5.1. Вартість капіталу
Як правило, компанія фінансується одночасно з декількох джерел, тому основним показником вартості капіталу є його середньозважена вартість, яка представляє собою середню вартість залучення власних і позикових джерел фінансування. Для оцінки вартості капіталу необхідно спочатку здійснити поелементну оцінку вартості кожного окремого джерела, а потім розрахувати узагальнюючу оцінку капіталу шляхом визначення його середньозваженої вартості. Розглянемо методику проведення такої оцінки.
Перший етап. Для виконання поелементної оцінки вартості капіталу виділяють п'ять основних джерел капіталу: банківські кредити і позики, облігаційні позики, привілейовані акції, звичайні акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо механізм визначення вартості кожного з цих джерел.
А) Банківський кредит - це кошти, які надаються кредитною установою (банком) позичальнику для цільового використання на умовах платності, терміновості і поворотності. Вартість банківського кредиту дорівнює:
Можливість отримання «безкоштовних» позик, тобто позикових коштів від осіб, які не мають кредитної ліцензії, на умовах відсутності платності, в даному випадку не розглядається як невідповідна принципам фінансового менеджменту.
Б) Облігація - це цінний папір, що підтверджує внесення її власником грошових коштів на суму, зазначену в номіналі облігації (купонні облігації), і зобов'язання відшкодувати її номінальну вартість і встановлений відсоток по ній. Залежно від обраного критерію облігації поділяються на такі типи:
по терміну дії: короткострокові (1-Згода), середньострокові (3-7 років), довгострокові (7-20 років) і безстрокові, виплати відсотків по яких не обмежені в часі;
по характеру звернення: звичайні і конвертовані, які можуть бути конвертовані, тобто замінені на привілейовані або звичайні акції залежно від умов випуску облігаційної позики;
по характеру встановлених виплат: з фіксованою купонною ставкою, тобто коли величина виплат (у відсотках) не змінюється; з плаваючою купонною ставкою, коли рівень виплат (у відсотках) залежить від коливанні рівня позичкового відсотка і пр.
в) Привілейована акція - це цінний папір, що дає власникові право на отримання дивідендів у формі гарантованого зафіксованого відсотка, а також право на частку в залишку активів у разі ліквідації підприємства. Власники привілейованих акцій, на відміну від власників звичайних акцій, не мають права голосу на загальних зборах акціонерів (ст. 32 Закону «Про акціонерні товариства» від 26.12.1995 р. № 208-ФЗ (в ред. Федерального закону від 07.08.2001 г . № 120-ФЗ), тобто не беруть участь в управлінні суспільством. Винятком може бути ситуація, коли їхні права порушені (наприклад, виплата дивідендів проведена в менших розмірах, ніж це передбачено умовами емісії або не зроблена взагалі). У цих випадках власники привілейованих акцій отримують право на участь у загальних зборах акціонерів до моменту першої виплати за вказаними акціях дивідендів у повному розмірі. Привілейовані акції можуть бути конвертовані у звичайні акції в разі, якщо це передбачено Статутом товариства. Вартість капіталу у формі привілейованих акцій дорівнює:
д) Нерозподілений прибуток являє собою частину прибутку, яка залишилася після сплати податку на прибуток за звітний період та інших платежів до бюджету, джерелом яких є прибуток, а також після виділення частини прибутку для розподілу між власниками у вигляді дивідендів. Нерозподілений прибуток є основним джерелом поповнення капіталу компанії, її вартість дорівнює:
Виконання цих співвідношень випливає з оцінки ризиків, пов'язаних із залученням капіталу з кожного з розглянутих джерел. Ці ризики пов'язані, в першу чергу, з обов'язковістю і черговістю здійснення виплат за залучення капіталу. Зупинимося на цьому детальніше.
Відсотки за залучення банківського кредиту виплачуються в першочерговому порядку незалежно від фінансового результату діяльності підприємства, тобто вони повинні бути виплачені навіть за наявності збитків від фінансово-господар-ської діяльності у звітному періоді. Гарантія повернення кредиту і відсотків по ньому з боку підприємства-позичальника випливає як з умов самого кредитного договору, так і з умов договорів застави та поруки, які, як правило, полягають зацікавленими сторонами одночасно з підписанням кредитного договору. З цієї точки зору, що надаються банківські кредити є для інвестора найменш ризикованим вкладенням коштів (порівняно з іншими джерелами формування капіталу) і, отже, повинні мати меншу прибутковість.
Акціонери, які вкладають свої кошти в акції комерційної організації, як правило, розраховують на отримання дивідендів. Розмір дивідендних виплат за привілейованими акціями встановлений (на рівні фіксованого відсотка від номіналу), що робить їх менш ризикованими по відношенню до звичайних акціях. Отримання дивідендів по звичайних акціях повністю залежить від ефективності діяльності організації і пов'язане з ще більшими ризиками і, насамперед, з ризиком неотримання прибутку. Крім того, з точки зору черговості виплат власники звичайних акцій можуть розраховувати на виплату дивідендів тільки після сплати позичкових відсотків, здійснення виплат по облігаціях і за привілейованими акціями, і тому звичайні акції є значно більш ризиковими цінними паперами в порівнянні з іншими, розглянутими вище. Це дозволяє припускати, що їх вартість, як одного з джерел капіталу компанії, повинна бути вищою по відношенню до решти, раніше розглянутим джерелам.
З позиції співвідношення дохідності та ризику нерозподілений прибуток є найдорожчим джерелом залу-чення капіталу. Однак, в представленій ланцюжку нерівностей вона займає передостаннє місце, що пов'язано з тим, що реінвестування прибутку не вимагає ніяких витрат на відміну від розміщення акцій, залучення коштів по яких передбачає обов'язкові витрати, пов'язані з їх емісією і розміщенням.
Другий етап. Визначивши вартість кожного з джерел, можна розрахувати середньозважену вартість капіталу (ССК або WACC - Weighted Average Cost of Capital):
Проведемо необхідні обчислення:
ССК = 16 х 0,4 + 8 січня х 0,1 + 20 х 0,1 + 30 х 0,4 = 0,222. Середньозважена вартість капіталу становить 22,2%.