| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Розвиток сільського господарства | ||
|
Петро I прагнув по-своєму підняти і зміцнити дворянство, зробити дворян справді служивим станом - станом службовців держави. Петро домагався, щоб дворяни вважали державну службу своїм почесним правом, вміли правити країною і начальником над військами. А так як тепер для цього були потрібні певні знання, обов'язкової повинністю дворян стало навчання: до 15 років дворянин мав навчатися, а потім виконувати регулярну державну службу. Оскільки дворяни нерідко ухилялися від служби, Петро видає в 1714 р. указ «Про єдиноспадкування». Згідно з цим указом, маєтки мали передаватися у спадок лише одному з синів. Цей єдиний спадкоємець звільнявся від служби, щоб займатися господарством, а інші повинні були служити. Петро виходив з того, що поки дворянин має постійний дохід, служити він не буде. Друга мета цього указу - не допускати дроблення поміщицьких земель та збіднення поміщиків. Однак цей указ обмежував права поміщиків розпоряджатися землею, і в 1730 р. він був скасований. Більш того, в 1762 р. «Мані-фестом про вольності дворянській» обов'язкова служба для дворян була скасована. Тепер дворянство стало узаконеним паразити-ного станом. Уряд Петра I брало деякі заходи для поліпшення сільського господарства. Була зроблена спроба замінити при збиранні врожаю серпи косами, т. к. прибирання косами значно продуктивніше, ніж прибирання серпами. Для цього було розіслано кілька тисяч кос по різних губерніях. З-за кордону виписувалися кращі породи худоби, наприклад, мериносові вівці, влаштовувалися «кошару заводи». Однак ці заходи не залишили великого сліду в сільському господарстві. Основними змінами тут були природні процеси - збільшення товарності виробництва і посилення експлуатації селян. Російське дворянство стало посилено переймати побут європейської аристократії. Але для того, щоб будувати палаци за західними зразками, замовляти модні одяг і меблі, потрібні були гроші, а їх можна було отримати лише шляхом посилення експлуатації селян та продажу додаткового продукту. Посилення експлуатації вело до географічного поділу бар-шини і оброку, бо в одних умовах вигідніше збільшити панщину, в інших - оброк. Панщина починає все більше переважати в південній чорноземної смузі. Так як тут немає великих промислових центрів, які споживають масу сільськогосподарських продуктів, селянам нікуди збувати свої продукти, нікуди найматися на заробітки. Не отримали тут поширення та промисли. Тому збільшити грошовий оброк було майже неможливо. І поміщики розширювали свою оранку, виробляючи на продаж пшеницю, а, отже, збільшуючи панщину. Збільшення панщини означало збільшення посівних площ, зате оброк давав більше можливостей селянської ініціативи. При оброке селянин був менше пов'язаний у своїх діях, міг займатися торговим і промисловим підприємництвом. У оброчних маєтках посилюється розшарування селян. Деякі кріпаки графа Шереметьєва мали по 600-700 своїх кріпаків. Вони купували кріпаків іноді цілими селами, на ім'я свого поміщика. Поміщики заохочували таку ініціативу і не робили замах на власність своїх кріпаків: вони збільшували оброк з розбагатів селянина. Ще більшу економічну самостійність мали державні селяни і деякі інші представники сільського населення, які не перебували в особистій залежності від поміщиків. Вони повинні були лише платити державні податі і виконувати строго регламентовані державні повинності. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||