9.2 УПРАВЛІННЯ РИЗИК НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Управління грошовими активами підприємства здійснюється за такими основними етапами (рис. 9.3):
Малюнок 9.3. Основні етапи управління грошовими активами
підприємства, що забезпечують його платоспроможність.
1. Аналіз грошових активів підприємства в предшест-ділах періоді. Основною метою цього аналізу є оцінка суми та рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання.
На першій стадії аналізу оцінюється ступінь участі грошових активів в сукупних оборотних активах підприємства і його динаміка в попередньому періоді. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в сукупних оборотних активах підприємства, який розраховується за наступ-щей формулою:
На другій стадії аналізу визначається середній період обороту і кількість обертів грошових активів в аналізованому періоді . Такий аналіз проводиться для співвіднесення середньої суми грошових активів з обсягом грошових платежів (негативним грошовим потоком підприємства).
Середній період обороту грошових активів рассчи-розробляються за такою формулою:
Аналогічним чином здійснюється і розрахунок обрат-ного показника - кількості оборотів середнього залишку грошових активів в аналізованому періоді:
Але третій стадії аналізу визначається рівень абсолютної платоспроможності підприємства за окремими місяцями попереднього періоду. У цих цілях розраховується коефіцієнт абсолютної платоспроможності або "кислотний тест", формула якого розглянута в системі показників аналізу фінансового стану підприємства.
На четвертій стадії аналізу визначається рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові інвестиції (еквіваленти грошових коштів) і коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових інвестицій.
Рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові інвестиції визначається за наступною формулою:
Коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових інвестицій - еквівалентів грошових коштів розраховується за такою формулою:
Рисунок 9.4. формування і витрачання залишку грошових
засобів відповідно до Моделлю Баумоля
З урахуванням втрат розглянутих двох видів будується оптимізаційна Модель Баумоля, що дозволяє визначити оптимальну частоту поповнення та оптимальний розмір залишку грошових коштів, при яких сукупні втрати будуть мінімальними (рис. 9.5).
Малюнок 9.5. Схема формування оптимального розміру залишку грошових коштів відповідно до Моделлю Бау-благаючи.
Математичний алгоритм розрахунку максимального і середнього оптимальних розмірів залишку грошових коштів відповідно до Моделлю Баумоля має наступний вигляд:
Приклад: необхідно визначити на основі Моделі Бау-мояя середній і максимальний розмір залишків грошових коштів на основі наступних даних: планований річний обсяг негативного грошового потоку з операційної діяльності підприємства становить 225 тис. ум. ден. од.; витрати з обслуговування однієї операції поповнення коштів складають 100 уел, ден. од.; середньорічна ставка відсотка по короткострокових фінансових інвестицій становить 20%.
За цих умов розмір максимального та середнього залишків грошових активів підприємства складе:
Малюнок 9.6. формування і витрачання залишку грошових
засобів відповідно до Моделлю Міллера-Орра
носінню до середнього залишку) переводяться в резерв, тобто інвестуються в короткострокові фінансові інструменти. Аналогічним чином, коли залишок грошових активів досягає мінімального значення (нижньої межі свого "коридору") здійснюється поповнення грошових коштів до середнього рівня за рахунок продажу частини короткострокових фінансових інструментів інвестування »залучення короткострокових банківських кредитів та інших джерел.
Необхідно звернути увагу і на те, що значення середнього залишку грошових активів перебуває на одну третину вище мінімального його значення і на дві третини нижче максимального його значення, а не посередині між цими значеннями. При такому підході рівень альтернативних втрат доходів при збереженні коштів буде більш низьким.
Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням має наступний вигляд:
Малюнок 9.7. Основні напрями оптимізації грошових потоків підприємства.
А. Збалансування обсягів грошових потоків. Це
напрямок оптимізації грошових потоків підприємства покликане забезпечити необхідну пропорційність обсягів позитивного і негативного їх видів.
На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.
Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються у зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості за отриманими фінансовими кредитами, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), зростанні тривалості фінансового циклу , а в кінцевому рахунку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.
Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних грошових коштів від інфляції, втрати потенційного доходу від невикористаної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що в кінцевому підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.
Методи збалансування дефіцитного грошового потоку спрямовані на забезпечення зростання обсягу позитивного і зниження обсягу негативного їх видів.
Зростання обсягу позитивного грошового потоку в перспективному періоді може бути досягнутий за рахунок наступних заходів:
залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;
додаткової емісії акцій;
залучення довгострокових фінансових кредитів;
продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;
продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.
Зниження обсягу негативного грошового потоку в перспективному періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів;
скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;
відмови від фінансового інвестування;
зниження суми постійних витрат підприємства.
Методи збалансування надлишкового грошового потоку
підприємства пов'язані із забезпеченням росту його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:
збільшення масштабів розширеного воспроизвод-ства операційних необоротних активів;
прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їх реалізації;
здійснення регіональному диверсифікації операційної діяльності підприємства;
дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів
Б. Синхронізація грошових потоків у часі. Це
напрямок оптимізації грошових потоків підприємства покликане забезпечити необхідний рівень його платоспроможності в кожному з інтервалів перспективного періоду при одночасному зниженні розміру страхових резервів грошових активів.
У процесі синхронізації грошових потоків підприємства в часі вони попередньо класифікуються за такими ознаками:
за рівнем "нейтралізуемой" (термін, що означає здатність грошового потоку певного виду змінюватися в часі) грошові потоки підрозділяються на піддаються і не піддаються зміні. Прикладом грошового потоку першого виду є лізингові платежі, період яких може бути встановлений за погодженням сторін. Прикладом грошового потоку другого виду є податкові платежі, строк сплати яких не може бути підприємством порушений;
за рівнем передбачуваності грошові потоки підрозділяються на повністю передбачувані і недостатньо передбачувані (абсолютно непередбачувані грошові потоки в системі їхньої оптимізації не розглядаються).
Об'єктом синхронізації виступають передбачувані грошові потоки, піддаються зміні в часі. У процесі синхронізації грошових потоків у часі використовуються два основні методи - вирівнювання і підвищення тісноти кореляційного зв'язку між окремими видами потоків.
Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути в певній мірі сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньо-квадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.
Підвищення тісноти корелятивній зв'язку між потоками досягається шляхом використання "Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту" (або "Системи Лідс енд леге"). Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення грошових коштів та уповільнення їх виплат в окремі інтервали часу для вище-ня синхронності формування позитивного і негативного грошових потоків.
Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцям продукції;
забезпечення отримання часткової або повної передоплати за вироблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;
скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;
прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;
використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;
відкриття "кредитної лінії" в банку, що забезпечує оперативне надходження коштів короткострокового кредиту при необхідності термінового поповнення залишку грошових активів;
прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у дорозі, в процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок тощо).
Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
використання флоута. Флоут являє собою суму грошових коштів підприємства, пов'язану вже виписаними їм платіжними документами - дорученнями (чеками, акредитивами тощо), але ще не інкасовану їх одержувачем. Флоут по конкретному платіжним документом можна розглядати як період часу між його випискою по конкретному платежу і фактичною її оплатою. Максимізуючи флоут (період проходження виписаних платіжних документів до їх оплати) підприємство може відповідно підвищувати суму середнього залишку своїх грошових активів без додаткового вкладення фінансових коштів. У зарубіжній практиці фінансового ме-неджменту флоут є одним з ефективних інструментів управління залишком грошових активів компаній і фірм;
скорочення розрахунків з контрагентами готівкою. Готівкові грошові розрахунки увеличи-вають залишок грошових активів підприємства і скорочують період використання власних грошових активів на термін проходження платіжних документів постачальників;
збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (ком-мерческого) кредиту;
заміни придбання довгострокових активів, що вимагають оновлення, на їх оренду (лізинг);
реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові.
Результати цього напрямку оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта- снта кореляції, який у процесі оптимізації повинен прагнути до значення "+ Г \
В. Максимізація чистого грошового потоку. Цей напрямок оптимізації є найбільш важливим і відображає результати попередніх її етапів. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.
Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:
зниження суми постійних витрат;
зниження рівня змінних витрат;
здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;
здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;
використання методу прискореної амортизації використовуються підприємством основних засобів;
скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;
продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;
посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.
Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відображення в системі планів формування грошових активів у майбутньому періоді.
4. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів. На цьому етапі формування політики управління грошовими активами розробляється система заходів щодо мінімізації рівня втрат альтернативного доходу в процесі їх зберігання і протівоінфляціошгой захисту. До числа основних з таких заходів відносяться: | узгодження з банком, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства, умов поточного зберігання залишку грошових активів з виплатою депозитного про цента за середній сумі цього залишку (наприклад, шляхом відкриття контокорентного рахунку в банку);
використання короткострокових грошових інструментів інвестування (в першу чергу, депозитних вкладів у банках) для тимчасового зберігання страхового й інвестиційного залишків грошових активів;
використання високоприбуткових фондових інструментів для інвестування резерву та вільного залишку грошових активів (державних короткострокових облігацій, короткострокових депозитних сертифікатів банків і т. п.), але за умови достатньої ліквідності цих інструментів на фінансовому ринку.
5. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства. Об'єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства, а також рівень ефективності сформованого портфеля короткострокових фінансових інвестицій - еквівалентів грошових коштів підприємства.
Грошові активи відіграють визначальну роль в процесі забезпечення платоспроможності за двома видами фінансових зобов'язань підприємства - невідкладним (з терміном виконання до одного місяця) і короткостроковим (з терміном виконання до трьох місяців); поточні зобов'язання з терміном виконання до одного року забезпечуються переважно іншими видами оборотних активів . Контроль за сукупним рівнем залишку грошових активів при забезпеченні платоспроможності підприємства повинен виходити з таких критеріїв:
Контроль за рівнем ефективності сформованого портфеля короткострокових фінансових інвестицій - еквівалентів грошових коштів підприємства повинен виходити з таких критеріїв:
Система контролю за грошовими активами повинна бути інтегрована в загальну систему фінансового контролінгу підприємства.