1.2 Ризики в банківській діяльності
Переважання державності в народному господарстві означало, що за зобов'язаннями позичальників перед банками, в кінцевому рахунку, відповідало держава в особі міністерств і відомств. Ця схема діяла і в разі кредитування колгоспів: прострочена і відстрочена їх заборгованість по позиках банків неодноразово гасилась за рішенням уряду за рахунок коштів бюджету. Безмежні платоспроможність і ліквідність держави в умовах неконвертованість національної валюти закритої економіки захищали банки від ризиків, робили зайвої роботу фінансово-кредитних інститутів з підтримки своєї ліквідності [40].
В результаті були втрачені досвід і навички розпізнавання, оцінки та контролювання банківських ризиків під внутрішньогосподарської діяльності радянських кредитних установ.
Новий економічний механізм, наведений в дію законами про підприємства, про банки, зміни у формах власності зажадали змін і в банківській сфері.
Освіта комерційних, спеціалізованих, кооперативних банків привело до децентралізації кредитних ресурсів, відокремив емісійну діяльність від кредитної. Створена дворівнева банківська система істотно змінила образ Держбанку та інших кредитних інститутів. Поява елементів ринкових відносин зробило діяльність банків поєднаної з ризиками, які вони несуть персонально.
В даний час можуть бути виділені три основних етапи еволюції банківської системи в умовах переходу України до ринкових відносин [25].
На першому етапі (1987 - 1991 рр..) Були створені інституційні основи банківської справи для формуються умов ринкових зв'язків.
Другий етап (1992 - 1995 рр..) Характеризувався зростанням банківської системи в умовах гіперінфляції. Цей період супроводжувався негативним значенням реальних процентних ставок і галопуючими темпами падіння курсу національної валюти, що створило мотивацію до формування численних банків-одноденок, що витягають доходи з короткострокових спекулятивних операцій на фінансових ринках. Цьому сприяв і відносно легкий доступ до отримання ліцензії скоєння банківських операцій.
У табл. 1 наведено дані про фінансові результати діяльності російських банків, які свідчать про наявність значного рівня ризику в їх діяльності (розмір можливого прибутку прямо пропорційний банківського ризику). На 1 січня 1996 р. на території Росії зареєстровано 2600 банків, 525 з яких в 1995 р. працювали збитково, перебуваючи на межі банкрутства [32].
1 Динаміка фінансових результатів діяльності російських банків
Третій етап розвитку банківської системи, що почався в 1996 р. і триває в даний час, характеризується адаптацією банківської системи до мінливих умов діяльності, обумовленим негативним розвитком процесів, як у фінансовій сфері, так і в економіці в цілому.
У 1997 р. темпи скорочення діючих кредитних організацій (16,3%) зросли в порівнянні з 1996 р. (11,6%). Прискорення темпів скорочення кредитних організацій головним чином можна віднести на рахунок двох факторів: макроекономічних умов комерційної діяльності у сфері фінансового посередництва (зниження прибутковості на фінансових ринках) і політикою Банку Росії, спрямованої на загальне оздоровлення банківської системи, в тому числі на посилення процедур реєстрації та ліцензування . У 1998 р. відбувалася концентрація банківського ринку за рахунок злиття кредитних організацій і шляхом утворення великих об'єднань, в основному породжувана скороченням кількості дрібних банківських структур. На 01.11.2000 р. в Росії зареєстровано 1320 кредитних організацій [33].
Зниження показників прибутку російських банків впродовж 1996 - 1998 рр.. стало певною мірою результатом впливу міжнародної фінансової кризи і зниження цін на державні та недержавні цінні папери. До прийняття на себе ризиків, що виникають на фондовому ринку,
кредитні організації опинилися в меншій мірі, ніж при кредитуванні.
Розвиток російської банківської системи в період після фінансової кризи 1998 р. відбувалося на тлі позитивних змін загальної макроекономічної ситуації в країні, обумовлених, насамперед, сприятливими умовами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та вигідною світовою кон'юнктурою на традиційні товари російського експорту.
За останні два роки істотно поліпшилися фінансові результати діяльності кредитних організацій. Станом на 01.11.2000 р. питома вага фінансово стійких банків у загальній кількості і в активах діючих кредитних організацій склав близько 88% [33].
Незважаючи на видиме тактичне поліпшення ситуації в банківському секторі і позитивну динаміку основних показників діяльності банків, поліпшення стану банківської системи не можна переоцінювати. Деякі найважливіші параметри банківського сектора після закінчення двох років після кризового розвитку не відновилися до рівня серпня 1998 Так, в реальному обчисленні сукупні активи банків становлять близько 90% від передкризового рівня, кредити реальному сектору економіки - приблизно 96%, сукупний капітал діючих банків - близько 80%.
Таким чином, банківська діяльність в умовах ринкової економіки схильна до значного числа ризиків, які можуть не тільки погіршити показники діяльності банку, а й привести його до банкрутства.
Під ризиком в банківській практиці розуміють небезпеку (можливість) втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або твори додаткових витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій. Якщо грунтуватися на визначенні, наведеному в Положенні "Про організацію внутрішнього контролю в банках", Додаток № 2 "Рекомендації щодо організації внутрішнього контролю за ризиками банківської діяльності", то під ризиками банківської діяльності розуміється можливість втрати ліквідності і (або) фінансових втрат (збитків) , пов'язана з внутрішніми і зовнішніми факторами, що впливають на діяльність банку [2].
Банківські ризики являють собою систему ризиків, кількість яких збільшується в міру ускладнення банківських продуктів, використовуваних комп'ютерних систем зберігання та обробки даних, залучення російських банків в Міжнародну банківську систему.
При визначенні банківського ризику слід розрізняти поняття "витрата", "збитки", "втрати" [19]. Банківська діяльність неможлива без витрат, однак збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і являють собою додаткові витрати, що перевищують намічені.
Сказане вище характеризує категорію "ризик" з якісної сторони, але створює основу для перекладу поняття "банківський ризик" в кількісну. Дійсно, якщо ризик - це небезпека втрати ресурсів або доходу, то існує його кількісна міра, обумовлена абсолютним або відносним рівнем втрат.
В абсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинний (фізичному) або вартісному (грошовому) вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру.
У відносному вираженні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до деякої базі, у вигляді якої найбільш зручно приймати або фінансовий стан комерційного банку, або загальні витрати ресурсів на даний вид діяльності, або очікуваний дохід (прибуток).
Власне втратами вважаються зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами. Банківські втрати - це в першу чергу випадкове зниження банківського прибутку.
Таким чином, поняття ризику і втрат найтіснішим чином пов'язані між собою, отже, ризик можна описати кількісно, використовуючи категорію втрати. Цей підхід є базою для розвитку теорії управління ризиком.