Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Е. Л. Єлісєєва, Н.І. Роньшин. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАНЬ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ, 2008 - перейти до змісту підручника

5. Соціально-економічний розвиток Росії в першій половині XIX в.

Сільське господарство в першій половині XIX в. продовжувало носити екстенсивний характер. Його розвиток відбувався шляхом розчищення лісів і оранки луків в центрі країни і освоєння нових площ на її околицях. Зберігалася низька продуктивність праці, панували трипілля і примітивні сільськогосподарські знаряддя.
Вторгнення ринкових відносин заважало натуральному характеру кріпосного господарства. Розширення панської оранки через зростання виробництва поміщицького хліба на продаж призводило до скорочення селянських наділів. У селі про-виходив процес соціального розшарування, який сприяти-вал зростанню селянського підприємництва та розвитку ри-нічних відносин.
У деяких поміщицьких господарствах починають застосовуватися машини, нові методи рільництва і форми землекористування. Проте спроба ввести нову агротехніку при збереженні старих феодальних виробничих відносин була безперспективна. Раціоналізаторство поміщиків вело до подальшого посилення феодальної експлуатації селян.
Основною формою великого промислового виробництва залишалася мануфактура, але в 1830-40-х рр.. починається промисловий переворот, який характеризується переходом від ману-фактурної стадії виробництва до фабричної, заснованої на систематичному застосуванні машин. Раніше всього цей процес почався в текстильній промисловості, пізніше - в гірничодобувній.
Однак для успішного переходу від мануфактури до фабрики було потрібно значну кількість вільних найманих робітників. Кріпосний лад затримував розвиток промисловості. Міське населення за першу половину XIX в. зросла з 2,8 до 5,7 млн осіб, а все населення збільшилася на 75%.
Всеросійське значення мали ярмарки з великими сумами торгового обороту (їх налічувалося більше 60).
Розширювалися зовнішньоторговельні зв'язки. Розвитку торгівлі перешкоджало незадовільний стан шляхів сполучення. У сухопутному транспорті панувала гужова система. У центрі країни почалося будівництво шосейних доріг. У 1837 р. побудували залізницю між Петербургом і Царським Селом, до 1851 - дорогу Москва - Петербург, до 1859 р. - дорогу Петербург - Варшава. Однак загальна протяжність шосейних доріг і залізниць була мізерно мала.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz