Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Конотопом М.В., Сметанін С. І.. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ. (Підручник), 2000 - перейти до змісту підручника

§ 2. Сільське господарство в роки семирічки і нові завдання

Інтенсифікація в роки семирічки була прийнята як головний напрямок розвитку та сільського господарства. Але, на відміну від про мисленні, в сільському господарстві головний напрямок интен сификации - збільшення виробництва не на зайнятого праців ка, а на одиницю площі використовуваної землі, збільшення про ізводства на тих же площах сільськогосподарських угідь, ледве довательно, за рахунок зростання врожайності і продуктивності жітм ринництва. Зростання продуктивності праці теж входить в поняття не інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, але вже й якості другого за значенням напрямки. Чому?
Земля - основа сільського господарства. Але площа землі, кою рую можна використовувати в сільському господарстві, обмежена. В на шей країні останнім великим кроком по збільшенню посівних площ стало освоєння цілинних земель. Подальше вміли чення виробництва за рахунок залучення в сільське господарство нових земель практично неможливо без порушення екологічної рівноваги.
Завдання було поставлене, але за роки семирічки существенною зростання інтенсифікації не відбулося. Навпаки, в цей час та зволікала зростання врожайності, продуктивне! І ЛНКОІКШІ'Н 111.1 Сільське господарство в цілому залишалося уби Iочном шр.і п.ю Але
цього У 1965 р. було вжито заходів ДЛЯ ТО! О.Ч тому \ "1 \ АЛЕ
ложение в сільському господарстві. -
Закупівельні ціни на сільськогосподарську продук цію остами лчеь нижче вартості. Після їх підвищення в 50 - х рр.. в копти і радгоспах виробничі витрати на одиницю продукції суще ственновирослі. Продаючи продукцію державі, господарства тер співали збитки. До того ж, передові господарства зазвичай отримували додаткові завдання - вониповинні були сдават ь продукцію і за відстаючих, за тих, хто не міг виконати план по1 здачі продукції державі. Тому збільшення виробництва було невигідно - відповідно збільшувалися збитки.
Тому в 1965 р. було вирішено змінити порядок державних-них закупівель. Закупівельні ціни були знову підвищені з таким розра-том , щоб довести їх до рівня вартості, щоб колгоспи не тер-співали збитків при продажу продукції державі. Роздрібні ціни при цьому залишалися на колишньому рівні, а різниця покривалася з державного бюджету.
Обсяг обов'язкових закупівель був зменшений і було оголошено, що він залишиться незмінним до 1970 р. Тому, крім обов'язкових закупівель були введені вільні (додаткові до обов'язковим), але ціни при цих вільних закупівлях були підвищені на 50% порівняльне цінами обов'язкових. Передбачалося, що господарствам буде вигідно здавати державі продукцію понад план.
Другий зазначеної тоді причиною відставання сільського господарства би1 його низький технічний рівень. Були повністю механізовані оранка, сівба, прибирання та молотьба зернових, але майже всі роботи з виробництва технічних культур, картоплі, овочів, майже неї роботи в тваринництві залишилися ручними. Особливо від-ставали ті напрямки технічному прогресу, які забезпечували інтенсифікацію: виробництво добрив, меліорація, селекція. Адже механізація не підвищує врожайність, вона лише скорочує витрати праці. У роки семирічки земля отримувала в 10 разів менше добрив , ніж належить за агротехнічним нормам.
Тому в 1965р. було вирішено різко збільшити державні асигнування на підвищення технічного рівня сільського господарства, на виробництво сільськогосподарських машин і мінеральних добрив. Тоді ж було поставлено завдання комплексної механізації. т . е. перемикання основних сил на механізацію тих робіт, які залишалися ручними.
Третім зазначеним тоді недоліком була слабка спеціалізація сільського господарства. Коли натуральні, тобто многоотрас-
ПСВИС \ ІЯІІСТНЛ селян об'єднували в колгосп, виходило мно-юоіраслсвое господарство колгоспу. Ця багатогалузева структура не сооміетствоіала принципом великого товарного виробництва, але вона була закріплена системою державних закупівель: колгосп мав здати державі певний набір продуктів - ісрно, овочі, м'ясо, молоко і т.д. Більше того - цей набір був майже однаковим для колгоспів різних природних зон. Доходило до того. що колгосп купував деякі продукти на ринку, щоб здати державі, тому що сам він цих продуктів не виробляв. І було прийнято рішення знову посилити спеціалізацію сільського господарства.
Всі ці рішення були правильними, науково обгрунтованими, але представляли собою паліатив: вони не могли бути повністю реалізовані без ліквідації колгоспно-радгоспної системи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz