| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Торгівля та фінанси | ||
|
4 М. К | »ЮГОШ1! 1 не тільки продавали основну частину своєї продукції та мр ству, а й набували масу товарів на ринку: желе ю л. I »воно рудования, необхідні для виробництва матеріали, проловоль ствие для робітників (кріпосні робітники не займалися« хлебома ходи »). Тому, наприклад, на Уральські заводи т рлших районів країни везли хліб, рибу, тканини, гнали табуни коней головний вид заводського транспорту. Іншим фактором збільшення внутрішнього ринку було зростання товарності поміщицького господарства. Поміщики збільшували експлуатацію селян саме для того, щоб отримати гроші для покупок. Збільшення феодальної ренти означало не лише збільшення продаваної маси сільськогосподарської продукції, але і збільшення покупок інших товарів. Під особливим заступництвом держави перебувала зовнішня торгівля. Саме для її розширення велася Північна війна, в результаті якої Росія отримала вихід до Балтійського моря. Щоб прискорити торгове освоєння нового шляху, Петро будує нове місто, Петербург, і оголошує його столицею, яка, по суті, була перенесена на кордон держави. У нову столицю були примусово переселені багаті архангельські купці, знатні вельможі зобов'язані були тут будувати палаци, а торгівля через цей порт отримала пільги. Перетворення петровського періоду - створення регулярної армії, будівництво флоту, мануфактур - вимагали величезних грошових витрат. Тому уряд шукав все нові способи поповнення скарбниці. Спочатку використовувалися традиційні методи збільшення непрямих податків. У 1704 р. була введена спеціальна посада «прібильщіков», зобов'язаний-ністю яких було вишукування нових доходів для скарбниці. Були введені податки на вулики, на продаж огірків. Був введений податок на бороди, причому дворянин повинен був платити за бороду 60 р. на рік, купець 1-ї гільдії - 100 р.; селянин у себе в селі носив бороду даром, але при в'їзді в місто і при виїзді з нього платив за неї по копійці. Прямим податком з населення до 1724 р. було подворная подати, тобто збір певної суми грошей з кожного двору. Проте зі збільшенням цієї податі кількість дворів стало скор-щаться: сини, щоб не платити окремої податі, що не відділ я л і тепер споі господарства від \ о шісгва відпала, а іноді й сусіди об'єднувалися в один двір. У 1724 р. після перепису населення - «ревізії» - під-ворного подати разом з більшою частиною непрямих податків була замінена подушної кріпаками, тобто збором певної суми грошей з кожної душі чоловічої статі. З примі-щічьіх селян брали по 74 коп. на рік (близько 10 руб. золотом на гроші початку XX в.), з госудраственних селян - по 1 руб. 14 коп., З посадських людей - по I руб. 20 коп. Пе-реход до подушного подати відразу підвищив державний дохід на 35%. Але витрати держави росли швидше доходів, збільшуючи дефіцітбюджета. Щоб покрити дефіцит, держава стала пе-чату паперові асигнації. А оскільки їх обмін на дзвінку монету скоро був припинений, посилений випуск асигнацій дзв-вал інфляцію. До кінця століття за паперовий рубль давали тільки 50 металевих копійок. Отже, в XVIII в., В значній мірі зусиллями держави, в Росії утвориться складне переплетення феодальних і капита-лістіческіх елементів в економіці. Цей симбіоз забезпечив подальший ріст феодально-кріпосницького господарства, посилив держава, підвищив значення Росії в міжнародних справах. Проте надалі протиріччя між розвиваючим капіталістичного виробництвом і кріпацтвом призвели до кризи феодально-кріпосницької системи. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||