| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ТЕМА 7. ДЕРЖАВНА НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ПОЛІТИКА | ||
|
Сутність і цілі державної науково-технічної політики. Інструменти реалізації науково-технічної політики. Найважливішим фактором економічного зростання є науково-технічний прогрес. Однак розвиток науки, використання її досягнень не може бути забезпечено ринковим механізмом. Тут необхідна всебічна державна підтримка, бо дослідження, продиктовані суто комерційними інтересами окремих приватних підприємств, рідко відповідають загальнонаціональним економічним інтересам, та й ведуться в більш вузьких областях. До того ж приватні фірми, підприємства не завжди розпорядженні достатній капітал для проведення НДДКР. Заходи держави у сфері НДДКР виступають як державна науково-технічна політика. Вона представляє сукупність принципів і методів, спрямованих на формування і розвиток науково-технічного потенціалу країни для досягнення стратегічних цілей суспільства. Цілями науково-технічної політики є: державна підтримка національної науки; стимулювання розвитку її пріоритетних напрямів, що мають загальнонаціональне значення, забезпечення умов для впровадження та ефективного використання наукових досягнень у сфері виробництва. Кінцевою метою науково-технічної політики є забезпечення економічного зростання, конкурентоспроможності країни на світовому ринку, вирішення соціальних проблем, забезпечення економічної безпеки. Ступінь і форми державного втручання в розвиток науки, прикладного її використання залежать від багатьох факторів: стадії економічного розвитку; соціально-економічних внутрішніх і зовнішніх умов економічної політики, що проводиться урядом в цілому. Окремі прояви державного регулювання науково-технічного розвитку спостерігалися ще в XIX столітті, коли уряди розвинених країн законодавчо захищали свою науку, допомагали університетам у проведенні наукових досліджень, дбали про зростання наукових кадрів. У со-часових умовах, коли поглиблюється міжнародний поділ праці, про-виходить інтернаціоналізація господарського життя і в той же час - посилення конкурентної боротьби між країнами, проблема розвитку національного науково-технічного потенціалу виходить на перший план. І державна підтримка у сфері НДДКР стає одним з вирішальних факторів його розвитку. На думку американських експертів, без відповідної державної підтримки наукової сфери напередодні XXI століття економічна безпека країни може піддатися серйозним випробуванням в таких областях, як обчислювальна техніка особливо високої потужності, біотехнологія та генна інженерія, нові види озброєнь і т.д. В рамках інтеграційних союзів починає розроблятися міждержавна науково-технічна політика. Характерною є політика ЄС у галузі фундаментальних досліджень, прикладних розробок, зокрема технічної стандартизації, технологій, інформації і т.д. Державна науково-технічна політика може виступати як: активна, помірна або пасивна; стримана, що дає простір ринковим процесам; протекціоністська по відношенню до вітчизняного наукового комплексу або гранично відкрита для зарубіжної науки і техніки; з опорою на власний науковий потенціал або на запозичення іно-дивних ідей і технологій; високоселективного або фронтальна, всеохоплююча; з вираженим пріоритетом фундаментальних і стратегічних прикладних досліджень або з пріоритетом прикладних НДДКР і впроваджувальних робіт. У більшості розвинених країн державна науково-технічна політика закріплена законодавчо. У США вона здійснюється на основі "Закону про національну політику в галузі науки і техніки, про організації та пріоритетах", прийнятого в 1976 р. У законі закріплений приблизний перелік пріоритетних цілей, реалізація яких повинна сприяти прогресу науки і техніки. При здійсненні науково-технічної політики федеральний уряд повинен зберігати елементи централізованого планування. З жовтня 1983 р. в Швейцарії діє федеральний закон про розвиток наукових досліджень. Його положення поширюються на науково-дослідні установи, які для своїх робіт використовують засоби федерального казначейства. Це, зокрема, національний фонд сприяння розвитку наукових досліджень, естественнонаучно-технічне товариство, товариство гуманітарних наук, академія медичних наук. У Франції відповідно до закону від 23 грудня 1985 наукові дослідження та технологічний розвиток визнаються загальнонаціональними пріоритетами. У законі передбачено першочергове надання державних асигнувань для просування робіт в галузі фундаментальних досліджень, сприяння науковим розробкам на підприємствах, передачі технологій малим і середнім підприємствам. У Росії подібні закони відсутні. Російським законодавцям належить розробити і прийняти закони про науку і державну науково-технічну політику. Вони повинні стати основою, визначальною юридичні норми, що стосуються суб'єктів наукової діяльності, визначення пріоритетів у розподілі ресурсів за допомогою федеральних, галузевих, регіональних програм як інструментів використання ресурсів у сфері НДДКР. Реалізація державної науково-технічної політики здійснюється за допомогою фінансування НДДКР, фінансування та вдосконалення системи середньої та вищої освіти, здійснення ряду організаційно-інституційних заходів. Зростання ролі фундаментальної науки, необхідність фінансування довгострокових досліджень ведуть до збільшення державних витрат на науково-дослідні розробки в розвинених країнах. Частка витрат на НДДКР зараз становить від 2 до 4% до ВВП. У Росії в 1995 р. ця цифра становила 0,4% до ВНП. Структура державних витрат на НДДКР різна. Виділяється фінансування цивільних НДДКР, військових. Державне фінансування військово-космічних програм переважає в США та Англії (відповідно 59 і 49% від загальної суми фінансування). У Японії і Німеччині основна частка фінансування йде на цивільні НДДКР (3 і 10%). В даний час у зв'язку з хронічним дефіцитом державних бюджетів уряди провідних країн Заходу вживають заходів щодо стимулювання науково-дослідних розробок безпосередньо фірмами. Компаніям США надана "знижка" на приріст витрат на НДДКР. Вона віднімається з нарахованої суми податку на прибуток і становить 20% від суми приросту витрат на НДДКР у звітному році. Особлива увага приділяється проведенню науково-дослідних робіт в малих підприємствах. На законодавчій основі здійснюється відрахування з бюджетних коштів міністерств і відомств малим підприємствам. У США ці відрахування становлять 1%. В цілому 5% федеральних коштів на інноваційну діяльність припадає на малі підприємства. За рахунок них покривається 1/3 витрат малих підприємств на НДДКР. За рахунок коштів державного бюджету частково існують центри підтримки малого бізнесу. Крім того, малі підприємства включаються до числа субпідрядників при контрактній системі проведення НДДКР. Державної підтримкою користуються і Технопаркові структури (тих-нополіси, технопарки, технологічні та інноваційні центри), які є при-ляють своєрідними інкубаторами малого бізнесу на регіональному рівні. Розвиток наукової сфери неможливо без висококваліфікованих кадрів. Тому націленість на підвищення інтелектуального рівня всієї науки і підготовку фахівців вищої кваліфікації реалізується через бюджетне фінансування в більшості розвинених країн. У 80-х роках за видатками на душу населення у сфері освіти перше місце в світі займала Швеція, друге - Норвегія. Частка витрат на освіту в Швеції становила 13,5% державного бюджету, або 8% ВВП, у Норвегії трохи більше 8%. У країнах Північної Європи, за винятком Фінляндії, всі вузи є державними і фінансуються з бюджету. У федеральному бюджеті США за статтею "освіта, профтехподготовка, зайнятість, соціальні послуги" 1/3 витрат припадає на фінансування вищої освіти. Останнім часом формою державної підтримки НДР в промисло-но розвинених країнах є ряд організаційних заходів відносно великих корпорацій, спрямованих на реалізацію принципу "кооперація - на стадії НДДКР і впровадження ідей і розробок у виробництво, конкуренція - при збуті та гарантійному обслуговуванні споживачів продукції ". Фактично це означає виведення з-під дії антимонопольних законів об'єднань найбільших корпорацій. У США, наприклад, в 1984 р. прийнятий закон про співпрацю в національних наукових дослідженнях. Мета його - усунути перешкоди, які антитрестовські законодавство лагодить проведенню спільних досліджень, необхідних для підтримки конкурентоспроможності американської промисловості. Тим самим зняті перешкоди для формування тимчасових монополістичних структур, зокрема венчуров. Прикладом подібного венчура може служити корпорація МСС (мікроелектронна і комп'ютерна технологічна корпорація), створена 20 провідними американськими корпораціями комп'ютерної та електронної промисловості для здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Подібні венчурні об'єднання створюються в країнах Європи та Японії. Такі сутність і основні заходи реалізації державної науково-технічної політики. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||