| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Розвиток промисловості в період 1966-1990 рр.. | ||
|
Чому не вийшло перемикання на фактори інтенсифікації? Основа інтенсифікації - технічний прогрес. Вирішальний напрямок технічного прогресу другої половини XX в. - Науково-технічна революція. Науково-технічна революція - це перехід до цілком автоматизованого виробництва і нових технологій - плазмової, лазерної тощо Однак в технічному прогресі нашої промисловості переважали напрями, які не мали відношення до науково-технічної революції: гак звана комплексна механізація і вдосконалення традиційної техніки. Тим часом, комплексна механізація, тобто механізація тих робіт, які залишалися ручними, це те, що нам залишилося від промислового перевороту. Адже промисловий переворот - це саме механізація, перехід від ручної праці до машин. То. що було вигідно механізувати, механізувати тоді, в XVIП-ХIX ст. Залишилися ті роботи, механізація яких здорожує виробництво. Наприклад, в лісовій промисловості меха-нізанія обрубки сучьей на лісосіках, останньої ручної операції на заготівлі лісу, набагато здорожує це виробництво. Економічно неефективно й інше переважне направ-ня вдосконалення традиційної техніки без принципових змін технології, тобто заміна хороших верстатів кращими. Наприклад, за розрахунками фахівців, подальше вдосконалення металорізальних верстатів ще може підвищити їх продуктивність на 7-8%, але лише при зростанні витрат на обору-дование в 1,5 рази. Справа в тому, що можливості традиційному техніки, техніки переважно механічної обробки матеріалів, вже вичерпані. Швидкості металорізальних, ткацьких та інших верстатів досягли стелі в 60-х роках і з тих пір вже не збільшуються. Перехід на рейки науково-технічної революції гальмує все та ж адміністративна система. Якщо завод випускає металорізальні верстати, він може їх удосконалювати, але не може перейти на випускпрінціпіально нової техніки, невідповідною його спеціалізації. Вусловіяхриночной економіки такий завод, найімовірніше, припинить існування, тому що його продукція в умовах НТР не знайде збуту. В умовах адміністративної системи не прийнято було закривати завод через подібну причини. І наш завод поряд з іншими подібними продовжував насичувати промисловість морально застарілою технікою, а розподільна система на чолі з Держпостачем забезпечувала збут, розподіляючи цю техніку. У результаті виявилося, що у нас більше металорізальних верстатів, ніж у США. ФРН і Японії разом узятих. Ще одна причина уповільнення темпів і падіння економічної ефективності виробництва - виснаження природних ресурсів. Наша країна багата природними ресурсами, але в економічно розвинених районах запаси нафти, деревини підходять до кінця. На Уралі були гори Магнітна і Благодать, гори першосортною залізної руди, відмічені на всіх географічних картах. Тепер цих гір більше немає. Значні запаси сировини залишилися у важкодоступних районах, а там, в несприятливих для життя людини умовах, їх видобуток обходиться набагато дорожче. Наприклад, кілометр залізниці там коштує в 10 разів дорожче, ніж в європейській частині країни. Тому основні фонди промисловості зростали швидше, ніж випуск продукції і падала фондовіддача - випуск продукції на одиницю основних виробничих фондів. Тільки в 80-ті I I. випуск продукції на I руб. основних фондів скоротився з I руб. 29 коп. до 98 коп. Виходом із цього становища є ресурсозберігаюча тих-нологія. У нас до цих пір прийнято вважати провідними в промисло-лінощів професіями професії шахтаря, нафтовика, сталевара, тобто людей, які «добувають» ресурси. Тим часом прогрес зак-Лючано в скороченні ваги видобувних галузей, тому що чим більше ресурсів у природи ми візьмемо зараз, тим менше залишиться нашим нащадкам. У нас надушу населення видобувається в 3.5 рази більше залізної руди, ніж у США, і виплавляється в 1.5 рази більше сталі. Але в США - великий надлишок металу, а у нас його не вистачає: до 40% металу втрачається при його обробці. Японський верстат важить в середньому 800 кг., А наш - 2500 кг. Правда, видобувні галузі і у нас розвиваються уповільненими темпами. Якщо загальний обсяг промислового виробництва з 1965 по 1990 р. виріс в 3,6 рази, то видобуток вугілля збільшився тільки на 21%, нафти - в 2,36 рази, а чорна металургія збільшила виробництво на 93%. За 80-і рр.. видобуток вугілля і нафти скоротилася. До числа природних ресурсів належать і людські. Перш за п'ятирічку число зайнятих у промисловості збільшувалася відсотків на 20 (до війни - більше), що і слугувало екстенсивним фактором росту. У 1981 -1985 рр.. воно зросло на 3,3 1990 рр.. скоротилося на I%. У зв'язку з падінням народжуваності число зайнятих перестало збільшуватися, а, отже, зник головний екстенсивний фактор зростання виробництва. Отже, темпи зростання промислового виробництва стали падати у міру скорочення екстенсивних факторів - виснаження ресурсів та зменшення народжуваності. Якщо раніше інтенсифікація могла розглядатися лише як оптимальний варіант розвитку, то тепер вона стала єдиною можливістю. Але при збереженні адміністративної системи, при відсутності конкуренції інтенсифікація залишалася благим побажанням. Адміністративно-командна система зайшла в глухий кут. Віз її ліквідації подальший розвиток стало неможливим. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||