|
До величиною банківської процентної ставки пред'являються досить певні вимоги: її номінальне значення має компенсувати не тільки витрати на залучення ресурсів, але також всі реальні кредитні ризики, включаючи ризики економічної кон'юнктури, неповернення кредитів і ризики, пов'язані з інфляцією, а також забезпечувати отримання нормального прибутку. В даний час банки найчастіше несуть збитки через те, що отримують доходи від кредитування у розмірах, що не компенсуючих навіть витрати на залучення ресурсів. Хозяйствен-ная ситуація в країні така, що дуже багато підприємств і організації не спо-собни платити відсотки і повертати кредити. Проте кредитування про-продовжували і навіть розширюється. Однак високі ризики, пов'язані з цим, не можна намагатися компенсувати довільним збільшенням розмірів ставок відсотка. Такий шлях не в інтересах банків, непосілен він і для їх позичальників.
Необхідно шукати механізми взаємовигідного кредитування. Одним з вари-антів вирішення даної проблеми може бути встановлення економічно обгрунтувати ванних величин процентних ставок. Ціна кредиту повинна бути такою, щоб, забезпечуючи банку нормальну процентну маржу та премії за кредитні ризики, вона одночасно сприяла ефективному функціонуванню позичальника. Підприємства не повинні паразитувати на отриманні банківських кредитів, але не можна також допускати, щоб банки покривали власні надмірно високі витрати за рахунок ціни кредитів, завищуючи процентні ставки. Банкам необхідний ме-ханізм, що регламентує формування ціни кредиту так, щоб, з одного боку, величина ставки не вела до виникнення збитків у банків через брак компенсації їх витрат на кредитне обслуговування клієнтів, а з іншого - стимулювала зниження таких витрат.
Реалізувати зазначену мету можна, очевидно, шляхом розробки спеціальних методик, які б з урахуванням регіональних та інших особливостей функціонування банків дозволяли їм: обгрунтовано визначати нижні і верхні межі процентних ставок і правила їх періодичного перегляду з урахуванням реальних економічних умов функціонування як самих банків, так і їхніх клієнтів; вірно класифікувати свої витрати на видачу кредитів, розмежовуючи витрати, зумовлені щодо об'єктивними факторами, і витрати, що залежать від якості роботи самих банків; визначати внутрішні резерви зниження банками своїх витрат і відповідно процентних ставок, виробляти стимули і механізми використання ня таких резервів, зокрема шляхом встановлення обмежень на включення управлінських витрат банків (включаючи фонд оплати праці) в ціну кредитів.
Існує чимало інших способів зниження цін банківських кредитів. У їх числі можна назвати: подальше зниження навантаження на банки, пов'язаної з форми-рованием фондів обов'язкового резервування, що збільшують вартість кре-дітних ресурсів. Крім того, необхідність рублевого резервування від коштів на валютних рахунках веде до штучного подорожчання (за рахунок хеджування) валютних ресурсів; раціоналізація формування резервів під позики; оптимізація оподаткування банків; скорочення великого обсягу непрямих витрат (на оформлення документів, запитуваних державними органами, підготовку звітності, довідок і т.д.).
Існує чимало інших способів зниження цін банківських послуг, у тому числі таких, що не залежать від самих банків.
|