Тема 11 Монополізація економіки і роль держави
Абсолютно незвичайна структура макроекономіки склалася в нашій країні, а потім в інших країнах соціалістичної орієнтації (у Східній Європі і в Азії). Тут виникла не розділена на сектори державна макроекономіка в цілому.
Деякі економісти таку економіку назвали «командної» або «командно-економічною системою», що вони ототожнюють з комунізмом.
Однак виникає питання: чи правильно це назва? Це питання служить змістом історично пізнавальної задачі. V Завдання 4.2. Чи обгрунтовано вважати радянську економіку «командно-адміністративної» або «командної»?
Як видно з відповіді на дане питання, радянська економіка тільки тимчасово - в період громадянської війни - була по-військовому «командної». Але для мирного часу так називати її немає підстав. Тоді виникає питання: яке економічне визначення цілком правильно характеризує усталене з початку 30-х рр.. і до 1992 р.?
Швидше за все мова йде про абсолютну монополії (виключному праві) держави на економіку країни. Про характерні риси такої монополії можна судити за даними табл. 1.
Таблиця 1
Абсолютна монополія держави на економіку країни
Державний монополізм проявлявся в надмірному зростанні центральних керуючих органів. Так, в 1965 р. було 29 централь-них і союзно-республіканських міністерств. До 1985 р. кількість центральних органів управління збільшилася до 160. В апараті державного управління різних рівнів працювало 18 млн чоло-вік, що становило х / 7 від усього трудового населення.
Абсолютно монополізованому державі органічно притаманні такі надмірно негативні ознаки:
бюрократизм - канцелярщина, тяганина, зневага істотою справи заради дотримання формальностей;
відсутність демократії, заснованої на визнанні народовладдя, рівності, свободи і рівноправності громадян;
свавілля і волюнтаризм чиновників на противагу верховенству правових законів;
ігнорування соціальної справедливості (див. тему 17);
протидія прогресивному розвитку суспільства;
казнокрадство і корупція чиновників.
Такий, як кажуть, букет з небезпечних захворювань абсолютно монополістичного держави. Історичний досвід дозволяє нам прогнозувати, чим закінчуються, раніше чи пізніше, такі забо-Леваном. Відомі також рішучі заходи щодо виправлення ходу історичного розвитку.
Цілком очевидно, що в нашій країні державна монополія на економіку була в основному ліквідована в результаті приватизації державної власності. Нова структура підприємств за формами власності вказана в табл. 2.
Таблиця 2 Розподіл підприємств і організацій за формами власності (на 1 січня 2009 р.)
Як видно з табл. 2, на 1 січня 2009 р. питома вага державних підприємств склав лише близько 3% усіх підприємств і організацій.
Разом з тим у розділі III зазначено, що в 1992-2007 рр.. було створено 33 тис. акціонерних товариств.
Таким чином, в Росії макроекономіка стала мати відомі нам три сектори макроекономіки. Але це аж ніяк не означає, що в розвинених країнах взагалі зникли монополії.
2. Корпоративні монополії
В темі 5, присвяченій ринку, ми ознайомилися з результатами ринкової конкуренції продавців і покупців. Важливо додатково відзначити ще один підсумок протиборства учасників ринку.
Конкуренція усуває з ринковою арени все технічно і економічно відсталі та неефективні господарства. Разом з тим вона зміцнює становище тих, хто впроваджує прогресивну техніку і технологію, збільшуючи масштаби виробництва товарів. У підсумку підсилюється конкуренція веде до абсолютного і відносного посилення її прямий протилежності - монополії.
У чому полягає така протилежність, можна бачити в табл. 3.
Таблиця 3 Характерні риси конкуренції і монополії
Розглянемо докладніше другу сторону протилежності.
Монополія (від грец. Monos - один, poleo - продаю) - вид господарської організації на ринку, яка означає захоплення великими господарствами переважної частини ринку.
Монополізація ринку на рубежі ХІХ-ХХ ст. відбулася не слу-чайно. Саме в цей час в широких масштабах з'явилися і стали швидко розвиватися великі корпорації, які придбали не тільки економічну владу (спільну часткову власність), а й потужну ринкову владу. Про таку ринкової влади переконливо сказано в темі 8 «Сектор корпоративної економіки». Досить нагадати, що, наприклад, в США в 2002 р. корпорації виробляли 87% загального обсягу продукції і продажів.
Отримав надзвичайне могутність корпоративні монополії поділяються на ряд груп (рис. 1).
Рис. 1. Види монополії
За місцем у торгових угодах монополії поділяються на два види:
об'єднання підприємств, що продає певні товари безлічі покупців, - монополія;
господарське об'єднання, скуповують певні продукти у всіх продавців, - монопсония.
Залежно від характеру і причин виникнення розрізняють наступні види монополістичних об'єднань:
Природна монополія. Нею володіють власники і господарські організації, що мають у своєму розпорядженні рідкісні і вільно відтворювані елементи виробництва (наприклад, рідкісні метали, особливі земельні ділянки під виноградники). Причому вироби, створювані суб'єктами природної монополії, не можуть бути замінені у споживанні іншими продуктами.
Легальні монополії утворюються на законній підставі. До них можна зарахувати форми монополізації, захищені від конкуренції:
а) патентна система. Виданий фізичним та юридичним особам патент - це свідоцтво, яке засвідчує їх авторство і виключне право на винахід, корисну модель, промисловий зразок;
б) авторські права. Певне законом виключне право авторів на створення та використання творів науки, літератури і мистецтва, фонограм виконань, постановок, передач, ор-ганізації ефірного або кабельного мовлення;
в) товарні знаки. Законодавче регулювання відносин, які виникають у зв'язку з реєстрацією, правовою охороною та використанням товарних знаків, знаків обслуговування і найменувань місць походження товарів.
Штучні монополії. Маються на увазі великі господарства, створювані заради отримання монополістичних вигод.
Штучна монополія навмисно змінює структуру ринкового простору у своїх інтересах:
захоплює джерела сировини та енергоносіїв, через залежні банки не видає кредити для господарських потреб новим підприємствам і т . п.;
застосовує більш великий капітал, що дозволяє домогтися більшого ефекту від масштабів виробництва;
тіснить конкурентів добре поставленої рекламою.
Штучні монополії виступають у вигляді наступних форм:
а) картель - союз декількох підприємств однієї галузі промисловості, в якому його учасники домовляються про квоту (частку кожного в загальному випуску продукції), про продажних цінах, розподілі ринків та ін;
б) синдикат - об'єднання ряду підприємств, що виготовляють однорідну продукцію, яка реалізується як їх спільне надбання через створену для цього контору;
в) трест - об'єднання юридичних осіб, в якому створюється спільна власність даної групи підприємців на засоби виробництва і готову продукцію;
г) концерн - союз формально незалежних підприємств, в рамках якого головний фірма організовує фінансовий (грошовий) контроль за всіма учасниками.
Монополії справили серйозної переворот в ринковому ценооб-утворенні. На відміну від дрібних товаровласників (здатних вимірюв-няти тільки свої індивідуальні ціни) монополії можуть самі встановлювати ринкові ціни.
Монополії, що продають товари в масовому порядку, навмисно зменшують продаж своїх товарів, щоб створити штучний дефіцит продуктів. Брак ринкових благ веде до зростання монопольно високої ціни. Так, в останні роки нерідко в Росії та інших країнах підприємства-монополісти, що виробляють та збувають бензин, різко скорочували продаж моторного палива, з тим щоб при підвищеному попиті на нього підняти ціну.
Монопсония, що закуповує великі партії товарів у дрібних виробників, заздалегідь набуває, наприклад, сільськогосподарська сировина за низькими цінами і створює його великі запаси. У період збору нового врожаю вона встановлює монопольно низьку ціну на закуповується продукцію. Її виграш зростає з кожним новим зниженням закупівельних цін.
Таке докорінна зміна ринкового ціноутворення служить засобом збагачення корпоративних монополій за рахунок по суті пограбування переважної маси населення. Професора С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі (США) визнають, що дрібні товаровиробники, які беруть участь у вільній індивідуальної конкуренції, «можуть бути охарактеризовані як ціноотримувачі, так як вони приймають ринкову піну як дану і що знаходиться поза їхнім контролем ... Монополісти не приймають ціну як дану. Їх можна охарактеризувати як ценопроізводітелей ».
Більше того, корпоративні монополії створюють велику небезпеку для самого існування учасників сектора мікроекономіки. Вони агресивно діють по відношенню до малого і середнього підприємництва.
Щоб зміцнювати вигідне положення на ринку, монополії не-допустимими методами рішуче розправляються з конкурентами. Ось деякі з цих способів:
господарський бойкот - часткова або повна відмова від економічних зв'язків з аутсайдерами (підприємствами, що не входять до монополістичне об'єднання);
демпінг - продаж товарів за викидними цінами з метою розорити-ня конкурента;
маневрування цінами: монополія підвищує ціни на продукти, збувається дрібним власникам, і одночасно застосовує таємні знижки і поступки в цьому відношенні для великих покупців;
розорення конкурентів за допомогою недозволених засобів з метою їх поглинання і приєднання до монополії. Для це-го застосовується арсенал жорстоких прийомів: підробляють продукцію конкурентів, порушують патенти, копіюють товарні та фірмові знаки, обманюють споживачів. Проти своїх ринкових супротивників багато фірм застосовують промислове шпигунство (таємно вивідують виробничі секрети, використовуючи для цього електронні засоби, послуги «перебіжчиків» з підприємств-конкурентів і т.п.). Деякі монополії не гребують кримінально караними методами, аж до підпалів приміщень, терористичних актів та замовних вбивств.
Монополії руйнують нормальні для ринкової системи відносини. У відповідь на такі негативні дії в правових і демократичних державах застосовуються відповідні заходи протидії. Йдеться про здійснення антимонопольного законодавства, що обмежує неоголошену війну на ринку, розв'язану корпоративними монополіями проти учасників сектора мікроекономіки.
3. Державний захист конкуренції
Ще з кінця XIX в. в західних країнах держави стали прини-мати нормативні акти, різко обмежують корпоративну монополізацію економіки. Така політика держави по регулюванню ринку ведеться за такими основними напрямками.
Обмежується монополізація ринку. Так, в США в прийнятому в 1890 р. антитрестовском законі монополізацією ринку визнано володіння ринковою часткою, що дорівнює або перевищує 60%.
Вважається незаконним злиття конкуруючих компаній. Правда, антимонопольне законодавство не призупиняє об'єднання підприємств у великі фірми чи господарські об'єднання. Забороняється встановлення монопольних цін. Зберігається і підтримується конкуренція в цивілізованих фор-мах. Однак воспрещаются «нечесні» або «обманні» способи суперництва - демпінг, застосування фальшивої реклами продовольчих продуктів, ліків і косметичних засобів, міді-цинских інструментів тощо
Важливо підкреслити, що в західних країнах зараз немає крайніх станів ринку: ні вільної конкуренції, ні абсолютної, нічим не обмеженої монополії, що охоплює все національне господарство. Інша картина спостерігалася в нашій країні.
У Росії вперше в 90-х рр.. були прийняті деякі антимонопольні заходи (див. ст. 178 Кримінального кодексу РФ), але незаконна діяльність багатьох монополій практично не була усунена.
Виникає останнє запитання, що становить зміст завдання правового характеру.
V Завдання 4.3. Які заходи із захисту конкуренції прийняті в Росії в XXI ст.?