Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією І.П. Ніколаєвої. СВІТОВА ЕКОНОМІКА (Підручник), 2007 - перейти до змісту підручника

1.4. Суб'єкти світогосподарських зв'язків

Механізм міжнародних економічних відносин визначається ринковим характером зв'язків і принципово не відрізняється від діючого всередині країни. Разом з тим цей механізм має особливості, які, з одного боку, визначаються специфікою міжнародних економічних відносин як відносин між господарюючими суб'єктами окремих суверенних держав, а з іншого - як відносин, регульованих не тільки національними державами, а й регіональними та міжнародними організаціями. Ці особливості обумовлюють велике різноманіття суб'єктів міжнародних економічних відносин.
Суб'єктами світогосподарських зв'язків виступають:
- держави з їх національною системою відтворення;
- міжнародні підприємства;
- міжнародні організації;
- регіональні Інтегра-ційні угруповання.
Міжнародні зв'язки є насамперед зв'язками на рівні ча-ки підприємств і фізичних осіб, тобто фірм і домашніх господарств, що мають певну національну приналежність. Саме ці суб'єкти, що утворюють у національній економіці реальний сектор, приватну нефінансову сферу, практично забезпечують виробництво товарів і послуг, їх пропозицію і реалізацію на внутрішньому і світовому ринках.
У той же час у багатьох випадках на національному рівні суб'єктом міжнародних економічних відносин виступає держава, представлене як безпосередньо урядовими органами, так і регіональними та муніципальними органами управління. Найважливішою функцією державного сектора в будь-якій національній економіці є перерозподіл доходів через витратні статті бюджету. При цьому видатки державного бюджету в зростаючій економіці стимулюють нове економічне зростання, розширення потоку товарів і послуг на світовому ринку. Для регулювання порушень рівноваги на внутрішньому і зовнішніх ринках держава також активно використовує грошово-кредитну політику. В цілому державний вплив на інші суб'єкти світового господарства і на систему в цілому залежить від господарського потенціалу держави та ролі національних господарюючих суб'єктів на світових ринках.
Найбільш активними учасниками міжнародних економічних відносин виступають міжнародні підприємства, що виступають у формі транснаціональних корпорацій (ТНК), багатонаціональних корпорацій (МНК), транснаціональних банків (ТНБ) і фінансово-промислових груп (ФПГ). ТНК являють собою національні по ядру акціонерного капіталу виробничі компанії, які мають прямі капіталовкладення за кордоном у вигляді філіальної мережі. Внутрішні зв'язки між материнською компанією та її філіями носять, як правило, не ринковий, а виробничий характер.
ТНК істотно перетворять як структуру світогосподарських зв'язків, так і механізм функціонування національних відтворювальних комплексів. Сьогодні всі великі обсяги міжнародної торгівлі товарами, науково-технічного обміну, виробничих коопераційних зв'язків зосереджуються всередині ТНК. Відповідно роль взаємин незалежних виробників у різних формах міжнародних економічних зв'язків різко знижується. До міжнародних компаніям (МНК) належать компанії, засновані на міжнародному капіталі та здійснюють таку ж діяльність.
У світовій економіці ТНК як суб'єкт господарювання займає своєрідне становище - вони мають де-факто еконо-вів права, але не мають міжнародних зобов'язань. На практиці держави визначають свої відносини з конкретними ТНК на двосторонньому рівні.
Особливу роль у механізмі функціонування сучасних ТНК грають такі потужні грошово-кредитні інститути, як транснаціональні банки, що забезпечують фінансування злиття, лізингу, кредитування та інвестування в міжнародному масштабі, здійснення операцій на міжнародних ринках цінних паперів . Вищою формою розвитку економічних відносин між міжнародними підприємствами є створення фінансово-промислових груп, що представляють асоціації фінансових, виробничих і торгових фірм, які об'єднують повністю або частково свої матеріальні або нематеріальні активи з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається входять до їх складу підприємствами.
До числа важливих суб'єктів світового господарства належать міжнародні економічні організації. Необхідність їх виникнення обумовлена виникненням проблем, вирішення яких неможливе без участі значної кількості держав світу.
У світі налічується понад 100 міжнародних організацій, які відрізняються по їх впливу на світову економіку. Найбільш значущими з них є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація Об'єднаних Націй (ООН), Світова організація торгівлі (СОТ), Банк міжнародних розрахунків і Група світового банку. Діяльність міжнародних економічних організацій масштабна при наданні фінансово-кредитних і валютних ресурсів, інвестуванні в окремі проекти.
Учасниками світового господарства виступають також регіональні інтеграційні угруповання, що представляють собою міждержавні об'єднання, які діють відповідно до спеціальних угод, що володіють своєю організаційною структурою, представленою керівними установами. У рамках інтеграційних угрупувань на території країн-учасниць певні види господарської діяльності здійснюються на особливих, в порівнянні з іншими країнами, умовах. Господарська інтеграція зміцнює позиції країн-учасниць, захищає їх інтереси у відносинах з іншими партнерами. В даний час в світі налічується більше 130 діючих регіональних торгово-економічних угод, дві третини з яких утворені після 1995 р. найбільш відомими і значимими є ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, АСЕАН, АТЕС, СНД та ін
Вихідним економічним суб'єктом при здійсненні економічних операцій є інституційна одиниця. Інституційна одиниця - це економічний агент, який може володіти товарами і активами, мати економічні зобов'язання і від своєї особи здійснювати угоди з іншими особами. Економічні операції, здійснювані інституційними одиницями, вважаються міжнародними, якщо вони відбуваються між інституційними одиницями кількох країн. З метою впорядкування та точного обліку цих операцій СНС поділяє їх учасників на резидентів і нерезидентів.
Резиденти - це інституційні одиниці, які постійно перебувають на території даної країни, незалежно від їх громадянства або приналежності капіталу. До резидентів належать особи, які постійно проживають в даній країні; робітники-мігранти, якщо вони проживають у країні більше року; урядові органи, включаючи їх представництва за кордоном; підприємства, що здійснюють свою економічну діяльність у даній країні, навіть якщо вони частково або повністю належать іноземному капіталу.
Нерезиденти - це інституційні одиниці, які постійно перебувають на території іноземної держави. До нерезидентів відносяться громадяни даної країни, які постійно проживають за кордоном; філії підприємств даної країни, розташовані за кордоном.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz