7.2. Витрати банку та їх регулювання
Операційні витрати (витрати, необхідні для забезпечення функціонування банку) включають в себе:
процентні витрати - сплачені банком відсотки за залучені ним кошти (отримані кредити, позики, вклади , депозити), у тому числі залучені за допомогою випущених банком цінних паперів;
непроцентні витрати - решта (крім процентних) витрати на проведення всіх операцій банку: на заробітну плату і матеріальне заохочення співробітників; на утримання апарату управління, в тому числі представницькі та компенсаційні витрати; сплачені банком комісійні; сплачені банком дивіденди; експлуатаційні витрати (амортизація, витрати на поточний ремонт основних фондів, витрати на оренду, рекламу, на придбання малоцінних і швидко зношуються предметів, транспортні, поштові та телеграфні витрати , витрати на відрядження, плата за навчання, за інформацію, пакувальні та інші матеріали, за бланки і тому подібні Загальнобанківські господарські витрати некапітального характеру); витрати, пов'язані із створенням резервів на покриття можливих збитків від кредитних і деяких інших операцій банку, що відносяться на собівартість таких операцій.
До іншим (неопераційних) витрат банку можна віднести, зокрема: сплачені податки та інші внесені обов'язкові платежі; сплачені штрафи, пені та неустойки; збитки від реалізації майна; збитки у вигляді негативних курсових різниць від переоцінки належать банку деяких видів активів.
Витрати банку мають бути по можливості мінімальними (у розрахунку на обрані контрольні показники, найбільш адекватно відображають кінцеву ефективність роботи банку), а тому ними необхідно постійно управляти, маючи на увазі як мінімум недопущення нераціональйого використання наявних коштів , у тому числі шляхом організації відповідного контролю. З цією метою використовуються процедури бюджетування - регулярного самостійного складання сукупності фінансових планів (бюджетів) банку. Вихідна інформація для їх складання береться з планової структури бізнес-процесів, відпрацьовано-лишнього напрямки майбутнього розвитку, намічені для себе банком. Горизонт поточного планування діяльності банку доцільно прийняти рівним одному року, а тривалість планового періоду - рівним одному кварталу.
Бажано складати такі види бюджетів: фінансових ресурсів; операційних доходів і витрат; господарських витрат; витрат на співробітників; комерційних і адміністративних витрат; капітальних вкладень. Кошториси витрат при цьому плануються виходячи з принципів: методичного єдності складу та напрямків витрат; найбільш повного розподілу витрат по кошторисах окремих підрозділів; формування кошторису витрат підрозділів, які не заробляють доходи, з урахуванням їх можливого покриття за рахунок доходів заробляють підрозділів (при їх спільну діяльність) .
Підрозділи розраховують і представляють свої кошториси витрат, включаючи в них витрати, пов'язані із забезпеченням їх діяльності.
З метою контролю за цільовим використанням коштів визначаються розпорядники кошторису. У підрозділах це зазвичай основний розпорядник (перший ключ) - керівник підрозділу та сораспорядітель (другий ключ) - керівник іншого підрозділу, що відповідає за конкретний напрямок діяльності банку (підпис сораспорядітеля буває необхідна за окремими статтями кошторису). Наприклад, якщо підрозділ передбачає у своїй кошторисі витрати на придбання комп'ютерів, то воно узгоджує відповідну суму з керівництвом підрозділу банківських технологій.
В результаті зведення бюджетів може бути отриманий проект необхідного банку бюджету грошових потоків (на тиждень, місяць, квартал і т.д.).
Управління витратами на основі бюджетування грунтується на аналізі причин відхилень фактично досягнутих результатів від розроблених бюджетів (від планового рівня показників) і припускає ковзаючу коригування планів як мінімум 1 раз на місяць.
Бюджетування має поєднуватися із створенням таких механізмів фінансового планування та управлінської звітності, які б забезпечували керівництво банку достовірною інформацією, в тому числі про ефективність діяльності його філій і внутрішніх підрозділів, необхідної для прийняття грамотних управлінських рішень. Для цього слід спиратися на планово-бюджетну документацію, яка може включати в себе: контрольні показники фінансового плану (табл. 7.1); розрахунковий баланс (табл. 7.2); фінансовий план (табл. 7.3).
Доходи і витрати плануються виходячи з розрахункового балансу (див. табл. 7.2), а також з прогнозів основних індикаторів фінансового ринку та аналізу ситуації на ринку.
Процентна маржа являє собою одне з важливих виразів успішності комерційної діяльності банку і кількісно дорівнює різниці між сум-мами процентних доходів і процентних витрат, тобто між відсотками отриманими і відсотками сплаченими. Саме вона зазвичай є основним джерелом прибутку банку. Виняток можуть становити банки, в основному спеціалізуються на операціях, що дають непроцентні доходи.
Розмір процентної маржі може характеризуватися абсолютною величиною (в рублях) і відносною величиною у формі ряду фінансових коефіцієнтів; останні можуть показувати або її фактичний рівень, або так званий достатній (для даного банку) рівень.
Фактичний рівень (відносний) процентної маржі розраховується за кількома схожим формулами, в чисельнику яких використовується розмір фактичної маржі за період, а в знаменнику (залежно від цілей аналізу) - або середній залишок всіх активів банку за період (маються на увазі активи, очищені від так званих регулюючих статей), або середній за період залишок активів, що приносять дохід, або середній за період залишок кредитної заборгованості. Що стосується коефіцієнта достатності маржі (розраховується теж відносно приносять дохід активів), то він показує, який в даний момент мінімальний рівень маржі необхідний банку для компенсації витрат (витрат).
Факторний аналіз доходів і витрат комерційного банку полягає в тому, щоб на основі кількісної оцінки взаємопов'язаних параметрів, що роблять вирішальний вплив на розміри доходів і витрат: виявляти основні фактори, результатом дії яких стало збільшення або зменшення прибутку; оцінювати надійність і стабільність джерел прибутку, в тому числі на перспективу; забезпечити менеджмент банку інструментарієм, який би дозволяв йому прини-мати оптимальні рішення, спрямовані на максимізацію вартості банку.
розміру залишків на рахунках по групі активів, що приносять основні доходи (наприклад, процентний дохід і дохід від операцій з цінними паперами);
середнього рівня процентної ставки, яку банк отримує за нада-лені в користування клієнтів фінансові активи.
Вплив першого фактора на зміну одержуваного банком доходу визначається за формулою
Вплив обох факторів на зміну доходу знаходять з виразу
Ступінь впливу другого чинника знаходять як
Визначення ступеня впливу кожного фактора на зміну сумарних про-процентних витрат дозволить проаналізувати способи усунення або зменшення їх впливу за рахунок зміни: обсягів строкових / до запитання депозитів; питомої ваги платних залучених коштів у сукупних пасивах; структури депозитів за термінами залучення; структури депозитів за групами клієнтів і т.п.