (основного і процентних платежів), стягнення відсотків наприкінці терміну користування позичкою.
Коефіцієнти процентної маржі можуть показувати її фактичний і достатній рівень у даного банку. Коефіцієнт фактичної процентної маржі характеризує відносну фактичну величину процентного джерела прибутку банку. Він розраховується наступним чином:
Коефіцієнт достатньою процентної маржі (Мд) показує її мінімально необхідний для банку рівень. Розрахунок цього коефіцієнта випливає з основного призначення маржі - покриття витрат банку.
(Витрати банку - Відсотки сплачені) - Інші доходи х 100 Середній залишок активів, що приносять дохід
Інші доходи - це комісійний доход від послуг банку некредитного характеру, т. е. плата за розрахунково-касове обслуговування, інкасацію, інформаційні і консультаційні послуги банку, за інші послуги, відшкодування клієнтам поштових, телеграфних та інших витрат банку, відсоток і комісія, дополученние за минулі періоди, штрафи, пені, неустойки.
Достатня маржа може розраховуватися на основі фактичних даних за минулі періоди і прогнозних величин на планований період.
До останнього часу достатня маржа у великих і середніх банків незначно перевищувала нульову позначку. Це означало, що багато кредитних установ могли беззбитково функціонувати при дуже низькому процентному доході, не дуже турбуватися про поворотному русі позичок, якості кредитного портфеля. Така ситуація пояснювалася поганою матеріально-технічною базою, низькими витратами на охорону банку, навчання персоналу, високими валютними доходами інфляційного характеру, низькою якістю обслуговування клієнтів. Розвиток ринкових відносин, боротьба за клієнта, криміногенна ситуація, введення валютного коридору змінили розмір необхідної процентної маржі.
Порівняння достатньої маржі, розрахованої на основі звітних даних, і фактично отриманої маржі за цей період у цілому по банківських операціях або окремих їх видах дозволяє оцінити керування доходом і виявити тенденції, що характеризують фінансову стійкість банку. Тенденція падіння фактичної маржі, скорочення різниці між нею і маржею достатньої є тревож-ним сигналом ("критичним" фактором).
Розрахунок прогнозної достатньої маржі необхідний насамперед для формування договірної процентної ставки на майбутній період. Мінімально необхідний банку відсоток по активних операціях складається з реальної вартості ресурсів, маржі достатньої і виправлення на очікувані темпи інфляції.
Порівняння коефіцієнта фактичної маржі по окремих активних операціях (позичковим, на ринку міжбанківських кредитів (МБК) і цінних паперів) дозволяє оцінити рентабельність напрямків роботи комерційного банку.