7.2 Валютні операції банку
валютні операції, пов'язані з рухом капіталу поточні валютні операції
- перекази іноземної валюти при розрахунках з експорту / імпорту товарів, робіт і послуг ;
розрахунки, пов'язані з кредитуванням експортно-імпортних операцій на термін не більше 180 днів;
отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів;
Б. Касові операції (овернайт) і термінові (надання іноземної валюти за готівкову через 1-3 місяці по курсу угоди).
Переклади відсотків, заробленої плати дивідендів та інших доходів, пов'язаних з рухом капіталу.
Прямі інвестиції;
портфельні інвестиції;
кредити на термін більше 180 днів;
переклади у власності нерухомість;
все інші
оплату
прав на
операції з
валютою, що не відноситься до поточних.
Нерезиденти можуть без обмежень:
переводити і пересилати валюту;
ввозити і вивозити в РФ валюту з дотриманням митних правил;
розпоряджатися валютними цінностями всередині країни.
2. Валютні операції, здійснювані нерезидентами та резидентами:
Для обліку здійснених угод нерезидентами в уповноважених банках відкривають рахунки типу «С» (спеціальні) (див.: № 79 від 23.03.99), крім того їм можуть бути відкриті рахунки у валюті РФ (див.: Інструкцію БР № 93-І від 12.10.00г.)
Резиденти можуть здійснювати:
розрахунки з резидентами всередині країни здійснюються тільки у валюті РФ;
іноземна валюта, отримана як експортної виручки підлягає зарахуванню на їх рахунок в уповноважених банках;
75% експортної виручки продається на внутрішньому валютному ринку;
можуть купувати валюту на внутрішньому ринку.
3. За цільовим призначенням валютні операції поділяються на клієнтські та власні:
операції, що проводяться за дорученням клієнтів:
відкриття і ведення валютних рахунків;
виконання операцій по міжнародних розрахунках, пов'язаних з експортом / імпортом товарів та послуг;
виконання неторгових операцій за комісію.
Та ін
операції, що проводяться за свій рахунок і від свого імені:
купівля-продаж інвалюти на внутрішньому ринку;
кредитні операції;
гарантійні операції;
відкриття та ведення кореспондентських рахунків у банках інших країн.
Та ін 4. За характером проведених операцій та порядку їх обліку виділяються:
активні операції:
кредитування учасників зовнішньоекономічної діяльності;
надання кредитів банкам резидентам і нерезидентам;
конверсійні угоди на валютному ринку;
арбітражні операції;
операції з готівковою інвалютою. та ін
Конверсійні операції (Foreign exchange transaction - forex
або FX) - це угоди агентів валютного ринку по обміну обумовлених грошових сум в одній валюті на іншу валюту за узгодженим курсом на певну дату.
Конверсійні операції поділяються на:
поточні операції типу СПОТ (spot) - валютна операція, що припускає поставку валюти та оплату на протязі доби або двох робочих днів;
форвардні операції (forward operation) - операції з купівлі валюти на певний термін на позабіржовому ринку за узгодженим курсом.
Банк відкриває валютну позицію за свій рахунок з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу.
Пасивні операції:
ведення поточних рахунків в інвалюті;
залучення валютних депозитів;
кредити , отримані у банків резидентів і нерезидентів;
випуск зобов'язань в інвалюті (векселі, єврооблігації і т.п.).
Та ін
Довга позиція відкривається при очікуванні зростання курсу. Коротка позиція відкривається при зниженні курсу. Облік операцій в іноземній валюті відображається в аналітичному обліку у двох валютах: в валюті рахунку - іноземній валюті та в рублях за офіційним курсом Банку Росії. Синтетичний облік ведеться тільки в рублях.
7.2.2 Зовнішньоекономічна діяльність банку
Великі банки пропонують ряд послуг клієнтам-учасникам зовнішньоекономічної діяльності і самі стають важливою сполучною ланкою в міжнародній торгівлі. Як правило банки створюють спеціалізовані відділи із зовнішніх зв'язків. Існують спеціалізовані банки (у Росії - Внешторгбанк).
Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності банки:
укладають договори про кореспондентські відносини з банками за кордоном і відкривають кореспондентські рахунки;
відкривають філії та відділення за кордоном;
набувають частки власності в зарубіжних банках;
відкривають факторингові, лізингові та т.п. компанії.
Цілі зовнішньоекономічної діяльності банків:
надати максимум послуг клиентам-экспортерам/импортерам;
знизити ризики міжнародних угод;
забезпечити банку валютний дохід.
Ці цілі реалізуються шляхом застосування різних методів та інструментів, які узгоджуються експортером і імпортером під час укладення торгового контракту.
Способи платежу, що використовуються в міжнародній практиці:
авансовий платіж;
документарний акредитив;
оплата після відвантаження;
документарне інкасо;
торгівля по відкритому рахунку.
Інструменти (методи розрахунку):
чеки;
переказні векселі;
поштові, телеграфні , телексні платіжні доручення;
міжнародні грошові перекази (система SWIFT).
Міжнародні розрахунки проводяться на основі загальновизнаних міжнародним співтовариством правил.
Розглянемо два найбільш значущих з т.з. зниження ризику міжнародних торговельних угод методу платежу - документарне інкасо і документарний акредитив.
Документарне інкасо - метод платежу (банківська розрахункова операція), при якій банк за дорученням клієнта-експортера отримує належні йому грошові кошти на підставі поданих клієнтом в банк товарно-розрахункових документів.
Порядок здійснення інкасової операції
Підписання контракту на поставку товару;
Експортер надає в банк інкасове доручення і товарно-розрахункові документи;
Банк перевіряє правильність складання документів і передає їх инкассирующему банку-кореспонденту;
3-4. Банк імпортера передає імпортеру документи проти сплати зазначеної в них суми;
Банк експортера зараховує кошти на розрахунковий рахунок клієнта і повідомляє його про отримання платежу.
Уніфіковані правила для документарних акредитивів встановлена Міжнародною торговою палатою вперше в 1933 р. Нині діє редакція № 500, прийнята в 1993 р. У Росії ця форма розрахунків регулюється Цивільним Кодексом РФ, Ч. II, ст. 867-873.
Документарний акредитив - це зобов'язання банку надати узгоджену контрагентами суму в розпорядження продавця від імені покупця у відповідності зі строго визначеними умовами.
Мета - зниження ризиків зовнішньоекономічної угоди. Суть операції:
Експортер отримує гарантію своєчасного отримання експортної виручки, імпортер здійснює оплату за фактом поставки. Ознаки акредитива:
є грошовим зобов'язанням, виконання якого відбувається за умови надання передбачених в акредитиві документів;
є угодою, відокремленою від зовнішньоекономічного контракту, в якому передбачена акредитивна форма розрахунків ;
банк здійснює платіж за акредитивом від власного імені, але за дорученням свого клієнта;
банк здійснює платіж за рахунок власних коштів або коштів клієнта;
виставленняакредитива і платіж з акредитива породжують ланцюг угод між учасниками кредитно-розрахункових відносин.
Порядок здійснення акредитивної операції
Контракт.
Імпортер в домовлені з експортером строки дає доручення своєму банку про відкриття (виставленні) акредитива (заяви на відкриті акредитива)
Банк імпортера просить банк експортера відкрити акредитив на користь відповідного експортера та відразу або в обумовлені терміни здійснює покриття, тобто переводить суму акредитива (виставлення акредитива).
Експортер, отримавши повідомлення (авізон) від свого банку і перевіривши умови акредитива, направляє товар на адресу імпортера і оформляє необхідні для отримання платежу з акредитива документи.
Експортер передає в свій банк товаросупровідні та інші документи, зазначені в акредитиві, і отримує належну йому суму платежу.
Товаросупровідні та інші документи банк експортера пересилає банку імпортера. 7. Банк імпортера передає отримані документи імпортеру, які дають йому право отримати куплений товар.
Види документарного акредитиву:
на пред'явника;
оплачені вчасно;
з відкладеним строком платежу;
револьверні (відновлювальні);
неревольверние;
підтверджені;
непідтверджені.
Найбільш важливий критерій - відкличні акредитиву - припускає розподіл на:
відкличні акредитиви (може бути анульований або змінений без повідомлення експортера);
безвідкличні акредитиви - тверде зобов'язання банку, вигідний для експортера та ризикований для банку.
На всі валютні операції банку поширюються правила валютного
контролю. ч